Минулого вівторка протягом дня у мешканців Полтави, які користуються послугами “кабельників”, узагалі не було трансляції телепередач, а коли “картинка” зрештою з’явилася, то звична для кожного послідовність каналів була порушена, частина каналів узагалі зникла з ефіру. У найбільшому розпачі виявилися футбольні фани, котрих, вважай, позбавили можливості переглянути чергові матчі “Євро-2008”.
Керівник провайдерської компанії ПП “ТРК “Поіск-ТБ” Володимир Цебер, досить емоційно коментуючи останні події, назвав їх об’єктивним явищем. Адже у зв’язку з об’єднанням кабельних компаній у одну, як стверджує Володимир Цебер, заради стабільності роботи аналогового телебачення виникла необхідність переходу із розрізненого на загальноміський частотний план телевізійного мовлення. Окрім того, свої умови про порядок трансляції каналів поставила і Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, говорить Володимир Цебер. “Першими повинні бути ті телеканали, які є в кожному обласному центрі, – національні та місцеві, потім – канал “Рада”, за ним – решта українських телеканалів і лише після них – іноземні”. Після закінчення робіт, а вони в різних районах міста тривали по півдня, варто було лише переналаштувати канали. Інформацію про це оператор кабельного телебачення, виявляється, ще за 10 днів розмістив на своєму сайті в Інтернеті, а також на власному каналі, що на окремій хвилі можна налаштувати у своїх телеприймачах. Там же і вибачилися за завдані тимчасові незручності.
І якщо кабельний оператор переконував, що ніяких проблем із цим бути не могло, то ми почули від полтавців зовсім протилежне. Наприклад, не у кожного вдома є Інтернет, а якщо навіть і так, то користувачі сайт ТРК “Поіск-ТБ” щоразу навряд чи відвідують. До того ж спеціальний канал телерадіокомпанії теж налаштований не у кожного, а якщо і налаштований, то постійне знайомство з інформацією на ньому улюблене заняття далеко не кожного. Головне – сплатити за послугу і користуватися нею без проблем. Так говорять полтавці. Більше того, тим, хто все-таки здогадався відрегулювати телеприймачі, довелося заново переналаштовувати майже 50 каналів. Зазначимо, що у цей день досить непогано заробили майстри з ремонту теле-, радіоапаратури. Адже людям поважного віку довелося звертатися саме до них, бо самотужки налаштувати канали виявилося не всім під силу.
В одному з травневих номерів “Зоря Полтавщини” друкувала лист полтавської читачки Наталії Дущенко з проханням пояснити, чому була призупинена трансляція деяких каналів та чому подорожчали послуги кабельних операторів. На жаль, ми так і не отримали відповіді від нового оператора кабельного телебачення. Тому з цим запитанням при нагоді звернулися до одного з колишніх операторів кабельного телебачення, власника компанії “Сателіт”, депутата обласної ради Юрія Цомартова. Він пояснив, що всю кабельну мережу Полтави викупила іноземна компанія. (За повідомленнями Інтернет-сайтів, ПП “ТРК “Поіск-ТБ” стала власником усіх полтавських компаній кабельного телебачення й Інтернету (“Галактика”, “Сателіт”, “АІР”). У свою чергу компанію “Поіск-ТБ” придбав найбільший оператор кабельного телебачення в Києві – “Воля-кабель”. Група ж компаній “Воля-кабель” належить міжнародному інвестиційному фонду UGF (UkrainianGrowthFund), що перебуває в управлінні міжнародної компанії SigmaBleyzer. – Авт.) “Чому ми пішли на такий крок? Бо галузь стала надзвичайно зарегульованою, – поянює Юрій Цомартов. – Після прийняття Верховною Радою України минулого скликання нової редакції “Закону про телебачення і радіомовлення” ми отримали вимоги, які не під силу виконати таким невеликим компаніям, як наша. Наприклад, згідно з законом стали жорсткими умови для ліцензування. Нацрада вимагає, щоб іноземні канали дублювалися українською мовою. Малим компаніям це непосильно і фінансово, і технічно. Треба закуповувати дороге обладнання, утримувати штат перекладачів тощо. Свого часу від голови Нацради до керівників областей надходили листи про те, що “деякі оператори кабельного телебачення працюють без ліцензій, і це може загрожувати національній безпеці країни”. Тоді ми мали чимало перевірок, судилися з обласними відділеннями Антимонопольного комітету та інспекцією із регулювання цін, із Українським агентством авторських прав. Дійшли до Верховного Суду України і виграли всі справи. Окрім того, у Полтаві тарифи на кабельне ТБ не мали комерційного характеру. Останні тарифи – 16 гривень, – що трималися до 1 травня, для “Сателіта” уже були збитковими. Більше того, сьогодні Нацрада регламентує, які канали треба транслювати і в якому порядку. Отже, у таких умовах невеликим компаніям виживати складно. Натомість велика компанія “Воля-кабель” уже викупила кабельні мережі у двох третинах областей України”.
Добре це чи погано? Погляди фахівця сфери кабельного телебачення неоднозначні. Зараз триває такий собі перехідний період, і проблем не уникнути, вважає він. Є позитиви. Абоненти після цього зможуть отримувати нові та якісніші види послуг. Великій компанії легше впроваджувати новітні технології, зокрема цифрове телебачення. “Ми, наприклад, два роки вели переговори щодо трансляції із представниками каналів “Discovery” і “Anіmal planet”. Але так і не домовилися, бо вони виставляли ну дуже високі ціни. Я думаю, з такою великою компанією, що прийшла на наш ринок, вони будуть зговірливішими, і канали стануть нарешті доступними для полтавців. А щодо монопольного становища “Поіска”, я думаю, це мине. Наскільки я знаю, уже в цьому році ще кілька компаній пропонуватимуть для перегляду цифрові пакети. Уже отримали ліцензії “Датагруп” і “Велтон Телеком”.
Як би ми не хотіли, але майбутнє – за цифровим телебаченням, – переконує Юрій Цомартов. – У чому різниця? По-перше, в аналоговому сигналі після проходження через підсилювачі з’являються шуми. Чим більше підсилювачів, тим більше шумів. У цифровому телевізійному сигналі втрат немає – від першоджерела він приходить до споживача. На декодері розкодовується сигнал так, як отриманий від першоджерела. По-друге, на одному частотному каналі, який займає аналоговий сигнал, наприклад, канал “Інтер” займає 8 мегагерц, у цифровому форматі на ньому можна розмістити вісім цифрових каналів. Тобто йде економія частотного ресурсу і збільшення кількості каналів. Думаю, що за п’ять наступних років телебачення повністю перейде на цифровий формат трансляції.
Але варто згадати і негативні моменти такого процесу. Якщо чиновники починають затискати вітчизняного чи місцевого виробника, на ринок завжди прийдуть іноземні. Що, власне, і сталося з полтавськими та й українськими компаніями кабельного телебачення. Але роботу іноземців регулювати значно важче, у них зовсім інший статус, відсутні наші етичні сприйняття. І це миттєво позначилося на ціні послуг кабельного телебачення.
Раніше телевізійники були захищені тим, що законодавством регламентувалася частка співзасновників-іноземців – не більше 20%. Цю норму скасували. Зараз тенденція така, що ринок українського кабельного телебачення повсюдно скуповується іноземними компаніями. Гравців на цій арені небагато, я знаю двох. І сьогодні ми бачимо, що, наприклад, той же “Інтер” – це російська компанія. Якщо так триватиме і далі, ми взагалі можемо залишитися без свого національного мовлення”.
Щоправда, не лише Юрій Цомартов переконаний у цьому. Учасники Всеукраїнської наради операторів кабельного телебачення, яка відбулася у Києві 20 травня, оприлюднили відкритий лист до Президента України Віктора Ющенка, в якому йдеться про стурбованість щодо монополізації інформаційного
простору України іноземними фінансово-промисловими групами. Цитуємо: “…За висновками фахівців, на тлі монополізації сфери надання послуг кабельного телебачення та Інтернету, в умовах недосконалості діючого законодавства та фактичної відсутності державного контролю у даній сфері, цей контроль може цілком перейти до іноземних фінансово-промислових груп. Останнє, у свою чергу, створює реальні передумови до поглиблення загроз національній безпеці в інформаційній сфері. Учасники наради висловили занепокоєність з приводу прийняття Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення рішення про внесення з 1 березня 2008 року змін до Положення про порядок ліцензування мовлення (кабельного) та здійснення ретрансляції телерадіопрограм і передач, що було затверджене рішенням Національної ради від 12.12.2007 р. љ1787.
Зазначене рішення Національної ради стимулює монополізацію ринку кабельного телебачення іноземними структурами, тому що виконати умови адаптації не може жоден національний оператор (вартість адаптації одного телеканалу становить мінімум $30 тисяч на місяць, а телеканалів, що потребують адаптації, більше 50-ти, тобто необхідно $1,5 млн на місяць)…”
Представник Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у Полтавській області Лілія Миронович пояснює ситуацію: “Протягом останніх років активно йшов процес приведення діяльності провайдерів у правове поле – щоб всі мали ліцензію Національної ради і дотримувалися чинного законодавства. Вітчизняний радіо- і телепростір ще молодий. Він тільки вибудовується. Ми беремо за взірці світові стандарти, параметри. У всіх країнах іде формування пакетів програм, кожна держава визначає свої пріоритети для вітчизняних мовників. Це саме зараз відбувається в Україні. Звичайно, процес складний. Зрозуміло, що працювати без ліцензії, транслювати канали без належних документів не можна. Хоча це якоюсь мірою простіше, проте все повинно бути впорядковано. Нічого екстраординарного і протизаконного Національна рада не вимагає. Є норма закону щодо адаптації програм зарубіжних мовників до вимог українського законодавства. Що таке адаптація? Вона стосується ідеологічного аспекту – мають виконуватись закон про суспільну мораль, вимоги щодо мови тощо. Є також економічний аспект – реклама повинна бути сплачена в Україні. А ми бачимо, що на деяких іноземних каналах чітко простежується ідеологічний вплив окремих держав, коли йде втручання у внутрішні справи країни, зокрема зазіхання на її територіальну цілісність на інформаційному рівні, порушення авторських прав тощо.
Тепер іде пошук оптимальних шляхів для впровадження адаптації. Було прийнято низку рішень, вони усі відкриті і розміщені на сайті Національної ради. Визначено перелік адаптованих каналів. Через причини, названі вище, до переліку не потрапили деякі рейтингові канали. Нині тему адаптації винесено на громадське обговорення. Хоча стосунки між Національною радою і деякими провайдерами дещо загострилися, але пошук оптимальних рішень триває, і, зрештою, ми вийдемо на той варіант, який буде цілком законний і загалом відповідатиме потребам операторів і, головне, – глядачів.
Актуальним є питання ціни. У законі йдеться про те, що провайдер встановлює ціну, виходячи з ринкового попиту на пакети програм. Проте є обов’язковий пакет вітчизняних каналів, який називається “універсальна програмна послуга” – це вітчизняні канали, які поширюються на території населеного пункту наземним ефірним способом. Ціна цього пакета підлягає державному регулюванню. Але не виписано, яка державна інституція повинна її регулювати. З цього приводу Національна рада внесла відповідні пропозиції. Як варіант згідно з цими пропозиціями її можуть регулювати місцеві органи влади. У будь-якому випадку ця ціна повинна бути економічно обгрунтованою”.
На запитання, чи продане місцеве кабельне телебачення компанії “Воля-кабель”, представник Національної ради відповіла, що офіційних документів вона не бачила. “Коли ми говоримо про кабельне телебачення, то розуміємо, що у нього подвійна природа – ідеологічно-інформаційна, а також бізнесова. Деколи провайдер відчуває, що він не зможе виконувати всі умови, і тоді він продає компанію. Зрозуміло, що елементи монополізації непокоять суспільство. Будемо сподіватися, що зміни до чинного законодавства усунуть ті моменти, які тепер викликають певну напругу”, – підсумувала Лілія Миронович.
А ось на місцевому рівні визначити, чи існує факт монопольного становища ПП “ТРК “Поіск-ТБ” у Полтаві, можна. Саме цим зараз займається обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України у Полтавській області. Як розповів начальник відділення, депутат обласної ради Володимир Оніщенко, фахівці взяли відповідні документи у ТРК і над ними працюють. “Ми визначаємо, чи займає компанія домінуюче становище – скільки споживачів отримує цю послугу, а скільки – інші телевізійні послуги, адже ще маємо ефірне телебачення, супутникове, цифрове та Інтернет. Паралельно вивчаємо цінову ситуацію. Порівнюємо з іншими областями України. У деяких є менші ціни, а в деяких – і набагато більші. Результати роботи зможемо оприлюднити не раніше, ніж через два-три тижні”, – повідомив Володимир Оніщенко. Але одночасно як депутат обласної ради він наголосив: “Сьогодні, на жаль, ціни ростуть на все. Є об’єктивні, а є і суб’єктивні причини. Серед об’єктивних – зростання цін на електроенергію, вартість технологічних матеріалів, збільшення мінімальної зарплати тощо. Але однозначно ціни надзвичайно високі, й треба застосовувати важелі, щоб їх стабілізувати, починаючи знизу і закінчуючи вгорі. Наприклад, обласна рада може контролювати тарифи, сприяти оптимальній ситуації у конкурентному ринку Полтавської області. Як тільки створимо умови для здорової економічної конкуренції, у нас буде менше питань”.
Вислухавши усі сторони, можемо зробити висновки – правду говорять, що найтяжче жити у перехідний період. Але пани б'ються, у мужиків чуби тріщать. Так виходить і у полтавців, а це більше 70 тисяч абонентів кабельного телебачення. Їм збільшили ціни за послуги кабельного телебачення, але якісних послуг так і не надали. Більше того, змусили самотужки виплутуватися з ситуації. Бо хоч Володимир Цебер і запевняв, що усім, у кого виникли проблеми із переналаштуванням каналів, спеціалісти контакт-центру ТРК “Поіск-ТБ” надавали допомогу, та багато абонентів платили за налаштування гроші, дехто й досі так і не зміг знайти усього переліку каналів, навіть тих, що входять до “універсальної програмної послуги”, наприклад, УТ-1, “1+1” тощо. До операторів абонслужби ТРК “Поіск-ТБ” просто неможливо додзвонитися. Про це нам розповіла і Лілія Миронович. Переконалися в цьому й самі. Єдина радісна звістка – це, як повідомила начальник відділу зовнішніх зв’язків ПП “ТРК “Поіск-ТБ” Наталія Гусєва, на сьогодні всі технічні питання у роботі нового оператора кабельного зв’язку вже врегульовані, подібних незручностей абоненти надалі не відчуватимуть. А також, попри суспільну думку, збільшення абонплати для полтавців за користування кабельним телебаченням найближчим часом не передбачається.
Наскільки тривалим буде найближчий час, яких “сюрпризів” чекати від кабельників, кому вигідна монополія ринку послуг кабельного телебачення і чому там домінують компанії зі значною часткою іноземного капіталу? Перелік запитань можна продовжувати. Хотілося б, щоб вони не стали риторичними. Адже вітчизняний інформаційний простір – одна з підвалин незалежності.