Саме про це – наша розмова з Миколою Володимировичем.– Я вважаю, що звіт міського голови – це надзвичайно важлива подія в житті територіальної громади, яка дає можливість з перших вуст через безпосереднє спілкування почути про те, що роблять представники влади у місті, що з обіцяного їм вдалося реалізувати, а де виникають проблеми. Готуючись до таких зустрічей, ми не акцентуємо увагу тільки на звіті міського голови. Такі самі звіти проводять і керівники кожного структурного підрозділу органів місцевого самоврядування. Це передбачено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Я вважаю своїм обов’язком не тільки виконання Закону, а й відкрите спілкування з населенням.
– Що вас під час зустрічей здивувало, а що занепокоїло й спонукало до роздумів?
– У нинішньому році ми вперше відійшли від практики запрошення громадян на зустрічі через наші структурні підрозділи. Зробили оголошення в ЗМІ, щоб мешканці самі вирішили, приходити на такі зустрічі чи ні. Тобто відмовилися від будь-якого примусу. Ми побачили, що людей прийшло багато. Така їхня активність, відверто кажучи, мене особисто дещо здивувала й приємно вразила.
Що непокоїть? Якщо проаналізувати порушені під час зустрічей проблеми, то неважко з’ясувати, що людей найбільше хвилює стан житлово-комунальних послуг. Навіть не тарифи, а, швидше, те, в якому стані знаходиться це господарство. Ми зробили з цього певні висновки й шукаємо зараз шляхи, щоб поліпшити якість його послуг.
– Яка категорія громадян приходить на ваші звіти, наскільки зустрічі потрібні й ефективні, яким є коефіцієнт їх корисної дії?
– На зустрічі приходять здебільшого люди старшого покоління, молоді й людей середнього віку значно менше. Вочевидь, це пояснюється їхньою зайнятістю на роботі та навчанні й значно кращим фінансовим забезпеченням. Ми не обмежуємо наших громадян тільки однією зустріччю. Організовуємо їх у різних мікрорайонах міста в різний час. Користь від них можна оцінити вже з того, з якими враженнями люди йдуть додому. Я вважаю, що зустріч вдалася, якщо на ній було піднято принципові й критичні питання. Дуже неприємно, коли питання повторюють з року в рік. В основному вони стосуються стану покрівель, ремонту та утримання будинків і прибудинкових територій. Це загальнодержавні проблеми, але їх не треба боятися. Якщо є довіра до влади, тоді можна йти на такі зустрічі й не боятися незручних запитань. Не випадково законом передбачена така норма. Вона включає дві цілі: перша – приблизити міського голову до виборців, а друга – активізувати участь населення в процесі розбудови міста. За результатами проведених зустрічей поточного року міськвиконком ухвалив відповідне рішення. Зокрема, прийнято до виконання та взято на контроль 250 конкретних зауважень, скарг і пропозицій, які зачіпають важливі для всієї громади питання.
– Як ви оцінюєте служіння громаді працівниками органів місцевого самоврядування Кременчука?
– Задача служіння в усіх однакова – робити свою роботу для громади так, як для себе. Хто погано щось робить, ніколи не приживеться ані в сім’ї, ані в колективі і, тим паче, в громаді. Люди повинні відчувати це через покращення свого життя й умов проживання в місті. На мою думку, працівники органів місцевого самоврядування Кременчука виконують свої повноваження так, як того вимагає чинне законодавство. Вже рік у Кременчуцькому міськвиконкомі триває робота з впровадження системи якості надання послуг населенню. Але саму якість, на моє тверде переконання, визначає не система, яку ми впроваджуємо, а ставлення до справи, яку ми робимо. Якщо ж ми її впроваджуємо, то хочемо довести і собі, і населенню, що якість наших послуг відповідає європейським стандартам. Уже проведено аудит власний – український. Повинні приїхати представники однієї з європейських країн й також подивитися, як ми виконуємо їхні вимоги. Я сподіваюся, що міськвиконком Кременчука гідно складе цей іспит, а кременчужани мають оцінити, наскільки отримана оцінка відповідає дійсності.
– Нещодавно ви брали участь в установчому засіданні Національної ради з питань взаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування, що проходило в Криму під головуванням Президента України. На яких засадах вас туди запросили? Чи матимуть від нововведення користь органи місцевого самоврядування?
– Указом Президента створено Національну раду, до складу якої увійшли голови облдержадміністрацій, обласних рад і міські голови обласних центрів, а також Кременчука – як великого індустріального міста. Очевидно, значення Кременчука в промисловому потенціалі Полтавщини й держави дало можливість включити мене до складу ради. Цей орган повинен бути тому, що немає в державі такої трибуни, з якої представникам місцевого самоврядування можна було б безпосередньо звернутися до перших керівників держави. Засідання ж Національної ради обіцяють проводити щоквартально, тож для органів місцевого самоврядування вони матимуть велике значення.
– Миколо Володимировичу, донедавна ви були безпартійним, а півтора місяця тому приєдналися до лав новоствореної партії «Єдиний центр». Це свідомий вибір?
– Я тривалий час залишався позапартійним, оскільки не бачив у державі тієї політичної сили, яка б повною мірою відповідала моїм переконанням. Сьогодні очевидно, що існуючі в Україні політичні партії не здатні до прийняття консолідованих компромісних рішень на благо нашого народу, політична ситуація в державі настільки нестабільна, що не дає впевненості у завтрашньому дні. Це розуміє чимало мудрих і прогресивних людей нашої країни. Як міський голова, як людина, котра працює в місцевому самоврядуванні вже багато років, а також просто як небайдужий до долі своєї держави громадянин, я не можу залишатися осторонь всього того, що сьогодні відбувається в суспільстві. Мої діти й онуки через деякий час можуть запитати в мене: а що ти зробив для того, щоб змінити життя в Україні на краще? Бути позапартійним зараз не можна. Настав час, коли я не можу займатися тільки питаннями розбудови міста. Я відчуваю, що в мене є сили, є необхідні знання, досвід і, головне, бажання зробити свій внесок у подальшу розбудову держави. Тому, коли мені запропонували поповнити лави новостворюваної політичної сили, я уважно вивчив статутні документи партії, поспілкувався з людьми, які вирішили об’єднатися в «Єдиний центр», і, переконавшись, що мої думки співпадають з програмою та цілями партії, написав заяву про вступ. Можливо, таке рішення викличе в когось подив, але це мій свідомий вибір.