2 (15 за новим стилем) квітня 1838 року вийшов у світ перший номер “Полтавских губернских ведомостей”. Відомий історик Іван Павловський стверджував, що то було перше періодичне видання на теренах нашого краю. Спершу на шпальтах газети друкувалися офіційні розпорядження, повідомлення, документи губернської канцелярії. Згодом на її сторінках з’явилися інформації з політичного, економічного, культурного життя губернії, історичні розвідки, повідомлення про хід воєнних кампаній, ліквідацію кріпацтва, придушення народних збурень, терористичні акти проти самодержців та їх сановників. У цьому інформаційному коловороті поволі торують стежку на газетні сторінки й розповіді з народного життя. А разом з тим огранюється слово. Воно стає виразнішим, природнішим.
“Полтавские губернские ведомости” хоч і почали виходити за “височайшим указом”, але, всупереч волі імперських сил, розвивалися в річищі української журналістики. І не лише за географічною ознакою. Український фактор був настільки потужним, що він пробивався через нав’язане малоросійство, великодержавний шовінізм і доморощену меншовартість.
Радянський період – це нова (за часом) історія видання, в якій мало нового, порівняно з самодержавним тоталітаризмом, і все інакше – в сенсі диктатури пролетаріату. “Революційна доцільність” зумовлювала і часті зміни назви газети (“Молот”, “Радянська влада”, “Більшовик”, “Голос труда”, “Більшовик Полтавщини”). У вересні 1943 року, після звільнення краю від фашистської окупації, газета виходить під назвою, яку має і нині, – “Зоря Полтавщини”.
Змінювалися епохи, правителі, суспільні формації. Вічним залишається слово, слово правди. Його зуміли сказати, донести до читачів наші попередники. Їхню творчу естафету продовжує нинішній колектив “Зорі Полтавщини”.
Ми простежили шлях видання від часопису губернського правління до нинішньої всеукраїнської громадсько-політичної газети. 1838 рік взяли як точку відліку не випадково. Адже життя, культура, періодика починалися зовсім не в 1917-му. Історія безперервна, і її не слід переписувати. Треба вивчати, знати свої корені. Бо глибокі корені – то пишна крона.
Сьогоднішні газетні будні теж нелегкі. Допікає економічна нестабільність. До того ж, навіть у пору демократичних перетворень, чуємо дорікання владців різних рівнів: мовляв, чиїм органом ви є? У ставленні до преси теж простежується послідовність, варта, м’яко кажучи, кращого застосування.
“Зоря Полтавщини” захищала і захищатиме демократичні права, свободи, соціальні інтереси своїх передплатників, читачів. У цьому вбачаємо свою місію, професійну гідність, відповідальність перед старшими колегами, врешті, всіма полтавцями.
Нашому виданню виповнюється 170 літ. Це – мить в історії, а для газети – ціла епоха. Якою вона була? Сподіваємося, шановні читачі, сьогоднішні наші публікації допоможуть і відчути дух минулих десятиліть, і впевнитися в тому, що “Зоря Полтавщини” – газета, що береже традиції, йде в ногу з часом.
Будьмо разом!
“Полтавские губернские ведомости” хоч і почали виходити за “височайшим указом”, але, всупереч волі імперських сил, розвивалися в річищі української журналістики. І не лише за географічною ознакою. Український фактор був настільки потужним, що він пробивався через нав’язане малоросійство, великодержавний шовінізм і доморощену меншовартість.
Радянський період – це нова (за часом) історія видання, в якій мало нового, порівняно з самодержавним тоталітаризмом, і все інакше – в сенсі диктатури пролетаріату. “Революційна доцільність” зумовлювала і часті зміни назви газети (“Молот”, “Радянська влада”, “Більшовик”, “Голос труда”, “Більшовик Полтавщини”). У вересні 1943 року, після звільнення краю від фашистської окупації, газета виходить під назвою, яку має і нині, – “Зоря Полтавщини”.
Змінювалися епохи, правителі, суспільні формації. Вічним залишається слово, слово правди. Його зуміли сказати, донести до читачів наші попередники. Їхню творчу естафету продовжує нинішній колектив “Зорі Полтавщини”.
Ми простежили шлях видання від часопису губернського правління до нинішньої всеукраїнської громадсько-політичної газети. 1838 рік взяли як точку відліку не випадково. Адже життя, культура, періодика починалися зовсім не в 1917-му. Історія безперервна, і її не слід переписувати. Треба вивчати, знати свої корені. Бо глибокі корені – то пишна крона.
Сьогоднішні газетні будні теж нелегкі. Допікає економічна нестабільність. До того ж, навіть у пору демократичних перетворень, чуємо дорікання владців різних рівнів: мовляв, чиїм органом ви є? У ставленні до преси теж простежується послідовність, варта, м’яко кажучи, кращого застосування.
“Зоря Полтавщини” захищала і захищатиме демократичні права, свободи, соціальні інтереси своїх передплатників, читачів. У цьому вбачаємо свою місію, професійну гідність, відповідальність перед старшими колегами, врешті, всіма полтавцями.
Нашому виданню виповнюється 170 літ. Це – мить в історії, а для газети – ціла епоха. Якою вона була? Сподіваємося, шановні читачі, сьогоднішні наші публікації допоможуть і відчути дух минулих десятиліть, і впевнитися в тому, що “Зоря Полтавщини” – газета, що береже традиції, йде в ногу з часом.
Будьмо разом!
Рубрика: 
