Ось і того осяйного літнього дня вона, Пісня, скликала всіх своїх шанувальників на величну Пивиху, в Градизьк, де знову ожило “Пісенне джерело”. Певне, недарма організатори цього незабутнього дійства обрали саме це мальовниче місце. Адже гора Пивиха – найвища на Лівобережній Україні. А звідси пісні білокрилими чайками розлетяться по всій землі, сповіщаючи про щиру на таланти співочу Глобинщину.
Збулися мрії нашого безсмертного земляка, композитора, поета Олександра Білаша, коли його праотча земля, що “сходив малими босими ногами”, а ще натхненниця його творчості Пивиха стануть тією силою, що об’єднає навколо себе таланти неньки-України. А “Пісенне джерело” стане невичерпним джерелом наснаги. П’ять нестерпно гірких літ минуло від того чорного травневого дня, коли, як недоспівана пісня, на півслові обірвалося його земне життя, та душа митця сивою хмаринкою прилітала на свято подивитися і послухати, чи співають на Пивисі… Так, співають, та ще й як! Рідко яка птаха долетить до середини Дніпра, так говорив незабутній Микола Гоголь, а Білашева пісня на слова Дмитра Павличка “Два кольори” ( саме нею розпочалося святкове дійство) полинула до неба, до сонця, до хмар. Виконував її знаний народний аматорський гурт “Сусіди” Градизького зонального Будинку культури “Україна”.
На святі пролунав віночок українських пісень, знайомих людям старшого покоління з дитинства та юності, у виконанні фольклорного ансамблю “Джерело” та аматорського хору “Два кольори” під керівництвом заслуженого працівника культури Олексія Тонкошкура.
Наче весела музична завірюха здійнялася над Пивихою, коли заграли троїсті музики Бугаївського сільського Будинку культури у складі Миколи Мазура, Валерія Джулая та Віктора Шиловського. А чудовий хор цього ж таки Будинку культури (керівник – Микола Мазур) просто вразив слухачів майстерністю виконання та силою співу. Не поступився йому майстерністю народний аматорський хор з Манжелії (керівник – Анатолій Москаленко).
Свято було б неповним без запальних і веселих танців. Хореографічною замальовкою “Козачата” порадували танцюристи з Манжелії – Олег Волощук та Володимир Кравцов (керівник – Олег Слухаєвський), а зразковий хореографічний колектив “Родзинка” (керівник – Тетяна Ковтун) подарував глядачам незабутні враження. Щирими оплесками та вигуками “Браво!” проводжали глядачі гостей з Кременчука – народний аматорський фольклорний ансамбль ветеранів сцени “Чисті джерела” Палацу культури ім.Котлова, середній вік учасників якого – 60 років.
Своєрідною родзинкою дійства на Пивисі став виступ Руслана Шевченка – соліста Київської національної капели бандуристів ім. Г.Майбороди. Затамувавши подих, насолоджувалися слухачі незбагненним і чаруючим співом Ані Лотиш – учениці Градизької гімназії ім. О.Білаша, Інни Даценко – солістки районного Будинку культури, Алли Гнатенко – студентки Київського національного університету культури і мистецтв, Юлії Дяченко – солістки Палацу культури ім. Котлова. А пісенна “Розмова” у виконанні батька та доньки Олександра та Тетяни Поповичуків глибоко запала в душу кожному. І тут ніби сама “царівна пісень” Чураївна до нас повернулася знов, ніби сама Раїса Кириченко відродилася у співі юної знаменитості Наталочки Шинкаренко. Той небесний спів заполонив кожного, а на очі наверталися сльози. Не стримуючи хвилювання і сліз, зі словами вдячності до присутніх звернувся Микола Кириченко – заслужений працівник культури України:
– Спасибі, що пам’ятаєте…
Найпочеснішою гостею на Пивисі стала Леся Білаш, продовжувачка світлих батькових ідей і традицій, яка високо і гордо несе над світом його ім’я.
А ще присутні побували у містечку майстрів, що розкинулося тут, біля самісінької сцени. Диво-вишиванки, чудові картини, вироби із дерева, лози, соломи, пластиліну вабили зір і просто вражали своєю майстерністю. З-поміж робіт помітно виділялися оригінальністю талановиті вишиванки Тетяни Ходаковської, мешканки Градизька.
Організатори свята подбали й про те, аби гості змогли поласувати смачними шашликами із сома або баранини, випити прохолодного напою. А для щебетливої малечі – захоплюючі атракціони, лотки з веселими іграшками, повітряними кульками…
Коли прозвучали останні акорди “Пісенного джерела”, коли на гору тихо опустився вечір, гості поверталися додому, то прямо на їхньому шляху розкинув свої намети справжнісінький козацький табір, а трохи далі пістрявіли турецькі шатра. На козачій горі Пивисі розвернулася справжнісінька військова баталія. З шаблюками наголо та пістолями і мушкетами славні запорожці тіснили турків. Це несподіване та вражаюче у своїй постановці батальне дійство підготувало громадське об’єднання з Кременчука “Спадкоємці Богдана Хмельницького”.
Свято видалося на славу! Хочеться вірити, що не зміліє, не замулиться “Пісенне джерело”.