Саме у 2000 році редакцію “Решетилівського вісника” очолив Іван Циган – водночас молодий і досвідчений журналіст, який пропрацював у газеті 19 років. Він – родом із Сухорабівки, тож знає не тільки те, чим живе рідний район, а й характери своїх земляків.
Початок редакторської кар’єри випав на важкі для газети часи. Кілька місяців колектив не одержував зарплати, борги різним кредиторам становили половину редакційного бюджету. Щоб вижити, необхідно було щось кардинально змінити, потрібні були нові творчі й менеджерські ідеї.
– Скрута так мобілізувала колектив, що ми розробили чималу низку заходів. Намітили змінити обличчя газети, тактику роботи з читачем, з поштою, запровадити роздріб, залучати рекламу. Не рахувалися ні з часом, ні з силами. І наші зусилля не були марними.
Найпершим помічником редактора в усіх починаннях була і залишається заступник редактора – відповідальний секретар Надія Колотій. Надійною опорою стали  заввідділом соціальних питань Людмила Дядченко та заввідділом комп’ютерної верстки Юрій Колотій. Активно включилися в роботу фотокор Володимир Сімдіков, оператор комп’ютерного набору Антоніна Хоружа. Свою лепту внесли у нове становлення видання заввідділом АПК Володимир Бондаренко, коректор і спеціаліст з реклами Уляна Поліщук, бухгалтер Катерина Меновщікова, з минулого року прийшла працювати у газету кореспондент Тетяна Григор’єва – її публікації відразу помітили читачі.
У чому ж полягали принципові новації? Життя змусило газетярів подивитися на свою газету як на вид підприємництва. Залишивши стрижнем жанри журналістики, решетилівці постаралися запровадити безплатні оголошення. Перші оголошення приймали просто по телефону. Зрештою все це вибудувалося у струнку систему, в якій розрізняють селянина, який продає лишок, і бізнесмена: перший дає оголошення безкоштовно, користуючись купоном, з другим спілкуються як з рекламодавцем. Вигідно усім – селянам не треба бити ноги, щоб спродати вирощене, підприємці в районі рекламують свої послуги, в яких зацікавлений місцевий ринок, газета виявилася надзвичайно корисною і тим, й іншим.
Водночас журналісти зуміли урізноманітнити тематику своїх публікацій, збільшити інформаційну насиченість газети. На її сторінках у центрі уваги – проста людина з її проблемами й радощами. У результаті “Решетилівський вісник” вийшов на перше місце серед районок не тільки за тиражем, а й за доходами від реалізації газет та від реклами, за фондом оплати праці. На жаль, це не означає фінансову самодостатність. Співзасновники газети –  районна рада і районна держадміністрація – виділяють дотації, якими частково покривають витрати на випуск газети. Та у підсумку податкові відрахування “Решетилівського вісника” удвічі перевищують дотацію співзасновників. Серед проблем, які називає Іван Циган, – і типова для ЗМІ потреба у юридичному супроводі, яку роблять дедалі актуальнішою законотворці тендерними та іншими вимогами, і труднощі, що виникли з доставкою після реформування системи поштового зв’язку.
І все ж вони вижили! І стали на сьогоднішній день найуспішнішими. Формулу успіху своєї газети редактор Іван Циган визначає так:
– Треба любити читача не показовою, а справжньою любов’ю, щоб він відчув, що про нього дбають.
aКоректор Уляна Поліщук, заступник редактора – відповідальний секретар Надія Колотій, заввідділом соціальних питань Людмила Дядченко, заввідділом комп’ютерної обробки інформації Юрій Колотій.
aРедактор газети “Решетилівський вісник” Іван Циган.