Історична довідка
Новосанжарський район утворено 7 березня 1923 року постановою Президії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету про адміністративно-територіальний поділ Полтавської губернії. Тоді було ліквідовано поділ губернії на повіти і волості, введено новий – на округи і райони.
Район розташований у південній частині Полтавської області. Його площа – 1,3 тис. кв. км (дев'яте місце в області), населення – 37,07 тисячі чоловік. У районі – селищна і 28 сільських рад, 80 населених пунктів. 1965 року до Новосанжарського району було долучено село Нехворощу, яке до цього було районним центром.
– Борисе Васильовичу, за підсумками 2007 року Новосанжарський район вийшов на четверте місце в області за рівнем соціально-економічного розвитку. Що сприяло такому успіху?
– Я б до цього ставився скептично, адже рейтинг визначають скоріш чиновники, а для нас правильна та оцінка, яку дає громада. І рейтинг високий тоді, коли його відчуває кожна сім'я. Та незалежно від обставин і відносин між гілками влади ми рухаємось уперед. Перш за все в останні роки у сільськогосподарську галузь району прийшли потужні інвестори, такі, як ТОВ "Чиста криниця", ТОВ "Востокстройгаз", ТОВ "Елеватор "Чиста криниця". Міцно стали на ноги й місцеві сільгоспвиробники – ТОВ ім.Шевченка, АФ "Перше Травня" та інші. Високі врожаї, які отримують усі ці підприємства, вивели район на одне з перших місць в області. Уперше за останні роки відчуло турботу село. Людям повернули стабільну роботу, а головне – віру в майбутнє. У селах, де господарюють ці агроформування, відродилася соціальна сфера, а місцеві громади отримали реальну допомогу у вирішенні таких наболілих питань, як розвиток і рівень обслуговування медичних закладів, шкіл, дитячих садків, закладів культури. Крім того, ці господарства вже сьогодні виплачують пайовикам за оренду землі по п'ять відсотків від вартості земельного паю. Тим самим задають тон у сільськогосподарському виробництві району, адже за ними тягнуться й інші.
Динамічно розвивається промисловість району, малий і середній бізнес. Так, нещодавно у селі Судіївці відкрився цех із переробки сої, у Малій Перещепині діє підприємство "Суматра", яке виготовляє склопакети. Успішно працює підприємство "Новофарм", яке займається реалізацією, продажем і лізингом сільгосптехніки. У минулому році у Нових Санжарах відкрився кондитерський цех з італійським обладнанням. На території району працює і державне підприємство "Новосанжарський лісгосп".
Та все ж таки повинен сказати, що тими здобутками, які маємо на сьогоднішній день, завдячуємо громаді району, нашим працьовитим людям. Вони – наша найголовніша цінність.
– Останнім часом відроджується соціальна сфера району. Яким чином вдалося розв'язати вузол соціальних проблем, які накопичувалися роками?
– Справді, за останні два роки помітно оновилися школи й дитячі садки, заклади культури, освіти, побуту, інші соціально важливі об'єкти. Депутатам районної ради вдалося запровадити нові підходи до наповнення цільового фонду та раціонального розподілу коштів. Вони взяли на себе більшу відповідальність, звернули увагу на конкретні проблеми, які раніше не вирішувалися або взагалі замовчувалися. Голова райради Юрій Лебедин зустрівся з сільськими головами району, вислухав нагальні проблеми територіальних громад та пропозиції щодо їх вирішення. Уявіть, для реалізації таких пропозицій необхідно майже десять мільйонів гривень! Певна річ, реалізувати їх усі одразу ми не мали змоги. Тому в 2006 році першочерговими були визначені питання енерго- і теплозбереження. Крім того, за ініціативою голови районної ради був введений механізм співфінансування, який стимулював до залучення у вирішення проблем сільських громад місцеві підприємства, громадськість. Депутати надали можливість усім без винятку сільським радам отримувати необхідні кошти для відродження об'єктів соціальної сфери. У результаті сільські голови відчули свою значимість, почали реально виконуватися соціальні програми у галузі освіти, культури, медицини, які раніше тільки декларувались. Якби такий підхід був запроваджений не два роки тому, а набагато раніше, який імпульс розвитку мали б села Новосанжарського району! Бо, скажімо, та ж Полтавська газонафтова компанія працює в районі вже п'ятнадцять років, а люди тільки тепер відчули реальну допомогу компанії у розв'язанні місцевих соціальних проблем.
Нині районна рада впроваджує принцип "Район – без околиць". Адже люди скрізь однакові, і в місті, й у селищі, і в селі. І якщо там не діє соціальна сфера, село не має перспектив. Тому й надаємо пріоритет розвитку мережі дошкільних закладів, закладів культури і дозвілля, ФАПів і амбулаторій, і не лише у великих, а й у маленьких селах.
– Борисе Васильовичу, все-таки сьогодення і майбутнє грунтуються на минулому. Як шанує громада району свою історію?
– Літопис нашого краю місткий і різнобарвний, а його сторінки можуть розповісти багато цікавого. Зокрема й про те, як на цю прекрасну землю робили набіги орди татар, як на землях нинішніх сіл Старих Санжар, Маячки, Нехворощі, селища Нових Санжар заснували козачі поселення прихильники Богдана Хмельницького. Ці віхи історії символічно увінчані в гербі району. Як і всі райони області, Новосанжарський пережив колективізацію, страшні роки Голодомору 1932 – 1933 рр., репресій. Чорною хмарою накотилася на нашу землю Велика Вітчизняна війна, у якій загинуло майже десять тисяч наших земляків. Дев'ять синів Новосанжарського району стали Героями Радянського Союзу, двоє – повними кавалерами ордена Слави. У післявоєнні роки сімнадцять жителів району стали Героями Соціалістичної Праці, а один із них – Олександр Власович Коваленко – удостоєний цього високого звання двічі. Тож наш край має ким гордитися, але трохи прикро, що пам'ять багатьох наших видатних земляків досі належно не вшановано. Як приклад, назву кошового отамана Анатолія Головатого, уродженця Нових Санжар, полковника, учасника російсько-турецької війни. Про нього згадує сучасна енциклопедія України, а в селищі немає навіть пам'ятної дошки. Тож роботи в цьому напрямку ще чимало й у влади, і в громади району.
За розпорядженням голови районної ради створено робочу групу з увічнення пам'яті видатних земляків, яка вирішила не обмежувати діяльність лише ювілейним роком, пам'ятними датами, а зробити її системною. Ми залучили до цього сільських голів, заклади освіти, культури, громадськість і ветеранів. Буде створена книга про Новосанжарський район, яка називатиметься "Новосанжарщина в часі, подіях і людях". Плануємо відродити і краєзнавчий музей.
– Новосанжарський район міцно й надійно пов'язаний з багатьма регіонами області та України, має і міжнародні зв'язки…
– Справді, на рівні органів місцевого самоврядування ми тісно співпрацюємо з Кобеляцьким, Чутівським, Великобагачанським, Диканським, Котелевським районами. Разом із заступником голови обласної ради Петром Вороною їздили вивчати досвід роботи соціальної сфери в Оржицький район. Приїздили й до нас колеги із Зіньківського, Шишацького, Козельщинського, Решетилівського та інших районів, з Дніпропетровщини, Сумщини. Співпрацюємо з деякими районними радами Тернопільської та Херсонської областей. Минулого року ми знайшли своїх земляків у селі Огіївці Сахновського району Харківської області. Це сім'ї, які у 30-ті роки виїхали з села Нехворощі. Ми зустрілися з керівництвом району та жителями села, їхня делегація побувала у Нехворощі, нині підтримуємо дружні стосунки. Маємо й міжнародні зв'язки, зокрема з болгарами, які щороку приїздять у село Мала Перещепина, де знаходиться могила засновника сучасної Болгарії хана Кубрата. Нині створений фонд його імені, і навіть планується зустріч на рівні президентів двох держав з метою розвитку українсько-болгарських відносин.
– Що б ви назвали візитною карткою району?
&nda
sh; Тут довго думати не треба. Наша візитна картка, власне, – саме селище Нові Санжари, яке має за мету отримати статус курортного містечка. Воно розташувалося на пагорбах у руслах річок Ворскли і Ворони. Нині тут зони відпочинку – санаторій-профілакторій "Антей", медичний центр ВВ УМВС "Нові Санжари", будинок відпочинку "Ворскла", табори відпочинку для дітей, турбаза "Нові Санжари". Зусиллями новосанжарської громади селище постійно змагається за звання кращого з благоустрою, досягає значних успіхів.
– Якими бачите перспективи розвитку району?
– Крім того, що Новосанжарський район має великий потенціал, він ще й інвестиційно привабливий, здебільшого для сільськогосподарського виробництва і як курортна зона. Нещодавно ми надали дозвіл українсько-індійській компанії на придбання і реконструкцію, без зміни спеціалізації, табору відпочинку "Буревісник". Є у нас і бази відпочинку. Та найбільша гордість Новосанжарського району – цілющі джерела. Маємо законсервовані родовища мінеральних та соляних вод. Цього року плануємо-таки отримати дозвіл на реалізацію мінеральної води "Новосанжарська". Ще один із напрямків роботи на перспективу – розвиток зеленого туризму, адже маємо вдале географічне розташування, чудові краєвиди.
– Борисе Васильовичу, як відбуватиметься святкування 85-річчя району?
– Рішення про відзначення 85-ї річниці утворення Новосанжарського району, прийняте на сесії районної ради 25 січня 2008 року, знайшло підтримку всіх депутатів і районної державної адміністрації. Створено координаційний комітет, до його роботи залучено громадськість, ветеранів. На сесії райради плануємо затвердити відзнаку за заслуги перед районом. Можна сказати, що урочистий марафон стартував 7 березня, у день утворення району. Надалі всі заходи – виставки, спортивні змагання, культурно-мистецькі заходи, відкриття об'єктів соціальної сфери тощо – відбуватимуться протягом року. Святкову естафету підхоплять і сільські громади, в музеях, бібліотеках, інших закладах культури району проводитимуться тематичні експозиції, виставки книжок та робіт народних умільців і художників. Серед передбачених масштабних акцій – відкриття у Нових Санжарах Центру культури і дозвілля, будівництво алеї Слави тощо. Основне ж дійство відбудеться 23 вересня, у день визволення району від німецько-фашистських загарбників. Загалом ми хочемо, щоб усе це було не напоказ, а стало справжнім святом усього району. А відтак проведемо і цей пам'ятний рік під знаком інтересів громади.
Новосанжарський район утворено 7 березня 1923 року постановою Президії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету про адміністративно-територіальний поділ Полтавської губернії. Тоді було ліквідовано поділ губернії на повіти і волості, введено новий – на округи і райони.
Район розташований у південній частині Полтавської області. Його площа – 1,3 тис. кв. км (дев'яте місце в області), населення – 37,07 тисячі чоловік. У районі – селищна і 28 сільських рад, 80 населених пунктів. 1965 року до Новосанжарського району було долучено село Нехворощу, яке до цього було районним центром.
– Борисе Васильовичу, за підсумками 2007 року Новосанжарський район вийшов на четверте місце в області за рівнем соціально-економічного розвитку. Що сприяло такому успіху?
– Я б до цього ставився скептично, адже рейтинг визначають скоріш чиновники, а для нас правильна та оцінка, яку дає громада. І рейтинг високий тоді, коли його відчуває кожна сім'я. Та незалежно від обставин і відносин між гілками влади ми рухаємось уперед. Перш за все в останні роки у сільськогосподарську галузь району прийшли потужні інвестори, такі, як ТОВ "Чиста криниця", ТОВ "Востокстройгаз", ТОВ "Елеватор "Чиста криниця". Міцно стали на ноги й місцеві сільгоспвиробники – ТОВ ім.Шевченка, АФ "Перше Травня" та інші. Високі врожаї, які отримують усі ці підприємства, вивели район на одне з перших місць в області. Уперше за останні роки відчуло турботу село. Людям повернули стабільну роботу, а головне – віру в майбутнє. У селах, де господарюють ці агроформування, відродилася соціальна сфера, а місцеві громади отримали реальну допомогу у вирішенні таких наболілих питань, як розвиток і рівень обслуговування медичних закладів, шкіл, дитячих садків, закладів культури. Крім того, ці господарства вже сьогодні виплачують пайовикам за оренду землі по п'ять відсотків від вартості земельного паю. Тим самим задають тон у сільськогосподарському виробництві району, адже за ними тягнуться й інші.
Динамічно розвивається промисловість району, малий і середній бізнес. Так, нещодавно у селі Судіївці відкрився цех із переробки сої, у Малій Перещепині діє підприємство "Суматра", яке виготовляє склопакети. Успішно працює підприємство "Новофарм", яке займається реалізацією, продажем і лізингом сільгосптехніки. У минулому році у Нових Санжарах відкрився кондитерський цех з італійським обладнанням. На території району працює і державне підприємство "Новосанжарський лісгосп".
Та все ж таки повинен сказати, що тими здобутками, які маємо на сьогоднішній день, завдячуємо громаді району, нашим працьовитим людям. Вони – наша найголовніша цінність.
– Останнім часом відроджується соціальна сфера району. Яким чином вдалося розв'язати вузол соціальних проблем, які накопичувалися роками?
– Справді, за останні два роки помітно оновилися школи й дитячі садки, заклади культури, освіти, побуту, інші соціально важливі об'єкти. Депутатам районної ради вдалося запровадити нові підходи до наповнення цільового фонду та раціонального розподілу коштів. Вони взяли на себе більшу відповідальність, звернули увагу на конкретні проблеми, які раніше не вирішувалися або взагалі замовчувалися. Голова райради Юрій Лебедин зустрівся з сільськими головами району, вислухав нагальні проблеми територіальних громад та пропозиції щодо їх вирішення. Уявіть, для реалізації таких пропозицій необхідно майже десять мільйонів гривень! Певна річ, реалізувати їх усі одразу ми не мали змоги. Тому в 2006 році першочерговими були визначені питання енерго- і теплозбереження. Крім того, за ініціативою голови районної ради був введений механізм співфінансування, який стимулював до залучення у вирішення проблем сільських громад місцеві підприємства, громадськість. Депутати надали можливість усім без винятку сільським радам отримувати необхідні кошти для відродження об'єктів соціальної сфери. У результаті сільські голови відчули свою значимість, почали реально виконуватися соціальні програми у галузі освіти, культури, медицини, які раніше тільки декларувались. Якби такий підхід був запроваджений не два роки тому, а набагато раніше, який імпульс розвитку мали б села Новосанжарського району! Бо, скажімо, та ж Полтавська газонафтова компанія працює в районі вже п'ятнадцять років, а люди тільки тепер відчули реальну допомогу компанії у розв'язанні місцевих соціальних проблем.
Нині районна рада впроваджує принцип "Район – без околиць". Адже люди скрізь однакові, і в місті, й у селищі, і в селі. І якщо там не діє соціальна сфера, село не має перспектив. Тому й надаємо пріоритет розвитку мережі дошкільних закладів, закладів культури і дозвілля, ФАПів і амбулаторій, і не лише у великих, а й у маленьких селах.
– Борисе Васильовичу, все-таки сьогодення і майбутнє грунтуються на минулому. Як шанує громада району свою історію?
– Літопис нашого краю місткий і різнобарвний, а його сторінки можуть розповісти багато цікавого. Зокрема й про те, як на цю прекрасну землю робили набіги орди татар, як на землях нинішніх сіл Старих Санжар, Маячки, Нехворощі, селища Нових Санжар заснували козачі поселення прихильники Богдана Хмельницького. Ці віхи історії символічно увінчані в гербі району. Як і всі райони області, Новосанжарський пережив колективізацію, страшні роки Голодомору 1932 – 1933 рр., репресій. Чорною хмарою накотилася на нашу землю Велика Вітчизняна війна, у якій загинуло майже десять тисяч наших земляків. Дев'ять синів Новосанжарського району стали Героями Радянського Союзу, двоє – повними кавалерами ордена Слави. У післявоєнні роки сімнадцять жителів району стали Героями Соціалістичної Праці, а один із них – Олександр Власович Коваленко – удостоєний цього високого звання двічі. Тож наш край має ким гордитися, але трохи прикро, що пам'ять багатьох наших видатних земляків досі належно не вшановано. Як приклад, назву кошового отамана Анатолія Головатого, уродженця Нових Санжар, полковника, учасника російсько-турецької війни. Про нього згадує сучасна енциклопедія України, а в селищі немає навіть пам'ятної дошки. Тож роботи в цьому напрямку ще чимало й у влади, і в громади району.
За розпорядженням голови районної ради створено робочу групу з увічнення пам'яті видатних земляків, яка вирішила не обмежувати діяльність лише ювілейним роком, пам'ятними датами, а зробити її системною. Ми залучили до цього сільських голів, заклади освіти, культури, громадськість і ветеранів. Буде створена книга про Новосанжарський район, яка називатиметься "Новосанжарщина в часі, подіях і людях". Плануємо відродити і краєзнавчий музей.
– Новосанжарський район міцно й надійно пов'язаний з багатьма регіонами області та України, має і міжнародні зв'язки…
– Справді, на рівні органів місцевого самоврядування ми тісно співпрацюємо з Кобеляцьким, Чутівським, Великобагачанським, Диканським, Котелевським районами. Разом із заступником голови обласної ради Петром Вороною їздили вивчати досвід роботи соціальної сфери в Оржицький район. Приїздили й до нас колеги із Зіньківського, Шишацького, Козельщинського, Решетилівського та інших районів, з Дніпропетровщини, Сумщини. Співпрацюємо з деякими районними радами Тернопільської та Херсонської областей. Минулого року ми знайшли своїх земляків у селі Огіївці Сахновського району Харківської області. Це сім'ї, які у 30-ті роки виїхали з села Нехворощі. Ми зустрілися з керівництвом району та жителями села, їхня делегація побувала у Нехворощі, нині підтримуємо дружні стосунки. Маємо й міжнародні зв'язки, зокрема з болгарами, які щороку приїздять у село Мала Перещепина, де знаходиться могила засновника сучасної Болгарії хана Кубрата. Нині створений фонд його імені, і навіть планується зустріч на рівні президентів двох держав з метою розвитку українсько-болгарських відносин.
– Що б ви назвали візитною карткою району?
&nda
sh; Тут довго думати не треба. Наша візитна картка, власне, – саме селище Нові Санжари, яке має за мету отримати статус курортного містечка. Воно розташувалося на пагорбах у руслах річок Ворскли і Ворони. Нині тут зони відпочинку – санаторій-профілакторій "Антей", медичний центр ВВ УМВС "Нові Санжари", будинок відпочинку "Ворскла", табори відпочинку для дітей, турбаза "Нові Санжари". Зусиллями новосанжарської громади селище постійно змагається за звання кращого з благоустрою, досягає значних успіхів.
– Якими бачите перспективи розвитку району?
– Крім того, що Новосанжарський район має великий потенціал, він ще й інвестиційно привабливий, здебільшого для сільськогосподарського виробництва і як курортна зона. Нещодавно ми надали дозвіл українсько-індійській компанії на придбання і реконструкцію, без зміни спеціалізації, табору відпочинку "Буревісник". Є у нас і бази відпочинку. Та найбільша гордість Новосанжарського району – цілющі джерела. Маємо законсервовані родовища мінеральних та соляних вод. Цього року плануємо-таки отримати дозвіл на реалізацію мінеральної води "Новосанжарська". Ще один із напрямків роботи на перспективу – розвиток зеленого туризму, адже маємо вдале географічне розташування, чудові краєвиди.
– Борисе Васильовичу, як відбуватиметься святкування 85-річчя району?
– Рішення про відзначення 85-ї річниці утворення Новосанжарського району, прийняте на сесії районної ради 25 січня 2008 року, знайшло підтримку всіх депутатів і районної державної адміністрації. Створено координаційний комітет, до його роботи залучено громадськість, ветеранів. На сесії райради плануємо затвердити відзнаку за заслуги перед районом. Можна сказати, що урочистий марафон стартував 7 березня, у день утворення району. Надалі всі заходи – виставки, спортивні змагання, культурно-мистецькі заходи, відкриття об'єктів соціальної сфери тощо – відбуватимуться протягом року. Святкову естафету підхоплять і сільські громади, в музеях, бібліотеках, інших закладах культури району проводитимуться тематичні експозиції, виставки книжок та робіт народних умільців і художників. Серед передбачених масштабних акцій – відкриття у Нових Санжарах Центру культури і дозвілля, будівництво алеї Слави тощо. Основне ж дійство відбудеться 23 вересня, у день визволення району від німецько-фашистських загарбників. Загалом ми хочемо, щоб усе це було не напоказ, а стало справжнім святом усього району. А відтак проведемо і цей пам'ятний рік під знаком інтересів громади.
Рубрика: 
