Ще кілька років тому безробіття в селах Світлогірської сільської ради набуло загрозливого характеру, розповідає сільський голова Віктор Жук. Селяни здебільшого виживали за рахунок ведення підсобного господарства, вилову (не завжди законного) риби в Дніпродзержинському водосховищі, збирання металобрухту.
Та, починаючи з минулого року, з'явилася надія. Певним поштовхом до вирішення проблеми безробіття стало відкриття виробництва на Тахтаєвському гранітному кар'єрі, де було створено близько 100 робочих місць. За підрахунками Віктора Миколайовича, у різних сферах виробництва, а тут функціонують будівельна дільниця, швейний цех, комунальне й риболовецьке господарство, працює приблизно 350 світлогірців. Не були б зайвими ще стільки ж робочих місць.
Щодо соціальної сфери, то першочерговим питанням, що потребує вирішення, сільський голова Віктор Жук вважає газифікацію населених пунктів. Торік вдалося підвести голубе паливо до Просяниківки, без газу ж залишаються Кишеньки, Брачківка і Світлогірське. І хоча в останньому роботи з прокладання внутрішнього газопроводу виконані відсотків на 80, але немає впевненості, що нинішньої зими світлогірці будуть із газом, бо вартість підведення газогону до села сягає 5 млн гривень. Зрозуміло, що району такий фінансовий тягар не під силу, тож уся надія – на державу та обласний бюджет.
Значною проблемою для світлогірської громади є і необхідність реконструкції сільського Будинку культури, який не ремонтувався років з п'ятнадцять. За кошторисом на кінець 2007 року вартість реконструкції становила 1,5 млн грн, у зв'язку з інфляцією ця сума значно зросла. Вистачає проблем і в питаннях благоустрою населених пунктів. Єдиний трактор світлогірського комунгоспу, що вивозив сміття, в буквальному розумінні розсипався. Освітлення сільських вулиць – ще одна болюча проблема. Адже для того, щоб відновити електропроводку (електродроти порізали й здали в брухт) тільки центральної частини, за словами Віктора Миколайовича, потрібно близько 50 тис. грн. Загалом же в Світлогірську – близько 40 км вулиць, а по сільській раді й усі 60 км набереться. І все ж таки певний прогрес тут намітився.
Позитивні зрушення спостерігаються і в деяких інших сферах. Приміром, цьогоріч вдалося відродити сільський хор, який на День Перемоги виступив перед односельчанами з двогодинним концертом. Торік у Світлогірську започаткували проведення мото-рок-фестивалю, на який з'їхалися майже 400 байкерів не тільки з України, а й ближнього зарубіжжя.
Цього року фестиваль минулих вихідних знову запросив на гостину своїх прихильників. Село мало-помалу відроджується, каже Віктор Миколайович, дещо поліпшується демографічна ситуація. Торік, наприклад, народилося 36 дітей. Однак, на жаль, серед батьків новонароджених є й неблагополучні.
І все ж життя продовжується, змінюючи певні пріоритети й ставлячи перед громадою нові завдання, які без добровільних помічників виконати складно, зізнається Світлогірський сільський голова Віктор Жук. У числі таких помічників – і мешканець села Кишеньки Анатолій Іларіонович Киріченко. Він – організатор благодійних акцій зі збору коштів на лікування дітей-інвалідів та ініціатор облаштування кишеньківського пляжу і приведення до відповідного санітарного стану вулиць села, неодноразово обирався депутатом Світлогірської сільської ради. Як член ради організації ветеранів війни Світлогірської сільради, постійно цікавиться життям людей похилого віку й у випадку необхідності організовує допомогу. Варто додати, що Анатолій Іларіонович майже 40 років пропрацював на різних посадах у відділенні поштового зв'язку, був інструктором-контролером і начальником Світлогірського поштового відділення. Він і нині готовий відразу прийти на допомогу.
За значний внесок у розвиток світлогірської громади рішенням 15-ї сесії п'ятого скликання Кобеляцької районної ради А.І.Киріченку присвоєно звання "Почесний громадянин Кобеляцького району".