Люди, які проходять улітку повз його обійстя, мимоволі уповільнюють ходу, милуючись колекцією троянд, в якій є і червоні, й білі, і навіть блакитні квіти. Кілька кущиків останніх Петру Iнокентійовичу привезли з-за кордону. Але не тільки квіти Петра Чернова захоплюють решетилівчан, заслуговують уваги і величезні виноградні грона, які в серпні наливаються соком і звисають з імпровізованої бесідки над верандою, неначе казкові ліхтарики.
Петро Iнокентійович – ветеринар. До виходу на пенсію працював за фахом, але захоплювався садівництвом. Хоч землі біля його будинку й небагато, він умудрився закласти невеличкий розсадник плодових культур: вирощує саджанці яблунь і винограду кількох десятків сортів. Його ошатне подвір'я – така собі наглядна реклама. Влітку на молоденьких деревцях дозрівають персики (господар надає перевагу зимостійкому сорту Київський ранній), на колонах – яблука, лози обліплені виноградними гронами. Деякі з них важать до двох і більше кілограмів.
– Часто до нього влітку або восени приходять люди і просять пригостити виноградом, – розповів Олександр Чернов, брат Петра Iнокентійовича (самого господаря ми вдома не застали). – А коли скуштують, замовляють саджанці сорту, який припав до смаку.
В Олександра Чернова є своя "фазенда" – так жартома називає господар земельну ділянку, яку він нещодавно придбав на околиці Решетилівки (живуть вони з дружиною у комунальній квартирі в райцентрі) і де він теж, як і його старший брат, вирощує саджанці. Зліва біля паркану – кілька десятків молодих яблунь, вкритих рясним цвітом. Усі вони мають уміло сформовану крону пірамідальної форми. Поруч із ними – плодові дерева старшого віку. З однієї абрикоси в минулому році зібрали кілька десятків відер запашних плодів. Біля воріт, прикрашених кованими фігурками тварин, які господар зробив сам, – невеличкий трояндовий квітник. Ним переважно займається дружина Олександра Iнокентійовича Роза.
– Я нарізаю з цих кущів вічка для окулірування, щоб отримати нові саджанці (в якості підщеп Олександр Чернов використовує шипшину. – Авт.), а дружина свариться, – сміється мій співрозмовник. Він показав мені саморобну теплицю з пічним опаленням, у якій вирощує саджанці троянд і винограду.
У його невеличкому розсаднику однорічні саджанці яблунь пізніх сортів Гольден, Джона Гол, Катерина, Нєвєста, Чемпіон уже цвітуть. Чотирирічні яблуньки, прищеплені на карликову основу, теж вкриті буйним цвітом.
Є в Олександра Чернова і колоноподібні яблуні справжньої голландської селекції, які свого часу придбав у кіровоградському розсаднику. Але він від них не в захваті. Говорить, що родять непогано: із чотирнадцятирічного дерева він щороку знімає по відру яблук. Але за смаком вони значно поступаються яблукам сортів вітчизняної селекції. Йому самому більше подобаються сорти, які добре почуваються і рясно плодоносять у місцевих кліматичних умовах. Джонатан, Снєжний та інші сорти він щепить на так звану "дев'ятку" – підщепу М-9. На третій рік такі яблуньки вже починають плодоносити. Щоб завжди бути з урожаєм яблук, Олександр Iнокентійович під час закладання плодових бруньок поливає і підживлює деревця.
Господар прищеплює і черешні, і сливи, і абрикоси – будь-які плодові. Він дав кілька порад щодо правильного щеплення. Щоб воно було успішним, перш за все треба подбати про хороші підщепи. Олександр Інокентійович для цього використовує вже згадану підщепу М-9. Протягом зими зберігає прутики у відкритому грунті, притрусивши їх землею так, щоб сховати корінці. Однорічні прищепи треба нарізати восени і зберігати їх у підвалі до весни. Щеплення порадив проводити на Явдохи (14 березня) способом скошеного зрізу. Потім щепи треба помістити в тепле місце (наприклад, у галерею з електрообігрівом), зануривши корінці у тирсу. Коли щепи випустять першу бруньку й утвориться калюс, їх можна висаджувати, але якщо ще надто холодно – зберігати у підвалі. Висаджувати щеплені деревця слід на відстані 35 см одне від одного.
Виявилося, що садівництво для Олександра Iнокентійовича – хобі, а за фахом він зоотехнік. Свого часу закінчив зооінженерний факультет Полтавського сільськогосподарського інституту. Але вирощування рослин його цікавило з дитинства. Тим більше, що й батьки займалися рослинництвом – вирощували помідори й огірки.
Свій перший яблуневий садок Олександр Чернов заклав два десятки років тому за так званою технологією човника, яка дозволяє зекономити посадкову площу. Вона полягає в тому, що саджанці висаджують на відстані 1,5 м в шаховому порядку під нахилом один від одного (під кутом 75 градусів). Відстань між рядами при цьому – 70 см.
Першi саджанці винограду садівник-аматор придбав 16 років тому в Нікополі. Нині в нього понад 140 кущів більш як 20 столових сортів. Серед його найулюбленіших – Кодрянка, Лора, Аркадія, Кеша, Алий-2, Подарунок Запоріжжя. З ними він не розстається вже більше десятка років.
Кущі виноградар періодично оновлює. Замість старих і малопродуктивних саджає молоді. Взагалі з виноградом Олександр Чернов надто не церемониться: якщо ягода не така крупна, як хотілося б, або грона формуються надто щільні чи дрібні, вибраковує сорт і замінює іншим, урожайнішим. Виноград вирощує у рівчачках на V-подібних шпалерах. Підживлює його тричі за сезон коров'яком і попелом. Восени, коли починаються перші заморозки, виноград укриває, встановлюючи над рівчачками невисокі металеві дуги, які потім накриває цупкою плівкою і прив'язує її до дуг, а з боків ще й присипає землею.
Кущі винограду садівник формує на чотири рукави. Міняє їх через кожні вісім років. Для того, щоб замінити рукав, із молодих прикореневих пагонів залишає найміцніший, а непродуктивні вирізає.
Олександр Чернов планує найближчим часом закласти на 0,5 га молодий сад.
– Посадковий матеріал вирощую сам, але висаджувати таку кількість саджанців самому вже важко, – говорить.
Він має двох доньок, але одна зі своєю сім'єю живе далеко, а інша вчиться і вдома буває рідко. Тож під час сезонних робіт доводиться наймати людей.
Років десять Олександр Інокентійович вирощував троянди. Самотужки сіяв шипшину, проводив щеплення, вирощував саджанці. Але зрештою від квітів довелося відмовитися, бо все охопити неможливо.
Натомість більше уваги вирішив приділити плодовим культурам.
Молодший із братів, Анатолій, мешкає неподалік Решетилівки – у селі Михнівці – і теж вирощує багато сортів плодових культур.
Садiвництво – не єдине захоплення братів Чернових. Старший брат Петро любить риболовлю, пасічникує. Середній – Олександр – кілька років тому взявся за пензель.
– У нашій родині були художники, зокрема батьків брат. Кілька його картин знаходиться у Красноярському музеї. I я в дитинстві любив малювати. Зображував своїх однокласників, малював портрети вчителів. Але в подальшому якось не склалося у мене з малярством, – розповів Олександр Iнокентійович. – Аж ось недавно в мене з'явилося величезне бажання малювати. I я не втримався: поїхав у художній салон, придбав фарби, полотно і почав малювати… Звичайно, мені бракує майстерності, адже я, вважай, цьому ніде не вчився. Треба попрацювати над тим, аби навчитися зображувати воду. Втім, я це роблю для себе, а не для того, щоб когось вразити…
Петро Iнокентійович – ветеринар. До виходу на пенсію працював за фахом, але захоплювався садівництвом. Хоч землі біля його будинку й небагато, він умудрився закласти невеличкий розсадник плодових культур: вирощує саджанці яблунь і винограду кількох десятків сортів. Його ошатне подвір'я – така собі наглядна реклама. Влітку на молоденьких деревцях дозрівають персики (господар надає перевагу зимостійкому сорту Київський ранній), на колонах – яблука, лози обліплені виноградними гронами. Деякі з них важать до двох і більше кілограмів.
– Часто до нього влітку або восени приходять люди і просять пригостити виноградом, – розповів Олександр Чернов, брат Петра Iнокентійовича (самого господаря ми вдома не застали). – А коли скуштують, замовляють саджанці сорту, який припав до смаку.
В Олександра Чернова є своя "фазенда" – так жартома називає господар земельну ділянку, яку він нещодавно придбав на околиці Решетилівки (живуть вони з дружиною у комунальній квартирі в райцентрі) і де він теж, як і його старший брат, вирощує саджанці. Зліва біля паркану – кілька десятків молодих яблунь, вкритих рясним цвітом. Усі вони мають уміло сформовану крону пірамідальної форми. Поруч із ними – плодові дерева старшого віку. З однієї абрикоси в минулому році зібрали кілька десятків відер запашних плодів. Біля воріт, прикрашених кованими фігурками тварин, які господар зробив сам, – невеличкий трояндовий квітник. Ним переважно займається дружина Олександра Iнокентійовича Роза.
– Я нарізаю з цих кущів вічка для окулірування, щоб отримати нові саджанці (в якості підщеп Олександр Чернов використовує шипшину. – Авт.), а дружина свариться, – сміється мій співрозмовник. Він показав мені саморобну теплицю з пічним опаленням, у якій вирощує саджанці троянд і винограду.
У його невеличкому розсаднику однорічні саджанці яблунь пізніх сортів Гольден, Джона Гол, Катерина, Нєвєста, Чемпіон уже цвітуть. Чотирирічні яблуньки, прищеплені на карликову основу, теж вкриті буйним цвітом.
Є в Олександра Чернова і колоноподібні яблуні справжньої голландської селекції, які свого часу придбав у кіровоградському розсаднику. Але він від них не в захваті. Говорить, що родять непогано: із чотирнадцятирічного дерева він щороку знімає по відру яблук. Але за смаком вони значно поступаються яблукам сортів вітчизняної селекції. Йому самому більше подобаються сорти, які добре почуваються і рясно плодоносять у місцевих кліматичних умовах. Джонатан, Снєжний та інші сорти він щепить на так звану "дев'ятку" – підщепу М-9. На третій рік такі яблуньки вже починають плодоносити. Щоб завжди бути з урожаєм яблук, Олександр Iнокентійович під час закладання плодових бруньок поливає і підживлює деревця.
Господар прищеплює і черешні, і сливи, і абрикоси – будь-які плодові. Він дав кілька порад щодо правильного щеплення. Щоб воно було успішним, перш за все треба подбати про хороші підщепи. Олександр Інокентійович для цього використовує вже згадану підщепу М-9. Протягом зими зберігає прутики у відкритому грунті, притрусивши їх землею так, щоб сховати корінці. Однорічні прищепи треба нарізати восени і зберігати їх у підвалі до весни. Щеплення порадив проводити на Явдохи (14 березня) способом скошеного зрізу. Потім щепи треба помістити в тепле місце (наприклад, у галерею з електрообігрівом), зануривши корінці у тирсу. Коли щепи випустять першу бруньку й утвориться калюс, їх можна висаджувати, але якщо ще надто холодно – зберігати у підвалі. Висаджувати щеплені деревця слід на відстані 35 см одне від одного.
Виявилося, що садівництво для Олександра Iнокентійовича – хобі, а за фахом він зоотехнік. Свого часу закінчив зооінженерний факультет Полтавського сільськогосподарського інституту. Але вирощування рослин його цікавило з дитинства. Тим більше, що й батьки займалися рослинництвом – вирощували помідори й огірки.
Свій перший яблуневий садок Олександр Чернов заклав два десятки років тому за так званою технологією човника, яка дозволяє зекономити посадкову площу. Вона полягає в тому, що саджанці висаджують на відстані 1,5 м в шаховому порядку під нахилом один від одного (під кутом 75 градусів). Відстань між рядами при цьому – 70 см.
Першi саджанці винограду садівник-аматор придбав 16 років тому в Нікополі. Нині в нього понад 140 кущів більш як 20 столових сортів. Серед його найулюбленіших – Кодрянка, Лора, Аркадія, Кеша, Алий-2, Подарунок Запоріжжя. З ними він не розстається вже більше десятка років.
Кущі виноградар періодично оновлює. Замість старих і малопродуктивних саджає молоді. Взагалі з виноградом Олександр Чернов надто не церемониться: якщо ягода не така крупна, як хотілося б, або грона формуються надто щільні чи дрібні, вибраковує сорт і замінює іншим, урожайнішим. Виноград вирощує у рівчачках на V-подібних шпалерах. Підживлює його тричі за сезон коров'яком і попелом. Восени, коли починаються перші заморозки, виноград укриває, встановлюючи над рівчачками невисокі металеві дуги, які потім накриває цупкою плівкою і прив'язує її до дуг, а з боків ще й присипає землею.
Кущі винограду садівник формує на чотири рукави. Міняє їх через кожні вісім років. Для того, щоб замінити рукав, із молодих прикореневих пагонів залишає найміцніший, а непродуктивні вирізає.
Олександр Чернов планує найближчим часом закласти на 0,5 га молодий сад.
– Посадковий матеріал вирощую сам, але висаджувати таку кількість саджанців самому вже важко, – говорить.
Він має двох доньок, але одна зі своєю сім'єю живе далеко, а інша вчиться і вдома буває рідко. Тож під час сезонних робіт доводиться наймати людей.
Років десять Олександр Інокентійович вирощував троянди. Самотужки сіяв шипшину, проводив щеплення, вирощував саджанці. Але зрештою від квітів довелося відмовитися, бо все охопити неможливо.
Натомість більше уваги вирішив приділити плодовим культурам.
Молодший із братів, Анатолій, мешкає неподалік Решетилівки – у селі Михнівці – і теж вирощує багато сортів плодових культур.
Садiвництво – не єдине захоплення братів Чернових. Старший брат Петро любить риболовлю, пасічникує. Середній – Олександр – кілька років тому взявся за пензель.
– У нашій родині були художники, зокрема батьків брат. Кілька його картин знаходиться у Красноярському музеї. I я в дитинстві любив малювати. Зображував своїх однокласників, малював портрети вчителів. Але в подальшому якось не склалося у мене з малярством, – розповів Олександр Iнокентійович. – Аж ось недавно в мене з'явилося величезне бажання малювати. I я не втримався: поїхав у художній салон, придбав фарби, полотно і почав малювати… Звичайно, мені бракує майстерності, адже я, вважай, цьому ніде не вчився. Треба попрацювати над тим, аби навчитися зображувати воду. Втім, я це роблю для себе, а не для того, щоб когось вразити…