Тому дала собі слово – якщо хоч трохи умію захищати себе, матиму силу допомогти й іншим. Поринула в громадську роботу, вірила, що почнуться зміни на краще не лише для мене, а й для всього українського народу. Програма громадської організації “За Україну – за Ющенка” розбудила в мені нову силу. Події стрімко розвивалися – пробудився народ, і пробудився майдан.
Була делегатом установчого з’їзду “Народного Союзу “Наша Україна”. Готувалися до президентських, парламентських і місцевих виборів, і до офісу партії на Червоноармійській бігала охоче, як в юності до шкільного гуртка. Стала депутатом Київської районної в м. Полтаві ради, маючи 2-й номер у списку своєї партії. Покладала на неї великі надії, та довелося дещо розчаруватися. Не в партії, а у місцевому керівництві.
Спочатку було ніби все гаразд: обрана членом міської партради, членом ради в Київському районному партосередку. До моєї думки прислухались. Але згодом відчула, що почалися протистояння та інтриги. Паралельно відбулися дві конференції, на одній головою парторганізації Київського району обрали Михайла Кононенка, на другій – Олександра Артеменка. Міський штаб на чолі з Миколою Кульчинським підтримав останнього, та законність обох зібрань досі не визначена. Мене та ще кількох партійців звинуватили в участі у нібито нелегітимній конференції. З цього часу почуття помсти не залишає нинішнього голову Олександра Артеменка. Приймали рішення про моє виключення з партії, та обласна президія відмінила його одноголосно. Олександр Артеменко, який уже став головою міської парторганізації (районною тепер керує його брат Геннадій), не дає спокою в роботі. Складається враження, що вони прийшли на посади, щоб усунути активних партійців для узурпації партійної влади в місті, замість того, щоб організувати роботу.
Не зовсім порядним шляхом усунули з посади голови Полтавської міської організації депутата міської ради Анатолія Мельника, людину, яка доклала багато зусиль для розбудови партії. Активних усувають, а прості члени партії, спостерігаючи такі процеси, пишуть заяви про вихід із неї. Болить душа, коли втрачаєш кожну людину-прихильника. Не один десяток людей вийшов з партії саме через недовіру до керівництва. Не хочу змирятись із цим, виходити з партії, оскільки вважаю, що здатна працювати разом з “Нашою Україною” для своєї країни. Люди голосували за нас, і ми не повинні руйнувати їхні надії. Думаю, обласне партійне керівництво зверне увагу на міські проблеми і допоможе виправити помилки, адже робимо одну справу. Голова обласної організації Іван Близнюк користується великою повагою у партії.
На зустрічі в Полтаві з лідером партії, народним депутатом України В’ячеславом Кириленком ще раз було продемонстровано відкритість, щирість і демократичність у рядах однодумців. Слово надавалося кожному бажаючому, без попереднього запису. Люди говорили про досягнення і недоліки критикували. То хіба всіх, хто зважився на критику, треба виключати з партії? А наше місцеве керівництво саме так і робить. Висловила свою думку з критикою пропонованих нині змін до законодавства про місцеве самоврядування – звинуватили знову, ледь не в протидії президентській політиці. Але ж саме демократичний Президент запропонував обговорити з народом свої пропозиції. А деспотичні керівники використовують можливість помститися шляхом придушення демократії на прикладі однієї особи. Розумію, що цим висловленням створюю собі проблеми, але я боролася за демократію разом зі своїм народом не для того, щоб нас ставили на коліна. В нашій партії і поза нею багато самодостатніх, освічених людей, які допоможуть здолати ці труднощі, вкажуть на помилки, і якщо я їх допускаю, то буду рада виправити.
Ми не повинні забувати, що поняття людина і політика не тотожні. Спочатку народжується людина з притаманними їй почуттями і емоціями, а потім формується політик. Яким він буде в широкому розумінні цього слова, залежить від сфери, в якій формується його світогляд. Адже незнання основ людської психології призводить до помилок у стосунках між людьми, а тим більше в партійних відносинах. Я чекала демократії в нашій державі – як ковтка свіжого повітря, яким повіяло під час Помаранчевої революції, і буду завжди підтримувати демократичні процеси. Найбільше непокоїть те, що мене ганьблять люди, совість яких заплямована.
Хочу звернутися до всіх прихильників партії, громадян: не втрачайте віру в себе, займайте активну громадянську позицію, і все буде гаразд. Адже народ – головна сила, на якій тримається влада.