Ймовірно, що його здібностям допомогли розвинутися і професійні маляри Ф.Артамонов і В.Журавльов, які на той час викладали у реальному училищі міста (у них, до речі, вчився ще один талановитий лохвичанин, ровесник Григорія Пивоварова, Михайло Дмитренко, у подальшому відомий маляр-монументаліст, портретист, графік, який створив за власними ескізами унікальні композиції з внутрішнього оздоблення у різних техніках католицьких і православних храмів у містах Канади, США, Франції).
У 1924 році Григорій Пивоваров їде до Києва, де навчається в художній профшколі, а через два роки успішно складає вступні іспити до художнього інституту, який закінчує 1931 року.
На початку своєї творчої діяльно
сті митець плідно займався монументальною пластикою і виконував проекти пам'ятників діячам тієї доби у Новоград-Волинському, в Донецьку, на Чернігівщині, а в 1937 році разом зі скульпторами Ю.Білостоцьким, Е.Фрідманом створює багатофігурні композиції для павільйону Української РСР на ВДНГ у Москві.
У 1939 році Григорій Пивоваров виготовив погруддя свого земляка, письменника А.Тесленка, яке встановлене у його рідному селі Харківцях Лохвицького району.
Але найбільшу віддушину під час виконання офіційних замовлень талановитий скульптор знаходив у праці над портретами, які позначені емоційністю та яскравою виразністю. Григорій Пивоваров тут виступає як талановитий майстер психологічного портрета. Із великим натхненням він працював над образами улюблених письменників, поетів, діячів культури і мистецтва. Ним створена скульптурна галерея видатних історичних постатей і сучасників: О.Пушкіна, Т.Шевченка, І.Франка, В.Маяковського, О.Довженка.
Ознайомившись на одній із виставок з портретами майстра, Максим Рильський пророче сказав: "Роботи Григорія Пивоварова увійдуть до золотого фонду українського мистецтва".
До митця прийшло заслужене визнання, він мав багато творчих задумів. Але з перших днів війни Григорій Пивоваров іде на фронт. У травні 1942-го в одному із тяжких боїв він загинув на Керченському півострові.
У Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури (колишній Київський державний художній інститут) є скромна біломармурова меморіальна дошка. На ній викарбувано ім'я Григорія Леонтійовича Пивоварова, який пішов у безсмертя. Його тут пам'ятають і пишаються ним. Твори нашого видатного земляка височать на людних майданах, зберігаються у музеях України.
У 1924 році Григорій Пивоваров їде до Києва, де навчається в художній профшколі, а через два роки успішно складає вступні іспити до художнього інституту, який закінчує 1931 року.
На початку своєї творчої діяльно
сті митець плідно займався монументальною пластикою і виконував проекти пам'ятників діячам тієї доби у Новоград-Волинському, в Донецьку, на Чернігівщині, а в 1937 році разом зі скульпторами Ю.Білостоцьким, Е.Фрідманом створює багатофігурні композиції для павільйону Української РСР на ВДНГ у Москві.
У 1939 році Григорій Пивоваров виготовив погруддя свого земляка, письменника А.Тесленка, яке встановлене у його рідному селі Харківцях Лохвицького району.
Але найбільшу віддушину під час виконання офіційних замовлень талановитий скульптор знаходив у праці над портретами, які позначені емоційністю та яскравою виразністю. Григорій Пивоваров тут виступає як талановитий майстер психологічного портрета. Із великим натхненням він працював над образами улюблених письменників, поетів, діячів культури і мистецтва. Ним створена скульптурна галерея видатних історичних постатей і сучасників: О.Пушкіна, Т.Шевченка, І.Франка, В.Маяковського, О.Довженка.
Ознайомившись на одній із виставок з портретами майстра, Максим Рильський пророче сказав: "Роботи Григорія Пивоварова увійдуть до золотого фонду українського мистецтва".
До митця прийшло заслужене визнання, він мав багато творчих задумів. Але з перших днів війни Григорій Пивоваров іде на фронт. У травні 1942-го в одному із тяжких боїв він загинув на Керченському півострові.
У Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури (колишній Київський державний художній інститут) є скромна біломармурова меморіальна дошка. На ній викарбувано ім'я Григорія Леонтійовича Пивоварова, який пішов у безсмертя. Його тут пам'ятають і пишаються ним. Твори нашого видатного земляка височать на людних майданах, зберігаються у музеях України.
Рубрика: 
