А кілька років тому внаслідок невдалого лікування Микола Пушко втратив одну ногу і тепер прикутий до інвалідного візка, тож почав добиватися облаштування пандуса від дверей своєї квартири, щоб мати можливість без сторонньої допомоги виїжджати на вулицю. Спочатку в Полтавській ПМК-4, де Микола Іванович працював до нещасного випадку, начебто пообіцяли його зробити, але грошей для цього так і не знайшли. Тоді він звернувся за допомогою до міської влади. У квітні 2004 року виконком Київської районної в м. Полтаві ради видав йому дозвіл на спорудження пандуса. Однак коштів для цього так само не було.
Звертався Микола Пушко до багатьох інстанцій, але нічого не домігся. Хтозна, скільки б іще він марно сподівався на чиновницьку милість, якби не щасливий випадок та допомога небайдужої людини.
– Восени минулого року під вікнами нашої квартири (подружжя Пушків кілька років тому отримало житло на першому поверсі будинку по вул. Мироненка, 4, що в Полтаві. – Авт.) загуркотів трактор, – розповіла Ірина Михайлівна. – Від тракториста ми й дізналися радісну новину: нам споруджуватимуть пандус.
Роботи розпочалися у середині жовтня 2007 року і тривали кілька тижнів. Їх виконували за бюджетні кошти на замовлення управління житлово-комунального господарства Полтави. Воно ж знайшло й підрядника – ТОВ "Санбуд". Спочатку спорудили пандус, а після письмового звернення Миколи Пушка до міського голови йому встановили і двоє пластикових дверей: одні – замість балконних, а другі – вхідні, щоб можна було з квартири виїжджати одразу на вулицю.
Коли двері встановлювали, виявилося, що одна з дверних ручок не підходить. Виконавці робіт пообіцяли ручку замінити. Некомплектну забрали ще у грудні, але не привезли й досі.
– Будівельники, які споруджували пандус, запевнили нас, що він служитиме цілий вік, натомість цементна стяжка почала тріскатися буквально з настанням перших холодів, – бідкається Ірина Михайлівна.
Ми зв'язалися із ТОВ "Санбуд" по телефону. Майстер Павло Денамко під час розмови запевнив нас, що, як тільки встановиться суха і тепла погода, пандус обов'язково відремонтують, щоправда, не пояснив при цьому, що саме буде зроблено.
– А взагалі, яка може бути якість, якщо його робили за мінусової температури? Об'єкт у нас приймали техніки з відділу технагляду управління-замовника. Вони прекрасно знали, за яких погодних умов виконувалися роботи. Ми, звичайно, спробували трохи підшпаклювати пандус, щоб було акуратно, але мороз і опади – це не ті погодні умови, за яких мають виконуватися подібні роботи, – зазначив майстер. Що ж, кваліфіковані пояснення. Але чи легше від того інвалідові?
Асфальт, як сподівався Микола Іванович Пушко, класти не будуть, адже згідно з актом виконаних робіт гроші на цю "розкіш" не були передбачені. Загалом на облаштування під'їзду до квартири Миколи Пушка, включаючи придбання і встановлення пластикових дверей, було витрачено близько 27 тисяч гривень бюджетних коштів. Нині під'їзд має такий вигляд, наче його спорудили не кілька місяців, а кілька років тому: він увесь у дрібних тріщинах, цемент відшаровується шматками, а цементний бордюр кришиться навіть при легкому натисканні.
От і виходить, що хотіли зробити людині як краще, а вийшло – як завжди. Така собі бракована доброчинність…