Про СК “Дружба”, що теж базується в Котельві, подібного якраз і не скажеш. Масштаби, звісно, різні, але й тут уміють хазяйнувати, живуть не одним днем. Про це свідчить, приміром, багатопрофільне виробництво. Таким чином у “Дружбі” підстраховують себе від всіляких неприємних сюрпризів, яких постійно доводиться остерігатися в нашій непрогнозованій  економічній політиці.
Майже чотири тисячі гектарів орної землі дають можливість забезпечувати повноцінну сівозміну. Нинішнього року до збирання в господарстві належать понад вісімсот гектарів пшениці, чотириста – гороху й озимого ячменю, є також солідний клин ярої пшениці. Вистачає й технічних культур: триста гектарів соняшнику і на півтораста гектарів більше – кукурудзи на зерно.
Зараз наспіла жнивна пора, яка цього літа супроводжується ледь не щоденними дощами. Та директор СК “Дружба” Іван Гнилосир занепокоєний не стільки дощовою, скільки ціновою погодою.
– Зернових ангарів у нас вдосталь, – говорить Іван Федорович, – збиральної техніки теж вистачає, а при потребі зараз не проблема найняти додаткові комбайни чи автомобілі. На жаль, доля врожаю тепер залежить не лише від хліборобів, не ми визначаємо ціну на вирощене зерно…
Хоч жнивному лану директор зараз приділяє особливу увагу, однак упродовж робочого дня встигає побувати і на кукурудзяних та соняшникових полях, а також на овочевій плантації, де городину вирощують для потреб працівників свого господарства. Не оминає Іван Федорович і тваринницьких ферм, адже “Дружба” утримує кількасот голів великої рогатої худоби (в тому числі 350 корів) і сімсот свиней. Щодо СТФ, то її призначення – забезпечувати своїх трудівників молодняком свиней.
Окремо слід згадати про кінно-спортивну базу СК “Дружба”. Якихось прибутків коні ще не приносять, але елітні породи тварин, яких тут вирощують, – чудовий аванс на недалеке майбутнє.
На полях, фермах, в інших виробничих підрозділах господарства – скрізь відчувається дбайлива господарська рука. А між тим, майже з дев’ятисот пайовиків працюючих лише сто двадцять. Як вони встигають усюди навести лад?
– Секрет дуже простий, – посміхається Іван Федорович. – У нас народ корінний, бо всі місцеві жителі, змалку одне одного знають. Я теж усе життя працюю в цьому господарстві, був бригадиром, завтоком, заступником директора. Останні чотири місяці, так би мовити, біля керма “Дружби”. Люди в нас роботящі, а тому й заробіток належний. До речі, крім свого виробництва, не забуваємо й про інших. Позаяк власної соціальної сфери в нас практично немає, то взяли шефство над школою-гімназією љ 1 імені С.А.Ковпака і Чутівською центральною райлікарнею. Зрештою, там навчаються наші діти, лікуються наші трудівники. Ось таке коріння нашої “Дружби”.