Їхні обличчя похмурі, заклопотані.
– Я тільки що ліків купила на 80 гривень, – роздратовано говорить одна з жінок. – Із сотні залишилося 20. Куплю ще капусти, буряка, моркви – і все. Борщ доведеться варити без м’яса …
Справді, аби приготувати головну страву українців – борщ, менше сотні на базар не бери: не вкладешся. Крім того, що ціна на капусту зросла наполовину, значно подорожчали й інші овочі. Один бурячок продають по 2 грн за штуку, а морква коштує цілих 7 грн за кілограм. Цибуля на центральному ринку теж не дешева: 4,50–5 грн за кіло. Цікаво, що блюдце квашеної капусти, яке ще тиждень тому продавали за 5 грн, минулої неділі коштувало вже 6 грн. Предметом розкоші стають для споживача і фрукти: лимони дешевше 16 грн за кіло тепер не купиш. А на ринку, що біля зупинки “Мотель”, ціна на лимони в павільйонах – 19 грн! Дорогі й яблука – від 8 грн за кілограм і вище.
У м’ясні ряди краще взагалі не заходити. На центральному ринку філе яловичини коштує 35–38 грн за кіло, грудинка – 25 грн, а філе свинини – 45 грн!
Всеукраїнська асоціація “Укрм’ясопродукт” прогнозує подальше зростання ціни на м’ясо. Причина – за два місяці поточного року поголів’я ВРХ в Україні скоротилося на сто тисяч голів, майже на п’яту частину поменшало і свиней.
Цікава тенденція: чим далі від центрального ринку обласного центру, тим дорожчі продукти харчування. Якщо, приміром, на центральному картоплю продають за 2–2,5 грн за 1 кг, то на Леваді – за 2,50–3 грн. Так само на Алмазному і на Половках. Морква на цих ринках теж дорожча – 7,50 грн; цибуля – 5–6 грн; часник – 12 грн. Якщо за пучок зелені в центрі просять одну гривню, то на ринках мікрорайонів – півтора. І м’ясо там теж дорожче.
Дешевша на центральному ринку й олія: літр домашньої запашної продають за 11 грн (на Леваді, Алмазному, Половках – за 12 грн), рафіновану – за 12 грн (в деяких магазинах Полтави – за 13–14 грн).
Ціни на яйця на полтавських ринках скрізь однакові. Їхній вибір великий і вартість різна: від 4 грн 50 к до 5,30 і навіть 6 грн.
– Шалені, жахливі ціни, – обурюється сімдесятирічна полтавка Марія Шелест. – Скільки живу – такого ще не бачила. Я сама пережила голод і страшенно боюся цього лиха. Але ж раніше нічого було купити, а тепер усе є, а в гаманці порожньо…
Інша полтавка, Ольга Василівна Козир, аби вижити, торгує смаженим насінням. Маленький стаканчик ще взимку коштував 40 к., а тепер – 75 к.
– Чому так дорого? – запитую.
– А що тепер дешево? – відповідає продавець. – Ви підіть на центральний ринок і купіть там сире насіння…
Справді, на центральному ринку за банку сирого насіння вже просять не 2–2,50 грн, як два місяці тому, а 3–3,80 грн.
– Ми, старі, вже якось будемо – звикли до нестатків, – говорить подружжя Біленків із Полтави. – А як молодим сім’ям виживати за таких цін, як годувати дітей?!
Усі, з ким довелося говорити про сьогоднішні ціни, – і продавці, й покупці – нарікають на уряд. Дехто вважає, що державі слід регулювати ціни. Такі пропозиції, як відомо, лунають і з урядових трибун. Але всі ми вже пройшли через це: як тільки силоміць обмежують ціни, товар просто зникає з прилавка.
А тим часом процес зростання цін набирає обертів. Скільки коштуватиме м’ясо, олія, яйця ще через два тижні й що робити, аби спинити це зростання, не береться сказати ніхто. Ясно одне: щось негаразд у нашій економіці. Які “ліки” припишуть їй сьогоднішні урядовці та чи подіють вони, залишається тільки гадати. Як кажуть: поживемо – побачимо…