– Все починалося у 1981 році, коли один із видатних учених у галузі ракетобудування академік Валентин Глушко звернувся до тодішніх керівників області із пропозицією створити у Полтаві меморіальний музей Юрія Васильовича Кондратюка (Олександра Гнатовича Шаргея). Але ми працювали над створенням музею-заповідника Миколи Гоголя, на який були виділені значні кошти з обласного бюджету. І все ж ідею, запропоновану Глушком, не полишили. З'ясувалася дивна річ: виявляється, Кондратюка ми як слід не знаємо. Спасибі американцям, вони зізналися, що полетіли на Місяць завдяки науковим ідеям забутого у Росії інженера Кондратюка. Тоді радянське керівництво теж зацікавилося – хто ж такий цей Кондратюк. Ось так ланцюжок пошуків і привів до Полтави. Логічним було б зробити музей на вулиці Комсомольській, 4, – у будинку, де він жив з 1897 по 1916 роки. Але там мешкало 7 сімей, яким треба було надати квартири. І знаходився він у середині двору серед численних сараїв, гаражів, які небхідно було зносити. Тобто такий проект був занадто дорогим. Окрім того, у нас ще не було жодного експонату. А це теж значно ускладнювало роботу. І от у 1984 році ми відкриваємо музей-заповідник Гоголя і готові приступити до реалізації пропозиції академіка Глушка. Але виходить постанова уряду про створення музею-заповідника Антона Макаренка у селі Ковалівка Полтавського району. І тільки коли у 1987 році відкрили і його – отримали можливість включитися до створення музею Юрія Кондратюка. І тут люди, які розуміються на цій справі, – академік Борис Раушенбах, вчений з Інституту історії природознавства і техніки Академії наук Росії Віктор Сокольський та інші радять не робити суто музей Кондратюка, а створити музей авіації і космонавтики.
– Дмитре Павловичу, а чому питання постало таким чином?
– Для нас спочатку це теж було дещо дивним. Але згодом усе стало на свої місця. Просто знову ж таки ми не знали, що на Полтавщині жили і зробили відкриття у галузі авіації і космонавтики чимало відомих людей світового рівня. Це – основоположник вітчизняного ракетобудування Олександр Засядько, один із засновників повітроплавання Олександр Кованько, вчений-конструктор Володимир Челомей, винахідник першого у світі ранцевого парашута Гліб Котельников, брати Касьяненки, які першими у 1900 році розробили проект літака і могли вже піднятися у повітря, але їх випередили брати-американці Райти, бо наші співвітчизники не знайшли необхідної тисячі карбованців для першого польоту. Не можна не згадати і засновника Полтавського аеродрому Миколу Комарницького. Це був великий ентузіаст, піонер сільськогосподарської авіації в країні. Він організував у Полтаві гуртки безмоторної авіації, залучивши здібних юнаків – Юрія Побєдоносцева, майбутнього вченого-ракетника; Михайла Гуревича, відомого авіаконструктора. Цей список можна продовжувати. І ось у величному сузір'ї полтавських імен яскраво сяє зірка Юрія Кондратюка. До такої істини ми прийшли і почали натхненно працювати над створенням музею авіації і космонавтики.
– Із чого все починалося? Які експонати стали першими?
– Нам вдалося сфотографувати весь фонд Кондратюка, який знаходився в Академії наук СРСР. Допоміг нам Віктор Миколайович Сокольський. Раніше про це говорити не можна було, але час минув, то і завісу таємничості можна відхилити. Так от, дати офіційний дозвіл на фотографування він не міг, а тому зробив це наче ненавмисне. Коли ми були у нього на прийомі, зателефонувала секретарка, він кудись швиденько зібрався і каже: "Хлопці, я вас зачиню на ключ. І ви дивіться, нічого тут не займайте". Та й пішов години на дві. Звичайно весь фонд ми сфотографували від "а" до "я". То була одна з перших ластівок. Нині фондові колекції налічують майже 4 тисячі експонатів, архівні – понад 10 тисяч одиниць, зібрані бібліотека, фото-, відео– та інші матеріали. Серед експонатів основного фонду є предмети, що становлять значну історичну цінність і яких не має в жодному музеї світу. Зокрема, це зварювальний апарат "Урі" для роботи у відкритому космосі. Всього кілька штук їх виготовили у Києві, в інституті ім. Патона. А перше випробування "Урі" проводила Світлана Савицька. У нас є оригінальний кортик, окуляри, записна книжка Леваневського, стіл, телефонний апарат, крісло Челомея, ракетні двигуни різних модифікацій.
Але музей починається навіть не у нашому приміщенні, а на вулиці – це пам'ятники Юрію Кондратюку, учасникам операції "Френтік", льотчикам дальньої авіації, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни, численні меморіальні дошки нашим видатним землякам у галузі авіації і космонавтики. Їх було б більше, якби не вандали. Дошку Кондратюку зірвали на вулиці, що носить його ім'я, у мікрорайоні Алмазний, а Побєдоносцеву – з будинку політехнічного коледжу.
Коли організовували музей, нам обіцяли згодом звести будівлю на 2 тис. м2. Але, на жаль, цього не сталося. А якби площа дозволяла, ми могли б влаштовувати оригінальні виставки, значно розширивши експозицію. Навіть замовили макет частині ракети-носія "Протон", довжиною 15 м. Просто поки що його нікуди поставити.
Зараз у музеї працює 10 чоловік. Вони щиро вболівають за свою справу, вкладаючи у неї душу.
Музейні співробітники, і не тільки полтавські, наприклад, переповідають із вуст у вуста історію про те, як завідуючий науково-дослідним центром Полтавського музею авіації та космонавтики Сильвестр Шафарчук, отримавши у Дніпропетровську на КБ "Південне" макет ракетоносія "Зеніт", висотою більше 2,5 метри, через усе місто ніс його на плечах на залізничний вокзал.
– Серед останніх надбань музею, копія офіційного звіту НАСА про висадку на Місяць американського Аполлону-11 та фотографії з автографами космонавтів, які передав колекціонер з м. Виноградів Йосип Гаснюк, – розповіла завідуюча сектором фондів музею Наталія Березовська. – Серце музею – наші люди, які продовжують його творити. Музейна збірка постійно поповнюється. Сподіваємося незабаром отримати ще низку унікальних експонатів.
– Із чого все починалося? Які експонати стали першими?
– Нам вдалося сфотографувати весь фонд Кондратюка, який знаходився в Академії наук СРСР. Допоміг нам Віктор Миколайович Сокольський. Раніше про це говорити не можна було, але час минув, то і завісу таємничості можна відхилити. Так-от, дати офіційний дозвіл на фотографування він не міг, а тому зробив це наче ненавмисне. Коли ми були у нього на прийомі, зателефонувала секретарка, він кудись швиденько зібрався і каже: "Хлопці, я вас зачиню на ключ. І ви дивіться, нічого тут не займайте". Та й пішов години на дві. Звичайно, весь фонд ми сфотографували від "а" до "я". То була одна з перших ластівок. Нині фондові колекції налічують майже 4 тисячі експонатів, архівні – понад 10 тисяч одиниць, зібрані бібліотека, фото-, відео- та інші матеріали. Серед експонатів основного фонду є предмети, що становлять значну історичну цінність і яких немає в жодному музеї світу. Зокрема це зварювальний апарат "Урі" для роботи у відкритому космосі. Всього кілька штук їх виготовили у Києві, в інституті ім. Патона. А перше випробування "Урі" проводила Світлана Савицька. У нас є оригінальний кортик, окуляри, записна книжка Леваневського, стіл, телефонний апарат, крісло Челомея, ракетні двигуни різних модифікацій.
Але музей починається навіть не у нашому приміщенні, а на вулиці – це пам'ятники Юрію Кондратюку, учасникам операції "Френтік", льотчикам дальньої авіації, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни, численні меморіальні дошки нашим видатним землякам у галузі авіації і космонавтики. Їх було б більше, якби не вандали. Дошку Кондратюку зірвали на вулиці, що носить його ім'я, у мікрорайоні Алмазний, а Побєдоносцеву – з будинку політехнічного коледжу.
Коли організовували музей, нам обіцяли згодом звести будівлю на
2 тис. м2. Але, на жаль, цього не сталося. А
якби площа дозволяла, ми могли б влаштовувати оригінальні виставки, значно розширивши експозицію. Навіть замовили макет частини ракети-носія "Протон" довжиною 15 м. Просто поки що його нікуди поставити.
Зараз у музеї працює 10 чоловік. Вони щиро вболівають за свою справу, вкладаючи у неї душу.
Музейні співробітники, і не тільки полтавські, наприклад, переповідають історію про те, як завідуючий науково-дослідним центром Полтавського музею авіації і космонавтики Сильвестр Шафарчук, отримавши у Дніпропетровську на КБ "Південне" макет ракетоносія "Зеніт", висотою більше 2,5 метра, через усе місто ніс його на плечах на залізничний вокзал.
– Серед останніх надбань музею – копія офіційного звіту НАСА про висадку на Місяць американського "Аполлону-11" та фотографії з автографами космонавтів, які передав колекціонер з м. Виноградів Йосип Гаснюк, – розповіла завідуюча сектором фондів музею Наталія Березовська. – Серце музею – наші люди, які продовжують його творити. Музейна збірка постійно поповнюється. Сподіваємося незабаром отримати ще низку унікальних експонатів.