До революції все це було відомо журналістам і художникам, які завжди зупинялися в нашій Василівці, у мого батька, Миколи Володимировича Бикова. Вони записали особисті свідчення Ганни Василівни й Ольги Василівни, сестер письменника, про перебування Шевченка в їхньому рідному домі…".
Я показала Софії Миколаївні репродукції малюнків Тараса Шевченка.
– Я знаю цих молодих людей! – сказала вона, вказуючи на портрети роботи Тараса Григоровича, яких учені нарекли "Невідомі" љ30. – Це Олександр Данилевський і його дружина Уляна. Моєму батькові перейшло в спадщину багато їхніх фотографій. А ця прекрасна молода жінка, названа "Невідома в блакитному платті" љ127, – Віра Василівна Чарниш! Вона була подругою юності моєї бабусі, Єлизавети Василівни Гоголь, у заміжжі Бикової. Їхній маєток розташовувався в шести верстах від нашої Василівки. Мати Гоголя говорила, що коли він приїжджав додому на канікули з Ніжина, то щодня ходив у гості до друга Олександра Данилевського. А його рідна сестра по матері, Віра Василівна Чарниш, завжди була бажаною гостею сестер Гоголя і неодмінною учасницею усіх їхніх розваг…
– Ви розбудили мою пам'ять! – сказала тоді Софія Миколаївна, потискуючи мені руку. – Я виразно бачу цей портрет, виконаний олією, у вітальні Чарнишівки. Так на прізвище хазяїна називалася частина села Товсте. Ми з моїми сестрами часто ходили пішки в сусіднє село. Там жила наша близька подруга. На честь дочки генерала її теж назвали Вірою. Одного разу в будинку мого батька в одне зі свят вона познайомилася з талановитим математиком Олексієм Митропольським. Молоді обвінчалися, і незабаром у них народився син, у майбутньому знаменитий академік. В роки революції вони виїхали в Київ. Я дам вам рекомендаційний лист до Юрія Олексійовича. Я впевнена, що Митропольський охоче допоможе у ваших пошуках.
Я розцілувала Софію Миколаївну і подякувала за неоціненні свідчення. Ім'я Василя Івановича Чарниша, його дочки Віри Василівни, як і назва їхнього маєтку – Товсте, жодного разу не згадуються в біографії Шевченка.
– Всі говорили, що мати академіка Митропольського дуже схожа на дочку генерала Чарниша, чий портрет Шевченко малював у 1845 році. Ви можете переконатися в цьому самі. Мій батько часто фотографував сусідів. Його альбом зберігається зараз у Москві в моєї сестри Тетяни Миколаївни Галіної, – додала Софія Миколаївна.
У Москві Тетяна Галіна, уроджена Бикова, відразу назвала ім'я "Невідомої в блакитному платті" на малюнку Тараса Шевченка 1845 року:
– Це Віра Чарниш! Вона була подругою сестер Гоголя! В альбомі мого батька, племінника Гоголя, збереглася фотографія 1902 року юної Віри Чарниш, майбутньої матері академіка Митропольського…
Я уважно вдивляюся в особу "Невідомої в блакитному платті" і фотографії 17-літньої Віри Василівни: схожість разюча.
З альбому Миколи Володимировича Бикова я зробила копію фотографії Віри Василівни і вислала її в Київ академікові Юрію Олексійовичу Митропольському. В душі тепліла надія, що його мамі вдалося зберегти в грізні роки революції частину архіву родини. Ці документи могли б уточнити час життя і роботи Тараса Шевченка в маєтку Василя Чарниша. Я поїхала в Київ.
"Случай доставил мне удовольствие писать к вам через Василия Чарныша…" – писав Гоголь своїй матері з Ніжина 30 серпня 1827 року.
"Порося мое давно уже вышло в свет!.. Теперь я думаю, Василий Иванович… его почитывают. Оно успело уже заслужить славы дань, кривые толки, шум и брань. Все лето… почти каждый вечер собирались мы: Жуковский, Пушкин и я", – писав Гоголь своєму другові Данилевському в листопаді 1831-го.
"Незадолго до твоего я получил письмо от Василия Ивановича… Не лишним почитаю при сем привести слова, сказанные в похвалу моей книги: "Если вы издадите еще книгу в свет "Вечера", то пришлите для любопытства и прочету… Это прекраснейшее дело, благороднейшее занятие. Я читал и рекомендацию ей в "Северной пчеле", очень с хорошей стороны и к поощрению сочинителя. Это видеть приятно!" Видишь, какой я хвастун!" – писав Гоголь А. Данилевському 1 січня 1832 року.
"Передайте поклон мой Татьяне Ивановне и Василию Ивановичу Чарнышам и скажите, что я всегда помню их приязнь ко мне!".
У п'ятнадцяти листах геній згадує ім'я дійсного таємного радника Василя Чарниша.
…Академік Юрій Олексійович Митропольський, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської, Державної та інших премій, видатний учений у галузі теорії нелінійних коливань механіки і математичної фізики всесвітньо відомої школи, заснованої академіком Н.Н.Боголюбовим, 30 років займав високу посаду директора Інституту математики Академії наук. Сьогодні Юрій Олексійович – почесний директор цього інституту. Він виховав більше 300 членів-кореспондентів, докторів і кандидатів наук, опублікував 500 наукових праць. Його 20 монографій перекладені на багато мов світу.
"Я дуже ціную вашу діяльність по відновленню історії жителів Полтавської губернії з близького оточення Гоголя! – сказав академік, зустрічаючи мене на порозі свого кабінету. – Щиро вдячний вам за фотографію моєї мами, Віри Василівни Чарниш. Їй у 1902 році було 17. Вдячний за копії листів геніального українського письменника, в яких Гоголь згадує ім'я предка моєї мами – Василя Івановича Чарниша. Мені хотілося бути корисним у ваших пошуках, але я, на жаль, маю у своєму розпорядженні дуже невелику кількість документів нашої родини…" – я напружено вслухувалася в кожне слово академіка. Він продовжував: "Я народився 3 січня 1917 року в селі Чарнишівка Шишацького району… Коли мені було вісім місяців, мої батьки виїхали в Київ. Від нас, дітей, дуже багато чого приховували. І тато, й мама намагалися про минуле не говорити. Вони готували нас із сестрою до нового життя, в якому краще не знати про те, що було раніше… Батько рано помер… Про своїх предків я довідався від мами, Віри Василівни Чарниш, і бабусі Катерини Опанасівни. Мама якось обережно сказала, що ми є нащадками генерального судді Малоросійського війська – Івана Чарниша… Мама в революцію змогла врятувати єдину фотографію Бикових 1902 року, де вони зняті у Василівці з дев'ятьма дітьми…". А наступної зустрічі академік передав мені копію фотографії 1850-х років Василя Івановича Чарниша, прадіда його мами.
В Національному музеї Т.Г.Шевченка в Києві я уважно вдивлялася в кожен ескіз поета. Малюнок Тараса Григоровича љ104 учені позначили: "Голова чоловіка. Сільські музиканти. Начерки. Олівець. 1846–1847 роки". Не треба було робити експертизи, щоб довести: на цьому малюнку Тарас Шевченко зробив чорновий начерк портрета першого маршала Полтавської губернії з села Товсте Василя Івановича Чарниша в його маєтку Товсте. На олівцевому начерку генерал представлений у халаті. У другому розділі 2-го тому "Мертвих душ", за свідченням спадкоємців письменника, Гоголь описав зовнішність Василя Івановича Чарниша в образі Бетрищева. Таким побачив Василя Чарниша Шевченко і зобразив його на портреті, коли приїхав у маєток Товсте наприкінці травня 1843 року з прийомним сином генерала – Олександром Данилевським. Поета зацікавило зібрання історичних документів в унікальній бібліотеці Чарниша. Геній знайшов тут і заробіток – йому замовили написати портрети генерала, його дітей і їхнього предка.
Сьогодні портрет Івана Чарниша експонується в залі Національного історичного музею України в Києві поруч із портретами гетьманів Івана Мазепи, Івана Скоропадського, Данила Апостола і Павла Полуботка. А в іншій святині української культури, заповіднику-музеї Миколи Гоголя, увічнене ім'я Василя Івановича Чарниша.
…Незабаром академік Митропольський надіслав мені листа Василя Чарниша, що дивом зберігся серед паперів його матері. Діловий лист відставного генерала був написаний у Чарнишівці
2 липня 184
5 року до старшого сина в Бєлгород. І він точно визначає, коли саме Шевченко у 1845 році жив у маєтку Чарниша Товсте і малював акварельний портрет його 25-літньої дочки Віри. Коментатори привласнили йому номер 127 і найменували "Портрет невідомої в блакитному платті". Оригінал цього портрета був знищений. Так званий
"Сімейний портрет", де Віра Чарниш на ескізах представлена зі своїм чоловіком і 2-річним сином (малюнки Тараса
Шевченка љљ 63, 83, 124, 134), можна тепер точно датувати 1845, а не 1846–1849 роками.
Серед малюнків поета 1843 року я шукала ескізи портрета генерала Чарниша, учасника битви з Наполеоном 1812–1814 років, у військовій формі. Тільки збільшивши малюнок генія љ288 за 1843 рік, знайшла цей портрет у рамі.
25 років тому, на початку грудня 1982 року, відкривши сьомий том художньої спадщини Тараса Шевченка, я довела, що "Невідома в блакитному платті"
љ127 – це Віра Василівна Чарниш, а "Невідомі" љ30 – найближчий друг Миколи Гоголя Олександр Данилевський і його дружина Уляна Похвиснева.
В Москві, працюючи в рукописному відділі Російської бібліотеки, перегортаю сторінки записної книги Нікоші Гоголя за 1826 рік. Мою увагу привертає "Портрет невідомого": порівнюю його з фотографією В.І.Чарниша 1850-х років. Зрозуміло, що геній зобразив найближчого друга і сусіда своїх батьків.
Додам, що Ю.О.Митропольському минулого року виповнилося 90, Указом Президента України йому присвоєно звання Героя України.
Але досі залишаються актуальними питання: чому в новому "Шевченківському словнику" у 5 томах, що готується до друку, як мені відомо, так і немає імені Олександра Данилевського та його названого батька – Василя Чарниша? Чому мати Миколи Гоголя і його рідні, як і раніше, вважаються "невідомими"? Чому біографи Великого Кобзаря свідомо замовчують, що поет навідувався у Василівку до рідних Гоголя, малював їхні портрети, жив і працював у сусідньому селі у Василя Чарниша – предка академіка Митропольського?
Я показала Софії Миколаївні репродукції малюнків Тараса Шевченка.
– Я знаю цих молодих людей! – сказала вона, вказуючи на портрети роботи Тараса Григоровича, яких учені нарекли "Невідомі" љ30. – Це Олександр Данилевський і його дружина Уляна. Моєму батькові перейшло в спадщину багато їхніх фотографій. А ця прекрасна молода жінка, названа "Невідома в блакитному платті" љ127, – Віра Василівна Чарниш! Вона була подругою юності моєї бабусі, Єлизавети Василівни Гоголь, у заміжжі Бикової. Їхній маєток розташовувався в шести верстах від нашої Василівки. Мати Гоголя говорила, що коли він приїжджав додому на канікули з Ніжина, то щодня ходив у гості до друга Олександра Данилевського. А його рідна сестра по матері, Віра Василівна Чарниш, завжди була бажаною гостею сестер Гоголя і неодмінною учасницею усіх їхніх розваг…
– Ви розбудили мою пам'ять! – сказала тоді Софія Миколаївна, потискуючи мені руку. – Я виразно бачу цей портрет, виконаний олією, у вітальні Чарнишівки. Так на прізвище хазяїна називалася частина села Товсте. Ми з моїми сестрами часто ходили пішки в сусіднє село. Там жила наша близька подруга. На честь дочки генерала її теж назвали Вірою. Одного разу в будинку мого батька в одне зі свят вона познайомилася з талановитим математиком Олексієм Митропольським. Молоді обвінчалися, і незабаром у них народився син, у майбутньому знаменитий академік. В роки революції вони виїхали в Київ. Я дам вам рекомендаційний лист до Юрія Олексійовича. Я впевнена, що Митропольський охоче допоможе у ваших пошуках.
Я розцілувала Софію Миколаївну і подякувала за неоціненні свідчення. Ім'я Василя Івановича Чарниша, його дочки Віри Василівни, як і назва їхнього маєтку – Товсте, жодного разу не згадуються в біографії Шевченка.
– Всі говорили, що мати академіка Митропольського дуже схожа на дочку генерала Чарниша, чий портрет Шевченко малював у 1845 році. Ви можете переконатися в цьому самі. Мій батько часто фотографував сусідів. Його альбом зберігається зараз у Москві в моєї сестри Тетяни Миколаївни Галіної, – додала Софія Миколаївна.
У Москві Тетяна Галіна, уроджена Бикова, відразу назвала ім'я "Невідомої в блакитному платті" на малюнку Тараса Шевченка 1845 року:
– Це Віра Чарниш! Вона була подругою сестер Гоголя! В альбомі мого батька, племінника Гоголя, збереглася фотографія 1902 року юної Віри Чарниш, майбутньої матері академіка Митропольського…
Я уважно вдивляюся в особу "Невідомої в блакитному платті" і фотографії 17-літньої Віри Василівни: схожість разюча.
З альбому Миколи Володимировича Бикова я зробила копію фотографії Віри Василівни і вислала її в Київ академікові Юрію Олексійовичу Митропольському. В душі тепліла надія, що його мамі вдалося зберегти в грізні роки революції частину архіву родини. Ці документи могли б уточнити час життя і роботи Тараса Шевченка в маєтку Василя Чарниша. Я поїхала в Київ.
"Случай доставил мне удовольствие писать к вам через Василия Чарныша…" – писав Гоголь своїй матері з Ніжина 30 серпня 1827 року.
"Порося мое давно уже вышло в свет!.. Теперь я думаю, Василий Иванович… его почитывают. Оно успело уже заслужить славы дань, кривые толки, шум и брань. Все лето… почти каждый вечер собирались мы: Жуковский, Пушкин и я", – писав Гоголь своєму другові Данилевському в листопаді 1831-го.
"Незадолго до твоего я получил письмо от Василия Ивановича… Не лишним почитаю при сем привести слова, сказанные в похвалу моей книги: "Если вы издадите еще книгу в свет "Вечера", то пришлите для любопытства и прочету… Это прекраснейшее дело, благороднейшее занятие. Я читал и рекомендацию ей в "Северной пчеле", очень с хорошей стороны и к поощрению сочинителя. Это видеть приятно!" Видишь, какой я хвастун!" – писав Гоголь А. Данилевському 1 січня 1832 року.
"Передайте поклон мой Татьяне Ивановне и Василию Ивановичу Чарнышам и скажите, что я всегда помню их приязнь ко мне!".
У п'ятнадцяти листах геній згадує ім'я дійсного таємного радника Василя Чарниша.
…Академік Юрій Олексійович Митропольський, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської, Державної та інших премій, видатний учений у галузі теорії нелінійних коливань механіки і математичної фізики всесвітньо відомої школи, заснованої академіком Н.Н.Боголюбовим, 30 років займав високу посаду директора Інституту математики Академії наук. Сьогодні Юрій Олексійович – почесний директор цього інституту. Він виховав більше 300 членів-кореспондентів, докторів і кандидатів наук, опублікував 500 наукових праць. Його 20 монографій перекладені на багато мов світу.
"Я дуже ціную вашу діяльність по відновленню історії жителів Полтавської губернії з близького оточення Гоголя! – сказав академік, зустрічаючи мене на порозі свого кабінету. – Щиро вдячний вам за фотографію моєї мами, Віри Василівни Чарниш. Їй у 1902 році було 17. Вдячний за копії листів геніального українського письменника, в яких Гоголь згадує ім'я предка моєї мами – Василя Івановича Чарниша. Мені хотілося бути корисним у ваших пошуках, але я, на жаль, маю у своєму розпорядженні дуже невелику кількість документів нашої родини…" – я напружено вслухувалася в кожне слово академіка. Він продовжував: "Я народився 3 січня 1917 року в селі Чарнишівка Шишацького району… Коли мені було вісім місяців, мої батьки виїхали в Київ. Від нас, дітей, дуже багато чого приховували. І тато, й мама намагалися про минуле не говорити. Вони готували нас із сестрою до нового життя, в якому краще не знати про те, що було раніше… Батько рано помер… Про своїх предків я довідався від мами, Віри Василівни Чарниш, і бабусі Катерини Опанасівни. Мама якось обережно сказала, що ми є нащадками генерального судді Малоросійського війська – Івана Чарниша… Мама в революцію змогла врятувати єдину фотографію Бикових 1902 року, де вони зняті у Василівці з дев'ятьма дітьми…". А наступної зустрічі академік передав мені копію фотографії 1850-х років Василя Івановича Чарниша, прадіда його мами.
В Національному музеї Т.Г.Шевченка в Києві я уважно вдивлялася в кожен ескіз поета. Малюнок Тараса Григоровича љ104 учені позначили: "Голова чоловіка. Сільські музиканти. Начерки. Олівець. 1846–1847 роки". Не треба було робити експертизи, щоб довести: на цьому малюнку Тарас Шевченко зробив чорновий начерк портрета першого маршала Полтавської губернії з села Товсте Василя Івановича Чарниша в його маєтку Товсте. На олівцевому начерку генерал представлений у халаті. У другому розділі 2-го тому "Мертвих душ", за свідченням спадкоємців письменника, Гоголь описав зовнішність Василя Івановича Чарниша в образі Бетрищева. Таким побачив Василя Чарниша Шевченко і зобразив його на портреті, коли приїхав у маєток Товсте наприкінці травня 1843 року з прийомним сином генерала – Олександром Данилевським. Поета зацікавило зібрання історичних документів в унікальній бібліотеці Чарниша. Геній знайшов тут і заробіток – йому замовили написати портрети генерала, його дітей і їхнього предка.
Сьогодні портрет Івана Чарниша експонується в залі Національного історичного музею України в Києві поруч із портретами гетьманів Івана Мазепи, Івана Скоропадського, Данила Апостола і Павла Полуботка. А в іншій святині української культури, заповіднику-музеї Миколи Гоголя, увічнене ім'я Василя Івановича Чарниша.
…Незабаром академік Митропольський надіслав мені листа Василя Чарниша, що дивом зберігся серед паперів його матері. Діловий лист відставного генерала був написаний у Чарнишівці
2 липня 184
5 року до старшого сина в Бєлгород. І він точно визначає, коли саме Шевченко у 1845 році жив у маєтку Чарниша Товсте і малював акварельний портрет його 25-літньої дочки Віри. Коментатори привласнили йому номер 127 і найменували "Портрет невідомої в блакитному платті". Оригінал цього портрета був знищений. Так званий
"Сімейний портрет", де Віра Чарниш на ескізах представлена зі своїм чоловіком і 2-річним сином (малюнки Тараса
Шевченка љљ 63, 83, 124, 134), можна тепер точно датувати 1845, а не 1846–1849 роками.
Серед малюнків поета 1843 року я шукала ескізи портрета генерала Чарниша, учасника битви з Наполеоном 1812–1814 років, у військовій формі. Тільки збільшивши малюнок генія љ288 за 1843 рік, знайшла цей портрет у рамі.
25 років тому, на початку грудня 1982 року, відкривши сьомий том художньої спадщини Тараса Шевченка, я довела, що "Невідома в блакитному платті"
љ127 – це Віра Василівна Чарниш, а "Невідомі" љ30 – найближчий друг Миколи Гоголя Олександр Данилевський і його дружина Уляна Похвиснева.
В Москві, працюючи в рукописному відділі Російської бібліотеки, перегортаю сторінки записної книги Нікоші Гоголя за 1826 рік. Мою увагу привертає "Портрет невідомого": порівнюю його з фотографією В.І.Чарниша 1850-х років. Зрозуміло, що геній зобразив найближчого друга і сусіда своїх батьків.
Додам, що Ю.О.Митропольському минулого року виповнилося 90, Указом Президента України йому присвоєно звання Героя України.
Але досі залишаються актуальними питання: чому в новому "Шевченківському словнику" у 5 томах, що готується до друку, як мені відомо, так і немає імені Олександра Данилевського та його названого батька – Василя Чарниша? Чому мати Миколи Гоголя і його рідні, як і раніше, вважаються "невідомими"? Чому біографи Великого Кобзаря свідомо замовчують, що поет навідувався у Василівку до рідних Гоголя, малював їхні портрети, жив і працював у сусідньому селі у Василя Чарниша – предка академіка Митропольського?
Рубрика: 
