Місто в альбомі
– Андрію Всеволодовичу, за півтора року вашої роботи міським головою полтавці переконалися, що ви – людина публічна. До цього зобов’язує посада чи це природна риса?
– Приємно, що мене оцінюють як публічну людину. Я сам не так давно був простим, рядовим виборцем, проте мені було не все одно, що робиться у нашому місті, але не завжди вистачало такої інформації. Тому з перших днів роботи у міській раді я вважав, що будь-хто з полтавців повинен знати, яка сума бюджету, куди спрямовуються кошти, що відбувається у місті. І знати це не з чуток, а з офіційної інформації. Тож ми так будуємо нашу роботу, щоб мешканці міста знали якомога більше, починаючи від того, що відбувається на сесіях, і аж до черги на житло, щодо якої інформація представлена в Інтернеті.
– Отже, до публічності зобов’язала посада?
– Посада дала більше можливостей. А якби я в житті був скритною людиною, то цього б не було.
– Вам часто вдається проходитися Полтавою пішки?
– Практично щораз у вихідні, свята. Бо в мене – маленька дитина, з якою треба гуляти. Ми втрьох або удвох гуляємо містом.
– Чи хазяйським оком дивитеся на місто?
– Не можу сказати, що дивлюся специфічно, але коли бачу якісь проблеми – десь немає світла, переповнені баки зі сміттям, щось перекинуте, щось протікає, – то доводиться реагувати, телефонувати. Коли ж зранку їду на роботу, то роблю кола містом для того, щоб подивитися, як працює транспорт, яка взагалі ситуація, тоді даю якісь доручення.
– Яким здобуткам непростого 2007-го ви радієте? І що турбує?
– Не так давно мені подарували альбом “Всеукраїнський конкурс “Населений пункт найкращого благоустрою”, в якому представлені на фото об’єкти, що з’явилися у місті Полтаві протягом року. Тут є і спортивні майданчики, і нові будівлі, й готелі, й торговельні центри, і благоустрій наших вулиць, і нічне й святкове освітлення. Хоча коли я йшов із відповідними програмами на вибори, опоненти говорили, що після виборів не горітиме світло, не їздитимуть автобуси, які безплатно перевозять пенсіонерів, що ніхто не ремонтуватиме під’їздів тощо. Та я радів, що у нашої команди була можливість реалізовувати програми, і ми побачили наприкінці року результат. А фіналом стала чудова новорічна ніч із красивим освітленням центру. Трохи засмучує те, що насправді зробити можна було більше, та не все вийшло. Маючи кошти і бажання працювати, у 2007 році ми були зв’язані змінами до Закону “Про державні закупівлі…” – тендери. Ті ж самі контейнери ми закупили не в першому кварталі минулого року, як планували, вони з’явилися в місті наприкінці літа – восени. Тепер приємно бачити, що із введенням контейнерної системи місто стало значно чистішим. Додатково 200 контейнерів отримаємо у цьому кварталі. Так поволі Полтава ставатиме європейським містом.
Пільги за рахунок
міського бюджету
– Розкажіть і про виконання інших соціальних програм – “Турбота”, “Місто без околиць”, програми вуличного освітлення.
– Програма “Турбота” реалізовувалася депутатами міської ради і в попередні роки. Ми торік спрямували на неї вдвічі більше коштів. Йдеться про надання допомоги певним соціальним групам населення. Крім того, що є пільги на державному рівні, скажімо, безплатний проїзд у транспорті, ми надаємо таку ж пільгу мешканцям міста – багатодітним і одиноким матерям, сімейним лікарям, аби вони могли проїхати до хворих безплатно. Інші напрямки – це програми, з якими я йшов на вибори міського голови. Вони впроваджуються за побажаннями полтавців. Програма “Світле місто” майже реалізована, наш обласний центр став світлішим і безпечнішим, до кінця року ліхтарі засвітяться в усіх провулках. Наступний етап – освітлення прибудинкових територій і дворів. Оскільки введено європейську систему збирання відходів, Полтаві потрібен спеціальний сміттєпереробний завод, уже є пропозиції. Хочемо повезти депутатів сільської ради від села Макухівки, представників районної влади переймати досвід у Чехію. Вартість проекту – приблизно 10 мільйонів доларів, фінансування передбачаємо частково з бюджету, а більшу частину витрат беруть на себе інвестори.
– На зборах міського активу звучала назва ще однієї соціальної програми – “Лелека над містом”. Це щось нове?
– Так, дуже цікава програма, яка дозволить, крім державної підтримки народжуваності, ще й на місцевому рівні створити певні умови для того, аби у нашому місті на світ з’являлося більше діток. Йдеться про якість медичного обслуговування, достатню кількість дитсадків, шкіл, позашкільних закладів, надання можливості придбати житло тощо. Ми плануємо в цьому році поставити пам’ятний знак лелеці неподалік Октябрського райвиконкому, куди приїздитимуть фотографуватися молоді батьки.– У державному бюджеті цього року не враховані пільги багатьом категоріям населення. Місто навряд чи зможе компенсувати це своїм мешканцям. Усе ж чи є якийсь вихід?
– Ми не лише задекларували, але й на рівні рішення сесії міськради закріпили ту норму, що всі мешканці міста, котрі мали право на безплатний проїзд у минулому році, матимуть цю пільгу і в нинішньому. Водночас збережемо соціальні пільги і запровадимо додатково пільговий проїзд для школярів і студентів, які купуватимуть за півціни проїзні квитки.
Житло по дві тисячі
гривень за “квадрат”
– На кого розрахована Програма доступного житла у Полтаві, й чи справді нове житло доступне?
– Дуже добре, що на державному рівні розробляється механізм такої програми. А ми ще рік тому з депутатами міської ради, розробляючи стратегію розвитку і розбудови Полтави, говорили, що маємо йти двома шляхами. З одного боку, є категорія людей, які можуть дозволити собі придбати престижне житло. Тому в центральній частині міста надавалися ділянки під будівництво елітного житла, а будівельні організації брали на себе інвестиційні зобов’язання – або допомагали місту фінансово, або передавали частину квартир. З іншого боку, черга на житло велика, і дехто з черговиків міг би купити квартири, якби ціна була прийнятною. Тож через міське управління капітального будівництва ми виділяли земельні ділянки під спорудження будинків, у яких вартість житла була меншою, і ми могли її контролювати, бо не покладали на будівельників витрати на підведення інженерних мереж і доріг. У 2007 році це дозволило реалізувати квартири через міське УКБ за ціною в 1,8 разу нижчою від ринкової – 2300–3300 гривень за квадратний метр, а ринкова ціна в місті становить від 4 до 6 тисяч гривень. Крім того, торік на сесії було виділено ділянку по вулиці Фрунзе, 233, міському домобудівельному комбінату, який гарантує реалізацію житла за ціною, що не перевищує двох тисяч гривень за “квадрат”. Інакше підприємство сплатить місту штраф 8 мільйонів гривень – так записано у рішенні сесії. Напевно, якість оздоблення там буде інша, і будинки не цегляні, а панельні, але це реальна можливість придбати доступне житло тим, хто його потребує. Місто готове навіть викупити його, щоб запобігти купівлі квартир із метою перепродажу, і пропонувати черговикам. За підсумком 2007 року, на черзі перебуває 4 тисячі чоловік, торік ми надали черговикам понад 120 квартир, стовідсотково сплативши за них. А в рамках програми доступного житла, якщо держава надаватиме людям 30% коштів, ми готові додати з нашого бюджету 20%, решту суми люди братимуть у кредит. Думаю, багато молодих сімей захочуть на таких умовах вирішити свою житлову проблему.
– Тоді квартиру зможуть придбати лише ті, хто на черзі чи принаймні зареєстровані у Полтаві. А що робити людям “без прописки”, які працюють у місті?
– У Полтаві понад 300 тисяч населення. Насправді ж не менше 350 т
исяч, з яких 50 тисяч – переважно студенти і колишні студенти, котрі закінчили навчальні заклади, знайшли у Полтаві роботу, але не мають можливості зареєструватися. Їх теж вважаємо жителями міста і маємо думати й про них.
– У Полтаві мало початися реформування житлово-комунальної галузі. Що це дасть мешканцям міста?
– Реформування розпочалося. З 1 січня в місті діє удвічі менша кількість ГЖЕДів. На жаль, ми змушені піти на такий крок – і депутати міськради його вже погодили, – як підвищення квартплати. Одночасно всім мешканцям буде запропоновано укласти угоди, де чітко визначатимуться послуги ГЖЕД. Досі квартплата становила 32–37 копійок за квадратний метр на місяць, а буде збільшена до 74 копійок. Місто бере на себе додаткове фінансування ще 36 копійок за кожний квадратний метр житла. Це дозволить уже в березні збільшити кількість двірників на 100 чоловік, які насамперед відповідатимуть за стан вулиць, парків і скверів (нині у нас трохи більше 200 двірників). Місто бере на себе також значну частину витрат на ремонт ліфтів. У тарифах не враховані ні ремонти, ні капремонти будинків, дитячих майданчиків, підготовка житлового фонду до зими. Все це фінансуватиметься містом – загальна сума коштів на ці потреби становить близько 15 мільйонів гривень.
– За рахунок якого джерела?
– У 2007 році міський бюджет додатково отримав 105 мільйонів гривень від реалізації інвестиційних проектів. У цьому році плануємо отримати 80 мільйонів. Ці ресурси спрямуємо на комунальне господарство, ремонт шкіл, лікарень, музеїв тощо.
Новий мікрорайон,
поліклініка і “підземка”
– Як, на ваш погляд, новобудови вписуються в архітектурне середовище Полтави?
– Є затверджений депутатами міськради Генеральний план розвитку міста. Ми заклали в бюджет кошти на внесення до нього змін, зокрема щодо розширення меж міста: до Супрунівки – з одного боку, за межу майбутнього мікрорайону Левада-2 – з іншого тощо. Сподіваємося на розуміння приміського району, адже в обласного центру має бути перспектива розвитку. Розробляється концепція забудови центральної частини Полтави, де чітко визначено – скільки поверхів має бути, якої форми та кольору дахи, фасади. Не повинно бути хаотичної забудови. Нам здається, і гості Полтави це підтверджують, що історичний центр міста не зіпсували. Тут треба будувати не вище 5–7 поверхів, а в інших районах – можна і висотки.
– Які споруди з’являться у Полтаві найближчим часом?
– Проектується двоярусний підземний перехід на перехресті Сінної і Жовтневої, до речі, без участі міського бюджету. До кінця року на Київському шосе відкриються “Макдональдс”, ресторан “Автогриль” мережі “Козирна карта”. Вперше Полтава разом з містами, які прийматимуть “Євро-2012”, цьогоріч на міжнародній виставці нерухомості в Каннах представлятиме інвестиційні проекти із забудови території артскладів (де, можливо, з’явиться крупний оператор із продажу недорогих якісних шведських меблів “IKEA”), Левади-2 і закритого гірськолижного спуску в районі вулиці Великотирновської. Не думаю, що до нас відразу вишикується черга інвесторів, але маємо гідно представити місто і сподіваємось, що будуть вкладені кошти в його інфраструктуру. Триває будівництво дитячої поліклініки Київського району по вулиці Петра Юрченка. Там виникала проблема, спиляні зайві дерева, за що винуватців покарано. Натомість на цьому місці буде закладено благоустроєний сквер. Дуже вірю в те, що у нинішньому році почнемо будівництво вулиці Лазурної з новою
6-рядною магістраллю довжиною 2 км і завширшки 52 м, яка з’єднає вулиці Фрунзе, Красіна, Артема з Огнівкою через територію артскладів. Для цього треба знести 20 будинків. У майбутньому там пустимо тролейбус.
– А які перспективи розвитку промисловості?
– Скажу так – потужним промисловим центром ми вже не станемо, як би не хотіли. Але супермаркети – це ті ж міні-заводи, які займаються переробкою і виготовленням продукції. Створюватимуться інші невеликі підприємства. Одне з наших завдань – відкриття молокозаводу і хлібозаводу в районі колишнього Малобудищанського заводу, що дасть розвиток тій території, роботу жителям околиці й здорову конкуренцію на ринку харчових продуктів. Нарощують виробництво “Хіммаш”, автоагрегатний, склозавод.
Політизація історичних подій не на користь справі
– У 2009 році Полтавщина і Полтава опиняться в центрі уваги світової громадськості у зв’язку з відзначенням двох історичних дат: 300-річчя Полтавської битви і 200-річчя з дня народження Миколи Гоголя. Чому досі не оприлюднено у ЗМІ план підготовки та відзначення 300-річчя битви?
– Сьогодні не все просто складається з відзначенням 300-річчя Полтавської битви. Навіть коли нещодавно на переговорах Президенти двох країн – України й Росії – вирішували газову проблему, то, зі слів Путіна, які прозвучали на прес-конференції, стало відомо, що обговорили і питання спільного святкування Полтавської битви і ювілею Гоголя. З чим це пов’язано? Нині низка політичних партій, громадських діячів намагається політизувати події. Тобто є радикально налаштовані люди, які говорять, що Росія тут ні до чого, що у нас від неї і від тієї битви самі страждання, – і в рамках цього готувати концепцію. І є інша сторона, яка доводить, що не потрібно ставити пам’ятники ні Мазепі, ні Карлу ХІІ, а треба святкувати “славу русского оружия”. Ми намагаємося відійти і від того, і від іншого й орієнтуємося лише на туристів. Хочемо створити інфраструктуру, показати, не вдаючись до аналізу історії, що були такі події, в яких брали участь три сторони і три історичні особи, кожній із них віддати належне, і коли приїжджатимуть туристи, щоб могли побачити всіх учасників: у кого лежить душа до Росії, може покласти квіти до пам’ятника на честь перемоги Петра І; якщо приїдуть шведи і захочуть вшанувати пам’ять загиблих співвітчизників, зможуть пройти на редути, де стоятиме пам’ятник Карлу ХІІ; ті люди, які схвалюють вчинок Івана Мазепи та укладання ним союзу зі шведами, могли б вклонитися йому. Але ми сьогодні не відчуваємо зацікавленості, маю на увазі фінанси, ні російської, ні шведської сторін, а за великим рахунком, ні державної підтримки. Та субвенція в сумі 9 млн грн, яка виділена на заповідник Полтавської битви, дасть можливість благоустроїти територію побіля музею, привести у належний стан редути, знищити хащі, якими заросло поле Полтавської битви, – і не зробити нічого значного. До 100-річчя Полтавської битви у Полтаві була збудована Олександрівська площа (центральна у Полтаві), на 200-річчя – Хрест, який стоїть над могилою російських воїнів, і Сампсоніївська церква. Нині про грандіозні речі немає й мови, бо політизація ситуації зашкодила зацікавленості, всі бояться ухилу в один чи інший бік. А витрачати гроші місцевого бюджету на ці цілі ми не маємо морального права, бо в місті багато соціальних проблем. Ми принаймні намагатимемося посприяти проведенню науково-практичної конференції, приїзду якомога більшого числа туристів, постараємося привести в порядок ті пам’ятники, які маємо, щоб не було соромно. А величезних святкувань не влаштовуватимемо.
– Чому міська рада підтримала ідею створення пам’ятників Івану Мазепі й Карлу ХІІ?
– Є Указ Президента про відзначення 300-річчя не Полтавської битви як такої, а “Про відзначення 300-річчя подій, пов’язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу”. Відповідно до нього є рішення Кабінету Міністрів про виділення субвенції на будівництво пам’ятників і благоустрій території, доведене обласній державній адміністрації, тобто виділено її з умовою будівництва цих пам’ятників. Нам не надали можливості вибору, як використовувати ці кошти. Ми їх або приймаємо і 2 млн з 9-ти витрачаємо
на пам’ятники, а на 7 млн наводимо порядок, або не одержуємо фінансування взагалі. Сесія міськради підтримала пропозицію і вирішила поставити пам’ятники на території заповідника “Поле Полтавської битви”. Ми знаємо, що Полтавська битва вплинула на всю подальшу історію Європи, тому ми хочемо кожному її учаснику, усім, хто загинув, віддати шану. Щоб збудувати музей козацтва, реконструювати об’єкти, пов’язані з Полтавською битвою, починаючи від пам’ятників Слави, Келіну та інші, щоб привести в порядок фасади старих будинків Полтави, місто потребує додаткової субвенції приблизно в сумі 20 млн грн. Такі пропозиції ми надали Кабінету Міністрів, Полтавській облдержадміністрації. Наскільки мені відомо, є інтерес Президента до цього. Ми розробили цілу концепцію, яку оприлюднимо у засобах масової інформації, презентували Прем’єр-міністру, направили першому віце-прем’єру, тож очікуємо певних кроків на рівні державної влади. Окрім того, є громадські фонди “300-річчя Полтавської битви”: міський, куди поки що жертвують тільки депутати міськради, – вже є 300 тис. грн, і церковний, відкритий Полтавською єпархією Української Православної Церкви. Тож ми сподіваємося, що знайдуться інвестори, і за їхньої допомоги ми хочемо поставити арку примирення з фігурами трьох воїнів – козака, росіянина і шведа – при в’їзді на поле. Полтавці помітили, що біля Спаської церкви вже проводяться будівельні роботи: до 300-річчя битви ми хочемо відтворити дзвіницю в її первинному вигляді. На це минулого року ми виділили 500 тис. грн. І стільки ж виділили на ремонт фасаду, опалення Святоуспенського храму на Соборному майдані. Оскільки заговорили про храми, то скажу, що допомагатимемо і в реставрації дзвіниці Хрестовоздвиженського монастиря, маємо проект його освітлення: наприкінці року монастир і вночі можна буде добре побачити з Білої Альтанки. Повторю, що ми опинилися між двох вогнів. Російські видання нас критикують: мовляв, у Полтаві переглядають історію і ставлять пам’ятники нашим ворогам. З іншого боку, українські радикально налаштовані партії і громадські організації закидають листами про те, що треба пам’ятник Мазепі поставити перед міськрадою замість пам’ятника Слави або на Соборному майдані та перейменувати вулицю Фрунзе на вулицю Мазепи, а вулицю Зигіна назвати іменем Симона Петлюри. Ми ж хочемо всіх примирити і утриматися від крайніх заходів.
– Розкажіть, хоча б коротко, як Полтава готується до відзначення ювілею Гоголя.
– Торік уперше ми почали широко, а не тільки в колі інтелігенції, відзначати день народження Гоголя 1 квітня. Вже цього року проведено конкурс дитячого малюнка гоголівської тематики – роботи представлені у фойє адмінбудинку міськради. Випустили “гоголівський” календар на 2008 рік за рахунок інвесторів. Серед молоді буде проведений конкурс скульптур гоголівських героїв, а наступного року плануємо провести всеукраїнський конкурс серед професіоналів. Кращі скульптури сподіваємося залишити в Полтаві, з яких облаштувати алею. У районі театру імені Гоголя на місці нинішнього квіткового ринку – його перенесемо – плануємо виділити земельну ділянку, де буде збудовано готель із рестораном “гоголівської кухні” на першому поверсі. Реставруємо пам’ятник Гоголю. За рахунок держсубвенції буде відремонтовано театр.
У Полтаві створять
хокейний клуб
– Наостанок давайте поговоримо про розвиток дозвілля і спорту в місті. Кажуть, у Полтаві буде хокейна команда?
– Так, розглядається такий проект, вже є два спонсори і бажання створити професійний хокейний клуб, як київський “Сокіл”, тільки поки що нижче класом. Створена федерація хокею. З вересня хочемо відкрити в дитячих школах секції з хокею і фігурного катання. Вперше за багато років прийняте рішення про відкриття нової ДЮСШ – з легкої атлетики. Створено футбольний клуб “Полтава” у другій лізі з єдиним внеском міста – утриманням стадіону “Локомотив”. Майже всі витрати взяв на себе інвестор – підприємство “Сучасний дім”. Місту також потрібен новий спорткомплекс із басейном, є підтримка обласної ради в цьому питанні. Коли його буде споруджено, почнемо реконструкцію існуючої відкритої водної арени “Дельфін”. Відновлені басейни у трьох школах.
– За полтавські команди вболіваєте?
– Звичайно, коли в дні матчів я знаходжуся в місті, то завжди відвідую ігри “Ворскли” та ФК “Полтава”, вболіваю. До речі, вхід на матчі ФК “Полтава” залишиться безплатним.
– Близькі підтримують вас у різних починаннях?
– Дуже підтримують. Усе помічають і дають поради – де що треба зробити. Й інші полтавці підтримують. У нас усе вийде в нашому спільному домі – Полтаві. Хочу сказати мешканцям області – ми робимо все для того, аби Полтава була привітною для вас. Прагнемо, щоб жителі районів пишалися обласним центром, приїздили сюди за покупками, на спектаклі, виставки, концерти. Біля “Екватора” буде влаштовано недорогий сімейний готель. Міські свята, ярмарки, у тому числі такі цікаві, як День сала, Свято гумору, галушки, – для мешканців і гостей нашої красуні Полтави.
– Андрію Всеволодовичу, за півтора року вашої роботи міським головою полтавці переконалися, що ви – людина публічна. До цього зобов’язує посада чи це природна риса?
– Приємно, що мене оцінюють як публічну людину. Я сам не так давно був простим, рядовим виборцем, проте мені було не все одно, що робиться у нашому місті, але не завжди вистачало такої інформації. Тому з перших днів роботи у міській раді я вважав, що будь-хто з полтавців повинен знати, яка сума бюджету, куди спрямовуються кошти, що відбувається у місті. І знати це не з чуток, а з офіційної інформації. Тож ми так будуємо нашу роботу, щоб мешканці міста знали якомога більше, починаючи від того, що відбувається на сесіях, і аж до черги на житло, щодо якої інформація представлена в Інтернеті.
– Отже, до публічності зобов’язала посада?
– Посада дала більше можливостей. А якби я в житті був скритною людиною, то цього б не було.
– Вам часто вдається проходитися Полтавою пішки?
– Практично щораз у вихідні, свята. Бо в мене – маленька дитина, з якою треба гуляти. Ми втрьох або удвох гуляємо містом.
– Чи хазяйським оком дивитеся на місто?
– Не можу сказати, що дивлюся специфічно, але коли бачу якісь проблеми – десь немає світла, переповнені баки зі сміттям, щось перекинуте, щось протікає, – то доводиться реагувати, телефонувати. Коли ж зранку їду на роботу, то роблю кола містом для того, щоб подивитися, як працює транспорт, яка взагалі ситуація, тоді даю якісь доручення.
– Яким здобуткам непростого 2007-го ви радієте? І що турбує?
– Не так давно мені подарували альбом “Всеукраїнський конкурс “Населений пункт найкращого благоустрою”, в якому представлені на фото об’єкти, що з’явилися у місті Полтаві протягом року. Тут є і спортивні майданчики, і нові будівлі, й готелі, й торговельні центри, і благоустрій наших вулиць, і нічне й святкове освітлення. Хоча коли я йшов із відповідними програмами на вибори, опоненти говорили, що після виборів не горітиме світло, не їздитимуть автобуси, які безплатно перевозять пенсіонерів, що ніхто не ремонтуватиме під’їздів тощо. Та я радів, що у нашої команди була можливість реалізовувати програми, і ми побачили наприкінці року результат. А фіналом стала чудова новорічна ніч із красивим освітленням центру. Трохи засмучує те, що насправді зробити можна було більше, та не все вийшло. Маючи кошти і бажання працювати, у 2007 році ми були зв’язані змінами до Закону “Про державні закупівлі…” – тендери. Ті ж самі контейнери ми закупили не в першому кварталі минулого року, як планували, вони з’явилися в місті наприкінці літа – восени. Тепер приємно бачити, що із введенням контейнерної системи місто стало значно чистішим. Додатково 200 контейнерів отримаємо у цьому кварталі. Так поволі Полтава ставатиме європейським містом.
Пільги за рахунок
міського бюджету
– Розкажіть і про виконання інших соціальних програм – “Турбота”, “Місто без околиць”, програми вуличного освітлення.
– Програма “Турбота” реалізовувалася депутатами міської ради і в попередні роки. Ми торік спрямували на неї вдвічі більше коштів. Йдеться про надання допомоги певним соціальним групам населення. Крім того, що є пільги на державному рівні, скажімо, безплатний проїзд у транспорті, ми надаємо таку ж пільгу мешканцям міста – багатодітним і одиноким матерям, сімейним лікарям, аби вони могли проїхати до хворих безплатно. Інші напрямки – це програми, з якими я йшов на вибори міського голови. Вони впроваджуються за побажаннями полтавців. Програма “Світле місто” майже реалізована, наш обласний центр став світлішим і безпечнішим, до кінця року ліхтарі засвітяться в усіх провулках. Наступний етап – освітлення прибудинкових територій і дворів. Оскільки введено європейську систему збирання відходів, Полтаві потрібен спеціальний сміттєпереробний завод, уже є пропозиції. Хочемо повезти депутатів сільської ради від села Макухівки, представників районної влади переймати досвід у Чехію. Вартість проекту – приблизно 10 мільйонів доларів, фінансування передбачаємо частково з бюджету, а більшу частину витрат беруть на себе інвестори.
– На зборах міського активу звучала назва ще однієї соціальної програми – “Лелека над містом”. Це щось нове?
– Так, дуже цікава програма, яка дозволить, крім державної підтримки народжуваності, ще й на місцевому рівні створити певні умови для того, аби у нашому місті на світ з’являлося більше діток. Йдеться про якість медичного обслуговування, достатню кількість дитсадків, шкіл, позашкільних закладів, надання можливості придбати житло тощо. Ми плануємо в цьому році поставити пам’ятний знак лелеці неподалік Октябрського райвиконкому, куди приїздитимуть фотографуватися молоді батьки.– У державному бюджеті цього року не враховані пільги багатьом категоріям населення. Місто навряд чи зможе компенсувати це своїм мешканцям. Усе ж чи є якийсь вихід?
– Ми не лише задекларували, але й на рівні рішення сесії міськради закріпили ту норму, що всі мешканці міста, котрі мали право на безплатний проїзд у минулому році, матимуть цю пільгу і в нинішньому. Водночас збережемо соціальні пільги і запровадимо додатково пільговий проїзд для школярів і студентів, які купуватимуть за півціни проїзні квитки.
Житло по дві тисячі
гривень за “квадрат”
– На кого розрахована Програма доступного житла у Полтаві, й чи справді нове житло доступне?
– Дуже добре, що на державному рівні розробляється механізм такої програми. А ми ще рік тому з депутатами міської ради, розробляючи стратегію розвитку і розбудови Полтави, говорили, що маємо йти двома шляхами. З одного боку, є категорія людей, які можуть дозволити собі придбати престижне житло. Тому в центральній частині міста надавалися ділянки під будівництво елітного житла, а будівельні організації брали на себе інвестиційні зобов’язання – або допомагали місту фінансово, або передавали частину квартир. З іншого боку, черга на житло велика, і дехто з черговиків міг би купити квартири, якби ціна була прийнятною. Тож через міське управління капітального будівництва ми виділяли земельні ділянки під спорудження будинків, у яких вартість житла була меншою, і ми могли її контролювати, бо не покладали на будівельників витрати на підведення інженерних мереж і доріг. У 2007 році це дозволило реалізувати квартири через міське УКБ за ціною в 1,8 разу нижчою від ринкової – 2300–3300 гривень за квадратний метр, а ринкова ціна в місті становить від 4 до 6 тисяч гривень. Крім того, торік на сесії було виділено ділянку по вулиці Фрунзе, 233, міському домобудівельному комбінату, який гарантує реалізацію житла за ціною, що не перевищує двох тисяч гривень за “квадрат”. Інакше підприємство сплатить місту штраф 8 мільйонів гривень – так записано у рішенні сесії. Напевно, якість оздоблення там буде інша, і будинки не цегляні, а панельні, але це реальна можливість придбати доступне житло тим, хто його потребує. Місто готове навіть викупити його, щоб запобігти купівлі квартир із метою перепродажу, і пропонувати черговикам. За підсумком 2007 року, на черзі перебуває 4 тисячі чоловік, торік ми надали черговикам понад 120 квартир, стовідсотково сплативши за них. А в рамках програми доступного житла, якщо держава надаватиме людям 30% коштів, ми готові додати з нашого бюджету 20%, решту суми люди братимуть у кредит. Думаю, багато молодих сімей захочуть на таких умовах вирішити свою житлову проблему.
– Тоді квартиру зможуть придбати лише ті, хто на черзі чи принаймні зареєстровані у Полтаві. А що робити людям “без прописки”, які працюють у місті?
– У Полтаві понад 300 тисяч населення. Насправді ж не менше 350 т
исяч, з яких 50 тисяч – переважно студенти і колишні студенти, котрі закінчили навчальні заклади, знайшли у Полтаві роботу, але не мають можливості зареєструватися. Їх теж вважаємо жителями міста і маємо думати й про них.
– У Полтаві мало початися реформування житлово-комунальної галузі. Що це дасть мешканцям міста?
– Реформування розпочалося. З 1 січня в місті діє удвічі менша кількість ГЖЕДів. На жаль, ми змушені піти на такий крок – і депутати міськради його вже погодили, – як підвищення квартплати. Одночасно всім мешканцям буде запропоновано укласти угоди, де чітко визначатимуться послуги ГЖЕД. Досі квартплата становила 32–37 копійок за квадратний метр на місяць, а буде збільшена до 74 копійок. Місто бере на себе додаткове фінансування ще 36 копійок за кожний квадратний метр житла. Це дозволить уже в березні збільшити кількість двірників на 100 чоловік, які насамперед відповідатимуть за стан вулиць, парків і скверів (нині у нас трохи більше 200 двірників). Місто бере на себе також значну частину витрат на ремонт ліфтів. У тарифах не враховані ні ремонти, ні капремонти будинків, дитячих майданчиків, підготовка житлового фонду до зими. Все це фінансуватиметься містом – загальна сума коштів на ці потреби становить близько 15 мільйонів гривень.
– За рахунок якого джерела?
– У 2007 році міський бюджет додатково отримав 105 мільйонів гривень від реалізації інвестиційних проектів. У цьому році плануємо отримати 80 мільйонів. Ці ресурси спрямуємо на комунальне господарство, ремонт шкіл, лікарень, музеїв тощо.
Новий мікрорайон,
поліклініка і “підземка”
– Як, на ваш погляд, новобудови вписуються в архітектурне середовище Полтави?
– Є затверджений депутатами міськради Генеральний план розвитку міста. Ми заклали в бюджет кошти на внесення до нього змін, зокрема щодо розширення меж міста: до Супрунівки – з одного боку, за межу майбутнього мікрорайону Левада-2 – з іншого тощо. Сподіваємося на розуміння приміського району, адже в обласного центру має бути перспектива розвитку. Розробляється концепція забудови центральної частини Полтави, де чітко визначено – скільки поверхів має бути, якої форми та кольору дахи, фасади. Не повинно бути хаотичної забудови. Нам здається, і гості Полтави це підтверджують, що історичний центр міста не зіпсували. Тут треба будувати не вище 5–7 поверхів, а в інших районах – можна і висотки.
– Які споруди з’являться у Полтаві найближчим часом?
– Проектується двоярусний підземний перехід на перехресті Сінної і Жовтневої, до речі, без участі міського бюджету. До кінця року на Київському шосе відкриються “Макдональдс”, ресторан “Автогриль” мережі “Козирна карта”. Вперше Полтава разом з містами, які прийматимуть “Євро-2012”, цьогоріч на міжнародній виставці нерухомості в Каннах представлятиме інвестиційні проекти із забудови території артскладів (де, можливо, з’явиться крупний оператор із продажу недорогих якісних шведських меблів “IKEA”), Левади-2 і закритого гірськолижного спуску в районі вулиці Великотирновської. Не думаю, що до нас відразу вишикується черга інвесторів, але маємо гідно представити місто і сподіваємось, що будуть вкладені кошти в його інфраструктуру. Триває будівництво дитячої поліклініки Київського району по вулиці Петра Юрченка. Там виникала проблема, спиляні зайві дерева, за що винуватців покарано. Натомість на цьому місці буде закладено благоустроєний сквер. Дуже вірю в те, що у нинішньому році почнемо будівництво вулиці Лазурної з новою
6-рядною магістраллю довжиною 2 км і завширшки 52 м, яка з’єднає вулиці Фрунзе, Красіна, Артема з Огнівкою через територію артскладів. Для цього треба знести 20 будинків. У майбутньому там пустимо тролейбус.
– А які перспективи розвитку промисловості?
– Скажу так – потужним промисловим центром ми вже не станемо, як би не хотіли. Але супермаркети – це ті ж міні-заводи, які займаються переробкою і виготовленням продукції. Створюватимуться інші невеликі підприємства. Одне з наших завдань – відкриття молокозаводу і хлібозаводу в районі колишнього Малобудищанського заводу, що дасть розвиток тій території, роботу жителям околиці й здорову конкуренцію на ринку харчових продуктів. Нарощують виробництво “Хіммаш”, автоагрегатний, склозавод.
Політизація історичних подій не на користь справі
– У 2009 році Полтавщина і Полтава опиняться в центрі уваги світової громадськості у зв’язку з відзначенням двох історичних дат: 300-річчя Полтавської битви і 200-річчя з дня народження Миколи Гоголя. Чому досі не оприлюднено у ЗМІ план підготовки та відзначення 300-річчя битви?
– Сьогодні не все просто складається з відзначенням 300-річчя Полтавської битви. Навіть коли нещодавно на переговорах Президенти двох країн – України й Росії – вирішували газову проблему, то, зі слів Путіна, які прозвучали на прес-конференції, стало відомо, що обговорили і питання спільного святкування Полтавської битви і ювілею Гоголя. З чим це пов’язано? Нині низка політичних партій, громадських діячів намагається політизувати події. Тобто є радикально налаштовані люди, які говорять, що Росія тут ні до чого, що у нас від неї і від тієї битви самі страждання, – і в рамках цього готувати концепцію. І є інша сторона, яка доводить, що не потрібно ставити пам’ятники ні Мазепі, ні Карлу ХІІ, а треба святкувати “славу русского оружия”. Ми намагаємося відійти і від того, і від іншого й орієнтуємося лише на туристів. Хочемо створити інфраструктуру, показати, не вдаючись до аналізу історії, що були такі події, в яких брали участь три сторони і три історичні особи, кожній із них віддати належне, і коли приїжджатимуть туристи, щоб могли побачити всіх учасників: у кого лежить душа до Росії, може покласти квіти до пам’ятника на честь перемоги Петра І; якщо приїдуть шведи і захочуть вшанувати пам’ять загиблих співвітчизників, зможуть пройти на редути, де стоятиме пам’ятник Карлу ХІІ; ті люди, які схвалюють вчинок Івана Мазепи та укладання ним союзу зі шведами, могли б вклонитися йому. Але ми сьогодні не відчуваємо зацікавленості, маю на увазі фінанси, ні російської, ні шведської сторін, а за великим рахунком, ні державної підтримки. Та субвенція в сумі 9 млн грн, яка виділена на заповідник Полтавської битви, дасть можливість благоустроїти територію побіля музею, привести у належний стан редути, знищити хащі, якими заросло поле Полтавської битви, – і не зробити нічого значного. До 100-річчя Полтавської битви у Полтаві була збудована Олександрівська площа (центральна у Полтаві), на 200-річчя – Хрест, який стоїть над могилою російських воїнів, і Сампсоніївська церква. Нині про грандіозні речі немає й мови, бо політизація ситуації зашкодила зацікавленості, всі бояться ухилу в один чи інший бік. А витрачати гроші місцевого бюджету на ці цілі ми не маємо морального права, бо в місті багато соціальних проблем. Ми принаймні намагатимемося посприяти проведенню науково-практичної конференції, приїзду якомога більшого числа туристів, постараємося привести в порядок ті пам’ятники, які маємо, щоб не було соромно. А величезних святкувань не влаштовуватимемо.
– Чому міська рада підтримала ідею створення пам’ятників Івану Мазепі й Карлу ХІІ?
– Є Указ Президента про відзначення 300-річчя не Полтавської битви як такої, а “Про відзначення 300-річчя подій, пов’язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана України Івана Мазепи та укладенням українсько-шведського союзу”. Відповідно до нього є рішення Кабінету Міністрів про виділення субвенції на будівництво пам’ятників і благоустрій території, доведене обласній державній адміністрації, тобто виділено її з умовою будівництва цих пам’ятників. Нам не надали можливості вибору, як використовувати ці кошти. Ми їх або приймаємо і 2 млн з 9-ти витрачаємо
на пам’ятники, а на 7 млн наводимо порядок, або не одержуємо фінансування взагалі. Сесія міськради підтримала пропозицію і вирішила поставити пам’ятники на території заповідника “Поле Полтавської битви”. Ми знаємо, що Полтавська битва вплинула на всю подальшу історію Європи, тому ми хочемо кожному її учаснику, усім, хто загинув, віддати шану. Щоб збудувати музей козацтва, реконструювати об’єкти, пов’язані з Полтавською битвою, починаючи від пам’ятників Слави, Келіну та інші, щоб привести в порядок фасади старих будинків Полтави, місто потребує додаткової субвенції приблизно в сумі 20 млн грн. Такі пропозиції ми надали Кабінету Міністрів, Полтавській облдержадміністрації. Наскільки мені відомо, є інтерес Президента до цього. Ми розробили цілу концепцію, яку оприлюднимо у засобах масової інформації, презентували Прем’єр-міністру, направили першому віце-прем’єру, тож очікуємо певних кроків на рівні державної влади. Окрім того, є громадські фонди “300-річчя Полтавської битви”: міський, куди поки що жертвують тільки депутати міськради, – вже є 300 тис. грн, і церковний, відкритий Полтавською єпархією Української Православної Церкви. Тож ми сподіваємося, що знайдуться інвестори, і за їхньої допомоги ми хочемо поставити арку примирення з фігурами трьох воїнів – козака, росіянина і шведа – при в’їзді на поле. Полтавці помітили, що біля Спаської церкви вже проводяться будівельні роботи: до 300-річчя битви ми хочемо відтворити дзвіницю в її первинному вигляді. На це минулого року ми виділили 500 тис. грн. І стільки ж виділили на ремонт фасаду, опалення Святоуспенського храму на Соборному майдані. Оскільки заговорили про храми, то скажу, що допомагатимемо і в реставрації дзвіниці Хрестовоздвиженського монастиря, маємо проект його освітлення: наприкінці року монастир і вночі можна буде добре побачити з Білої Альтанки. Повторю, що ми опинилися між двох вогнів. Російські видання нас критикують: мовляв, у Полтаві переглядають історію і ставлять пам’ятники нашим ворогам. З іншого боку, українські радикально налаштовані партії і громадські організації закидають листами про те, що треба пам’ятник Мазепі поставити перед міськрадою замість пам’ятника Слави або на Соборному майдані та перейменувати вулицю Фрунзе на вулицю Мазепи, а вулицю Зигіна назвати іменем Симона Петлюри. Ми ж хочемо всіх примирити і утриматися від крайніх заходів.
– Розкажіть, хоча б коротко, як Полтава готується до відзначення ювілею Гоголя.
– Торік уперше ми почали широко, а не тільки в колі інтелігенції, відзначати день народження Гоголя 1 квітня. Вже цього року проведено конкурс дитячого малюнка гоголівської тематики – роботи представлені у фойє адмінбудинку міськради. Випустили “гоголівський” календар на 2008 рік за рахунок інвесторів. Серед молоді буде проведений конкурс скульптур гоголівських героїв, а наступного року плануємо провести всеукраїнський конкурс серед професіоналів. Кращі скульптури сподіваємося залишити в Полтаві, з яких облаштувати алею. У районі театру імені Гоголя на місці нинішнього квіткового ринку – його перенесемо – плануємо виділити земельну ділянку, де буде збудовано готель із рестораном “гоголівської кухні” на першому поверсі. Реставруємо пам’ятник Гоголю. За рахунок держсубвенції буде відремонтовано театр.
У Полтаві створять
хокейний клуб
– Наостанок давайте поговоримо про розвиток дозвілля і спорту в місті. Кажуть, у Полтаві буде хокейна команда?
– Так, розглядається такий проект, вже є два спонсори і бажання створити професійний хокейний клуб, як київський “Сокіл”, тільки поки що нижче класом. Створена федерація хокею. З вересня хочемо відкрити в дитячих школах секції з хокею і фігурного катання. Вперше за багато років прийняте рішення про відкриття нової ДЮСШ – з легкої атлетики. Створено футбольний клуб “Полтава” у другій лізі з єдиним внеском міста – утриманням стадіону “Локомотив”. Майже всі витрати взяв на себе інвестор – підприємство “Сучасний дім”. Місту також потрібен новий спорткомплекс із басейном, є підтримка обласної ради в цьому питанні. Коли його буде споруджено, почнемо реконструкцію існуючої відкритої водної арени “Дельфін”. Відновлені басейни у трьох школах.
– За полтавські команди вболіваєте?
– Звичайно, коли в дні матчів я знаходжуся в місті, то завжди відвідую ігри “Ворскли” та ФК “Полтава”, вболіваю. До речі, вхід на матчі ФК “Полтава” залишиться безплатним.
– Близькі підтримують вас у різних починаннях?
– Дуже підтримують. Усе помічають і дають поради – де що треба зробити. Й інші полтавці підтримують. У нас усе вийде в нашому спільному домі – Полтаві. Хочу сказати мешканцям області – ми робимо все для того, аби Полтава була привітною для вас. Прагнемо, щоб жителі районів пишалися обласним центром, приїздили сюди за покупками, на спектаклі, виставки, концерти. Біля “Екватора” буде влаштовано недорогий сімейний готель. Міські свята, ярмарки, у тому числі такі цікаві, як День сала, Свято гумору, галушки, – для мешканців і гостей нашої красуні Полтави.
Рубрика: 
