У 1896 році в селі Лисича Карлівського району в бідній селянській сім’ї народився майбутній видатний артист, режисер, театральний діяч і організатор багатьох нині діючих українських театрів.
Нестатки, злидні погнали родину до далекого Сибіру, а малого хлопця забрала до себе у Полтаву тітка. Саме їй завдячує він першими театральними враженнями, бо, незважаючи на бідність, на останні гроші купувала вона квитки на гальорку, щоб подивитися яку-небудь виставу. Вона мріяла про кращу долю для свого племінника і все зробила, аби дати йому пристойну освіту. І Доміан Козачківський опинився спочатку за писарським столом в окружному суді, а згодом – за конторкою в дворянському земельному банку. Але прагнення до театру, до мистецтва не полишало, не давало спокою з учнівських років. Щедро обдарований, він брав участь в аматорських виставах, а потім і сам керував гуртком, грав у гімназійному оркестрі, успішно займався живописом, організував хор із робітників та інтелігенції, був постійним глядачем на виставах усіх приїжджих антреприз.
У 1914 році Д.І.Козачківський створив “Полтавське українське драматичне товариство”, в якому він був і режисером, і розпорядником, й актором. На цей же рік припадає і дебют у професійному театрі – в українській трупі Л.Леонідова та П.Каганця. Успіх Козачківського у виставах був значним. Він ставав усе популярнішим і не дивно, що незабаром трупа почала іменуватися “Полтавське українське драматичне товариство під керівництвом і за участю Д.І.Козачківського”.
Товариство для Доміана Івановича було хорошою школою: він спробував себе в різних ролях, виробив смак до режисури. З усією енергією та молодечим запалом поринув Козачківський у пожовтневий сплеск театрального руху. Він грає в різних трупах разом із Саксаганським, Мар’яненком, Корольчуком, Козловським та іншими славними артистами, набуваючи безцінного досвіду і шліфуючи свою майстерність.
Настає період найактивнішої творчої діяльності. Артистичний талант і видатні організаторські здібності висувають його на перші ролі в театральному світі. Він стає організатором у Полтаві першого радянського державного театру, через два роки уже працює в Харкові, в театрі імені І.Франка, а звідти Наркомос направляє його на Донбас для налагодження художнього обслуговування шахтарів і театрально-просвітницької роботи. В 1923 році він знову в Полтаві – вже як організатор, розпорядник і актор нового театру “РУХ”. У 1924-му бере активну участь у створенні першого пересувного робітничо-селянського театру в Одесі – є головою управи, актором і членом режисерської колегії колективу. На базі цього театру згодом був сформований Одеський театр імені Жовтневої революції (нині театр імені М.Куліша). В 1925 році є уповноваженим по організації державного Подільського театру (на базі пересувного театру “Жовтень”, де був завідуючим художньою частиною). Через рік запрошений до Дніпропетровська у театр імені М.Заньковецької – вперше ступив він до театру, в який повернеться через чверть століття. В 1927 році запрошений до “Березіля” (нині Харківський академічний український драматичний театр імені Т.Г.Шевченка). В 1929 році разом з Б.Балабаном організовує в Харкові театр музичної комедії. В 1930 році створює в Донецьку театр музичної комедії, а в 1934-му в Харкові – театр імені Ленінського комсомолу.
На початку 1939 року Доміан Козачківський організовує в Сумах обласний театр імені М.Щепкіна, й афіші театру підписуються його іменем – як художнього керівника.
В 1945 році Козачківського направляють до Львова, на посаду художнього керівника театру мініатюр, згодом реорганізованого в театр музичної комедії.
З 1951 року і до останніх днів творче життя Д.І.Козачківського було пов’язане з Львівським академічним українським драматичним театром імені М.Заньковецької.
У цьому переліку театрів, міст, посад, як у краплині води, відбивається неспокійна, пристрасна, артистична натура Козачківського, прагнення завжди бути там, де його робота дасть найбільшу користь. Додам, що в 1954 році Д.І.Козачківський був удостоєний звання народного артиста України, за видатні заслуги в справі розвитку українського театру він нагороджений орденами і медалями, почесними грамотами. За своє плідне творче життя Доміан Козачківський створив більше 350 сценічних образів у виставах різних жанрів, поставив як режисер понад 200 вистав.
Його син Дмитро Доміанович Козачківський – талановита та інтелігентна людина, з 1965-го до 2001 року працював у Полтавському обласному театрі імені М.В.Гоголя як артист балету, а згодом – балетмейстером театру.
Д.І. Козачківський залишив безцінні спогади, які заслуговують на видання, бо заповнюють білі сторінки історії української сцени і полтавської зокрема. А головне – він залишив по собі ті театри, біля колиски яких стояв і які завдячують своїм існуванням цій видатній людині.
Нестатки, злидні погнали родину до далекого Сибіру, а малого хлопця забрала до себе у Полтаву тітка. Саме їй завдячує він першими театральними враженнями, бо, незважаючи на бідність, на останні гроші купувала вона квитки на гальорку, щоб подивитися яку-небудь виставу. Вона мріяла про кращу долю для свого племінника і все зробила, аби дати йому пристойну освіту. І Доміан Козачківський опинився спочатку за писарським столом в окружному суді, а згодом – за конторкою в дворянському земельному банку. Але прагнення до театру, до мистецтва не полишало, не давало спокою з учнівських років. Щедро обдарований, він брав участь в аматорських виставах, а потім і сам керував гуртком, грав у гімназійному оркестрі, успішно займався живописом, організував хор із робітників та інтелігенції, був постійним глядачем на виставах усіх приїжджих антреприз.
У 1914 році Д.І.Козачківський створив “Полтавське українське драматичне товариство”, в якому він був і режисером, і розпорядником, й актором. На цей же рік припадає і дебют у професійному театрі – в українській трупі Л.Леонідова та П.Каганця. Успіх Козачківського у виставах був значним. Він ставав усе популярнішим і не дивно, що незабаром трупа почала іменуватися “Полтавське українське драматичне товариство під керівництвом і за участю Д.І.Козачківського”.
Товариство для Доміана Івановича було хорошою школою: він спробував себе в різних ролях, виробив смак до режисури. З усією енергією та молодечим запалом поринув Козачківський у пожовтневий сплеск театрального руху. Він грає в різних трупах разом із Саксаганським, Мар’яненком, Корольчуком, Козловським та іншими славними артистами, набуваючи безцінного досвіду і шліфуючи свою майстерність.
Настає період найактивнішої творчої діяльності. Артистичний талант і видатні організаторські здібності висувають його на перші ролі в театральному світі. Він стає організатором у Полтаві першого радянського державного театру, через два роки уже працює в Харкові, в театрі імені І.Франка, а звідти Наркомос направляє його на Донбас для налагодження художнього обслуговування шахтарів і театрально-просвітницької роботи. В 1923 році він знову в Полтаві – вже як організатор, розпорядник і актор нового театру “РУХ”. У 1924-му бере активну участь у створенні першого пересувного робітничо-селянського театру в Одесі – є головою управи, актором і членом режисерської колегії колективу. На базі цього театру згодом був сформований Одеський театр імені Жовтневої революції (нині театр імені М.Куліша). В 1925 році є уповноваженим по організації державного Подільського театру (на базі пересувного театру “Жовтень”, де був завідуючим художньою частиною). Через рік запрошений до Дніпропетровська у театр імені М.Заньковецької – вперше ступив він до театру, в який повернеться через чверть століття. В 1927 році запрошений до “Березіля” (нині Харківський академічний український драматичний театр імені Т.Г.Шевченка). В 1929 році разом з Б.Балабаном організовує в Харкові театр музичної комедії. В 1930 році створює в Донецьку театр музичної комедії, а в 1934-му в Харкові – театр імені Ленінського комсомолу.
На початку 1939 року Доміан Козачківський організовує в Сумах обласний театр імені М.Щепкіна, й афіші театру підписуються його іменем – як художнього керівника.
В 1945 році Козачківського направляють до Львова, на посаду художнього керівника театру мініатюр, згодом реорганізованого в театр музичної комедії.
З 1951 року і до останніх днів творче життя Д.І.Козачківського було пов’язане з Львівським академічним українським драматичним театром імені М.Заньковецької.
У цьому переліку театрів, міст, посад, як у краплині води, відбивається неспокійна, пристрасна, артистична натура Козачківського, прагнення завжди бути там, де його робота дасть найбільшу користь. Додам, що в 1954 році Д.І.Козачківський був удостоєний звання народного артиста України, за видатні заслуги в справі розвитку українського театру він нагороджений орденами і медалями, почесними грамотами. За своє плідне творче життя Доміан Козачківський створив більше 350 сценічних образів у виставах різних жанрів, поставив як режисер понад 200 вистав.
Його син Дмитро Доміанович Козачківський – талановита та інтелігентна людина, з 1965-го до 2001 року працював у Полтавському обласному театрі імені М.В.Гоголя як артист балету, а згодом – балетмейстером театру.
Д.І. Козачківський залишив безцінні спогади, які заслуговують на видання, бо заповнюють білі сторінки історії української сцени і полтавської зокрема. А головне – він залишив по собі ті театри, біля колиски яких стояв і які завдячують своїм існуванням цій видатній людині.
Рубрика: 
