Основними клінічними проявами цукрового діабету є полідипсія (спрага), поліурія, нічне нетримання сечі, втрата ваги тіла, дратівливість, біль у черевній порожнині, порушення зору, часті інфекції. Лабораторними критеріями недуги є рівень глюкози в капілярній крові натще >=6,1 ммоль/л.
Вираженість клінічної симптоматики залежить від ступеня метаболічних порушень і тривалості патологічного процесу. Відомо, що симптоми недуги з'являються після того, як зруйновано майже 80 відсотків b-клітин підшлункової залози.
Однією з основних особливостей хвороби у дітей є те, що перші клінічні симптоми з'являються після перенесених ГРВІ або інших інфекційних захворювань. Інколи маніфестація хвороби пов'язана з різними стресовими ситуаціями. Нерідко спостерігаються перші клінічні прояви та швидке прогресування недуги після хірургічних втручань.
Полідипсія проявляється в бажанні пити протягом усієї доби. Але особливу увагу слід звернути на спрагу вночі, що примушує дитину просинатися. Ця поведінка не характерна для фізіологічної спраги, яка зазвичай пов'язана з характером їжі, жарким періодом року, затратою енергії під час дитячих ігор тощо.
Поліурія проявляється частим сечовипусканням, особливо в нічний час. У період виражених клінічних проявів хвороби кількість рідини, що споживає дитина, та об'єм сечі складає від трьох до п'яти літрів на добу. В деяких дітей може з'явитися енурез, що потребує (окрім інших обстежень) аналізу сечі на цукор.
Поліфагія проявляє себе як характерна та помітна особливість у зміні поведінки дитини. При цьому підвищений апетит супроводжується прогресуючою втратою ваги, що є особливою ознакою цукрового діабету першого типу. Втрата ваги може сягати 5–10 кілограмів за відносно короткий період.
При об'єктивному обстеженні під час маніфестації цукрового діабету майже постійною ознакою є сухість шкіри та слизових, діабетичний рум'янець на щоках, лобі, заїди в кутках рота, сухий язик. Нерідко є подразнення шкіри в ділянці статевих органів та прояви вульвіту в дівчаток і баланіту в хлопчиків, що зумовлено постійним виділенням цукру з сечею, можливим приєднанням вторинної інфекції, явищами кандидозу.
Цукровий діабет у дітей раннього віку може й не мати класичної клінічної картини. Діти грудного віку жадібно смокчуть груди і п'ють воду, вони погано набирають вагу тіла. Хоча часте сечовипускання може розглядатися як фізіологічне явище, однак мати звертає увагу на жорсткість пелюшок після сечовипускання дитини – "крохмальна" білизна.
У хлопчиків декомпенсація хвороби призводить до затримки фізичного та статевого розвитку. В цей період дуже важлива психологічна корекція, яку проводить психолог та психотерапевт. Поліпшення соціальної адаптації підлітка відіграє значну роль у досягненні компенсації захворювання.
Період статевого розвитку характеризується підвищеною самокритикою і конфронтацією підлітків із батьками. У підлітків, які страждають на цукровий діабет, така поведінка часто призводить до заперечування свого захворювання та зневажливого ставлення до лікування. В цей період молоді люди починають значно більше часу проводити зі своїми друзями, а не з членами родини, і для більшості з них дуже важливо не відрізнятися від однолітків. Тому підлітки з діабетом намагаються пристосувати своє захворювання до стилю життя своїх однолітків, що певною мірою складно. Інколи вони навіть намагаються взагалі ігнорувати факт наявності недуги.
Підлітки з цукровим діабетом – це особлива група пацієнтів, з якими непросто досягти взаєморозуміння. Деякі з них потребують особливого терапевтичного підходу. Спілкування з пацієнтами повинне проходити в дружній атмосфері, зрозумілою їм мовою. Необхідне терпіння, щоб допомогти підліткам впоратися із захворюванням. Треба поважати думку дитини. Важливо, щоб батьки пацієнта брали участь у лікуванні діабету, в той час як відповідальність за свій стан поступово передається самому хворому. Якщо батьки не відвідують лікаря разом із підлітком, дуже важливо інформувати їх про стан здоров'я дитини і дані рекомендації. Підтримка, позитивний настрій батьків та медичного персоналу сприяють кращим результатам лікування.
Діти, хворі на цукровий діабет, відвідують школу. Вимоги до їхнього навчання не повинні відрізнятися від вимог до інших дітей. Але педагогічний та медичний персонал школи має бути ознайомленим з особливостями хвороби та вміти надати дитині допомогу в екстрених випадках. Слід налагодити тісний контакт між школою та родинами учнів.
Якщо у дитини передбачається подорож, за 4–6 тижнів до неї слід відвідати лікаря, щоб визначити стан метаболічного контролю цукрового діабету та у випадку необхідності поліпшити його. Треба переконатися, що члени родини вміють надавати допомогу при розвитку гіпо- й гіперглікемії та проводити корекцію лікування при появі супутніх захворювань. Слід мати при собі: виписку з історії хвороби, достатню кількість інсуліну, голок, глюкометр, шприц-ручки, препарати для надання невідкладної допомоги при важкій гіпоглікемії, запас їжі та рідини.
Окремою проблемою є шкідливі звички. Необхідно пояснювати дітям, що паління при цукровому діабеті підвищує ризик мікроваскулярних ускладнень. Алкоголь порушує глюконеогенез, може зумовити тяжку гіпоглікемію. Зовні цей стан може бути розцінений як алкогольне сп'яніння, і медична допомога не буде надана своєчасно.
Диспансерний нагляд при цій недузі довічний. Дитина перебуває під наглядом дитячого ендокринолога. При відсутності такого спеціаліста за місцем проживання стан хворого контролюють в обласному консультативному центрі. Загальноклінічні обстеження (загальний аналіз крові, сечі) проводяться за показанням, але не рідше двох разів на рік. Контроль глікемії, глюкозурії хворий здійснює самостійно 4–5 разів на добу. При неускладненому перебігу захворювання огляд лікарів суміжних спеціальностей (невролог, окуліст, стоматолог, гінеколог) проводиться один раз на рік, при наявності ускладнень – частіше.
Для дітей молодшого віку характерна більш тяжка та швидша маніфестація цукрового діабету. Від появи перших ознак захворювання до розвитку кетоацидозу (блювота, болі в животі, наростання інтоксикації, кома) проходить всього кілька днів.
У дітей молодшого віку хвороба нерідко супроводжується синдромом мальабсорбції, який характеризується збільшенням розмірів живота, метеоризмом, поліфагією, неперетравленими випорожненнями.
Перебіг недуги в поєднанні з синдромом мальабсорбції характеризується вираженою лабільністю, схильністю до тяжких гіпоглікемій та кетоацидозу. Для корекції цього стану та досягнення компенсації вуглеводного обміну необхідне призначення ферментативних препаратів.
Перебіг недуги в дитячому віці ділять на кілька періодів. Період маніфестації захворювання може змінюватися періодом ремісії. Через кілька діб або тижнів після початку терапії інсуліном у багатьох дітей спостерігається зниження потреби в гормоні. У пацієнтів настає так званий "медовий місяць", або фаза ремісії, яка може тривати від кількох тижнів до кількох місяців, але в будь-якому випадку вона завжди тимчасова. Тривалість фази ремісії залежить від залишкової секреції інсуліну в дитини.
Для дітей молодшого віку, а також дітей із дебютом захворювання у фазі кетоацидозу характерна дуже коротка фаза ремісії, обумовлена більш масивною деструкцією b-клітин. Зазвичай фаза ремісії характеризується достатньо стабільним перебігом хвороби. Потреба в інсуліні може бути зовсім невеликою, а інколи нормоглікемія зберігається навіть при відміні інсулінотерапії. Однак доведено, що безперервне лікування малими дозами інсуліну сприяє продовженню фази ремісії, а крім інсулінотерапії, інших методів її продовження в теперішній час не існує.
Слідом за ремісією настає період прогресування захворювання. Він характеризується тотальним руйнуванням b-клітин підшлункової залози.
Підлітковий період, як правило, достатньо складний: відбувається гормональна перебудова, що супроводжується інтенсивним збільшенням зросту та статевим дозріва
нням. Молоді люди стають більш незалежними від своїх батьків. У підлітків із цукровим діабетом ці зміни особливо значимі. Вони певним чином погіршують перебіг захворювання і метаболічний контроль. Особливо небезпечним вважається збільшення в підлітковому віці частоти діабетичних ускладнень, в тому числі  – незворотних, особливо ретинопатії та нефропатії.
Погіршення перебігу захворювання пов'язується з відносною інсулінорезистентністю, яка зумовлена підвищеною концентрацією гормону росту й активацією інших контрінсулярних гормонів, що часто диктує необхідність підвищення дози інсуліну. Дуже важливо в цей період контролювати темпи росту та статевого розвитку підлітка.
Гармонійний фізичний розвиток є одним із критеріїв компенсації недуги. Велике значення має самоконтроль, вміння правильно й адекватно оцінити свій стан, змінити дозу інсуліну.
У деяких дівчат спостерігається гіперглікемія перед і під час критичних днів. У таких випадках необхідна корекція дози інсуліну.
Некомпенсований цукровий діабет призводить до порушення функції гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи, менструального циклу та аменореї. Компенсація метаболічних порушень сприяє відновленню менструальної функції. Раніше вагітність та народження дитини у хворої на цукровий діабет були небезпечними як для матері, так і для дитини. Нині жінки з діабетом можуть мати дітей. Однак для цього вони повинні перебувати як до настання, так і під час вагітності, в стані стійкої компенсації.
Показання для госпіталізації в ендокринологічне відділення: вперше виявлена хвороба – для адаптації до інсулінотерапії, навчання за програмою "Школи самоконтролю хворого на цукровий діабет"; декомпенсація цукрового діабету, кетоацидоз, наявність гострих супутніх захворювань; швидке прогресування хронічних ускладнень.
Планова госпіталізація хворого повинна здійснюватися двічі на рік для корекції дози інсулінотерапії, проведення скринінгу на доклінічних стадіях розвитку ускладнень.
В Україні існує кілька спеціалізованих курортів для хворих на цукровий діабет: "Березовий гай" (м. Миргород), "Березовські мінеральні води" (Харківська область), Трускавець (Львівська область).