Постановку майбутньої стрічки за його сценарієм доручили молодим, здібним режисерам Миколі Літусу й Олексію Мішуріну. На головну роль було затверджено кіноактрису Надію Рум’янцеву, її партнерами стали актор Юрій Бєлов та актор-аматор із Ленінграда Олексій Кожевников. Першому режисери доручили роль симпатичного водія експреса “Київ–Ялта” Славка Кошового, другому – роль механіка кінопересувної установки Тараса Шпички. Щоправда, асистенти досить довго шукали місце для натурних зйомок, режисери і директор картини нервували. Допоміг… автор сценарію. Пам’ятаю, як під час однієї з творчих зустрічей світлої пам’яті Петро Лубенський, на той час власкор журналу “Перець”, розповідав, як доводилося частенько виїздити автобусом із Лубен, де він проживав, у службові відрядження до Києва. Перша зупинка – Пирятин. І пасажирам, і, звісно ж, водіям було незатишно на ній. Ось тут у нього й виникла ідея кіносценарію, в якому він покаже, що не місце красить людину, а людина – місце.
За порадою Петра Лубенського творча група виїхала на натурні зйомки до Пирятина, на місцеву АЗС, що поруч із велелюдною автотрасою Київ–Харків. Слід підкреслити, що у багатьох епізодах фільму ми бачимо оригінальну “візитку” Пирятина – водонапірну вежу. І сьогодні численні учасники руху трасою впізнають її.
За жанром фільм – кінокомедія. Отож за її законами і розгортається світла, весела і життєстверджуюча історія. Надія Рум’янцева  успішно справилася з роллю Людмили, яка після невдалої спроби вступу до студії “Балет на льоду” волею обставин і долі стала працювати… автозаправницею. Завдяки їй, її друзям Славку та Тарасу, усім, хто зупинявся тут відпочити чи заправити автотранспорт, колись непривітне і незатишне місце здавалося райським куточком на автотрасі.
А як блискуче зіграли в картині наші неперевершені майстри комедії Андрій Сова і Нонна Копержинська! Багатою і різнобарвною виявилася музична палітра стрічки. В ній звучать славнозвісна “Марічка” і чудова музика композитора Євгена Зубцова, його ліричний вальс “На льоду”, пісні “Сад ти мій, молодий” та “Чорнії брови, карії очі”.
1963 року кольоровий художній фільм  “Королева бензоколонки” вийшов на екрани. Успіх був приголомшливий. Йому вже 45, та він не старіє, наші вітчизняні телеканали по декілька разів на рік “крутять” улюблену усіма нами “Королеву бензоколонки”.