Уже двадцять років поспіль Таїса Іванівна П'явка очолює Маячківську сільську раду Новосанжарського району. У трьох селах сільради – Маячці, Губарівці і Рекунівці – проживає 810 чоловік. У межах територіального підпорядкування – понад 7 тисяч гектарів землі. Серед основних суб'єктів господарювання – ТОВ "Агрофірма "Аршиця", фермерські господарства "Ольвія", "Каштан", "Губарівське". Село Маячка – центр сільської ради – має незвичайне географічне розташування. Воно розтяглося з півдня, від долини річки Оріль, на північ, під гору. Раніше життя більше кипіло в долині, де були розміщені дві колгоспні бригади, свиноферма, птахоферма, ферма з відгодівлі овець. Нині цього виробничого комплексу вже не існує, мало залишилося там і жителів: село поволі перемістилося "вгору".
– Раніше у Маячці був міцний колгосп імені Щорса. За часів його існування тут звели чимало колгоспних будинків, – розповідає Таїса Іванівна. – Пізніше, у період перебудови та реструктуризації колгоспів, розвиток села фактично припинився. А колгосп імені Щорса реорганізувався у ПАФ "Маячка", "ТОВ "Укрсільгосппром", ТОВ "Агрофірма "Аршиця"…
До обрання сільським головою Таїса Іванівна працювала у колгоспі імені Щорса економістом, бухгалтером. Всі свої знання й досвід насамперед спрямовує на економічний розвиток території довіреної їй сільської ради. Важливими складовими цього розвитку є газифікація і водопостачання. Та якщо із газифікацією питання в основному вирішене – села сільради газифіковані на сімдесят відсотків, то із водозабезпеченням складніше.
– Маємо надію, що вже в цьому році зможемо вирішити проблему з питною водою, адже зараз у Маячці працює одна свердловина, яка забезпечує питною водою тільки двадцять п'ять будинків, – розповідає Таїса Іванівна. – Уже виготовлена проектно-кошторисна документація на водогін, але коштів на його будівництво поки що немає. А потрібно чимало – близько трьохсот тисяч, їх начебто обіцяють виділити з обласного бюджету.
Щоб мати якісну воду, люди пробурюють свердловини за власні кошти. Щоправда, мало хто у Маячці та двох інших селах сільської ради може дозволити собі такі витрати, адже селяни – здебільшого без роботи. Лише сорок відсотків працездатного населення працює. Інші виживають, утримуючи корів – у деяких дворах їх по три-чотири, в цілому по сільській раді – майже сто вісімдесят. І навіть у сільського голови – дві корови. Молоко люди змушені здавати заготівельникам, які приїздять у села від Білицького молочноконсервного комбінату, по зовсім низькій ціні – 1 гривня за літр. Селяни обурені такою ціновою політикою, втім, вибору їм не залишають.
– Добре, що у нас працює потужне сільгосппідприємство – ТОВ "Агрофірма "Аршиця", – говорить Таїса П'явка. – На сьогоднішній день поля всі оброблені, товариство укладає договори оренди на землю з власниками земельних паїв під п'ять відсотків орендної плати. А це хоч якась підтримка селянам. Щоб допомогти людям заготовити сіно, агрофірма спеціально для цього придбала трактор і косарку.
Непросто сьогодні сільському голові вирішувати злободенні проблеми громади, адже Маячківська сільська рада – дотаційна, коштів завжди не вистачає. Тому соціально-економічний розвиток територіальної громади великою мірою залежить від взаєморозуміння сільського голови з керівниками сільськогосподарських підприємств та тісної співпраці з Новосанжарською районною радою.
– В останні роки вдалося зробити чимало, – продовжує Маячківський сільський голова. – Велику допомогу в реалізації наміченого надають сільськогосподарські підприємства. Не залишає нас наодинці з проблемами, завжди відгукуючись на звернення і прохання громади, районна рада. Скажімо, минулого року за рахунок коштів цільового фонду райради провели капітальний ремонт системи опалення, реконструкцію топкової у маячківській лікарській амбулаторії, підвели туди холодну і гарячу воду. Повністю перекрили дах сільського Будинку культури. Мешканці вулиць Леніна, Локшина та Радянської нарешті дочекалися ремонту доріг. Його вдалося провести за рахунок коштів транспортного збору сільської ради, які по крихтах збирали протягом п'яти років, та при допомозі ТОВ "Укрсільгосппром". А за рахунок державних коштів провели поточний ремонт дороги Ленінове – Маячка. У школі встановили сучасні двері та замінили вікна у корпусі љ1, систему опалення, яка не мінялася з дня відкриття школи, провели воду. За рахунок коштів цільового фонду районної ради і ТОВ "Укрсільгосппром" підключили до мережі Інтернет комп'ютерний клас, ТОВ "Агрофірма "Аршиця" взяло на себе усі витрати за користування Інтернетом, безкоштовно підвозить учнів до школи.
До речі, Маячківська загальноосвітня школа I–III ступенів імені академіків Левицьких – справжня гордість сільської громади. Нині тут навчається 126 учнів, дітей підвозять із сусідніх сіл Губарівки, Рекунівки, Лівенського, Шедієвого. Окрім того, що учні мають чудові умови для навчання, педагогам вдалося організувати у школі унікальні гуртки. Такі, як "Чарівний штрих", де діти випалюють по дереву справжні шедеври – портрети Богдана Хмельницького, Лесі Українки, Бориса Олійника. Вражають творчою фантазією й вироби з солоного тіста, сухоцвітів, м'які іграшки. Пишаються у Маячківській ЗОШ і вишитими гербами Полтавщини та Новосанжарського району, які прикрашають фойє школи. А випускники з року в рік продовжують добру традицію – дарувати школі рушник, на якому вишиті їхні імена.
Розповіла Таїса Іванівна і про благодійний вчинок голови фермерського господарства "Губарівське" Володимира Крамара. Минулого року він за власні кошти виготовив і встановив до Дня Перемоги обеліск Пам'яті, на якому викарбувано шістдесят п'ять прізвищ односельців, котрі загинули у роки Великої Вітчизняної війни.
У  селах Маячківської сільради люди живуть дружно, у мальовничих місцях створено ландшафтний заказник місцевого значення "Маячківський". Хоча Маячка – село віддалене, розташоване за 40 кілометрів від Нових Санжар, проте має досить непогане автобусне сполучення, в тому числі й з обласними центрами – Полтавою та Дніпропетровськом. Тут функціонують АТС, радіовузол, бібліотека, вузол зв'язку, відбуваються богослужіння у  Свято-Миколаївській церкві… На жаль, молодь усе одно не затримується в селі, виїздить до Нових Санжар та Полтави. Населення старішає, все більше залишається людей пенсійного віку. Натомість минулого року в школі взагалі не було першого класу, та й наступного очікують лише шість "першачків". Немає на території сільської ради й дитячого садка – утримувати його задля десятьох дошкільнят вважають недоцільним.
Через об'єктивні причини залишаються невирішеними ще багато проблем.
– Хотілося, щоб опалювався сільський Будинок культури, у планах – зробити ремонт у бібліотеці, провести вуличне освітлення, якого у нас взагалі немає, – говорить сільський голова. – Крім того, термінового ремонту потребує автомобіль "швидкої допомоги", який нашій амбулаторії передали з районної лікарні, не в кращому стані й сільські дороги. Розумієте, я не хочу, аби молодь їхала із села, і мрію, щоб наші люди мали гідні умови життя у рідному краї.
Маячківський сільський голова не полишає надії, що село, яке, до речі, минулого року відзначило своє 330-річчя, розвиватиметься й надалі. А в задумах Таїси Іванівни – ще чимало корисних справ для громади.