Приватне підприємство “Довіра-1”, що у Великій Багачці (керівник Олексій Могильний), має в розпорядженні трохи більше, як 3 тис. га земель. У господарстві є й тваринницька галузь, до того ж це сільгосппідприємство має статус племрепродуктора із розведення свиней великої білої породи. “Взимку свинопоголів’я дещо зменшується, а влітку – зростає”, – розповідає зоотехнік-селекціонер Валентина Кухоцька. А взагалі ж маємо 130 основних свиноматок, від кожної з яких отримуємо за рік близько двох десятків поросят. Раціон годівлі тварин збалансований, запас кормів достатній. Є у сільгосппідприємстві й велика рогата худоба, до того ж тут працюють над поліпшенням продуктивності поголів’я ВРХ. Приміром, торік господарство придбало 84 племінні корови та 70 голів молодняку породи червоно-ряба молочна. Тому навіть зимової пори надій від кожної з цих корів становить 15 л на добу, а після розтелення – до 27 літрів. Високопродуктивне стадо й годують відповідно, у раціоні – комбікорм, макуха, грубі та соковиті корми.
Минулий рік сільгосппідприємство “Довіра-1” завершило з хорошими прибутками, заклавши при цьому непогану базу під майбутній урожай. За словами головного агронома господарства Григорія Савенка, з осені на більшості площ проведено основний обробіток грунту, посіяно 600 га озимої пшениці та 100 га озимого ріпака. Посіви перебувають у хорошому та відмінному станах. Механізатори готують техніку до весняно-польових робіт.
Здавалося б, можна працювати та радіти життю. Але, коли б не оте “але”…
Проблеми та негаразди почали переслідувати Олексія Могильного щойно він очолив сільгосппідприємство. (До цього він не один десяток років працював головним економістом господарства, удостоєний почесного звання “Заслужений економіст України”).
Розповідає О.В.Могильний: “У І кварталі 2005 року економічна ситуація тоді ще в ТОВ “Довіра” була складна, господарство невпинно наближалося до повного розвалу. Виникло питання про переобрання директора. Очолити товариство запропонували мені. Два місяці я вагався, нарешті погодився.
Серед перших моїх кроків стало підвищення заробітної плати працівникам ТОВ, наведення порядку з житловим фондом. Зокрема ми прийняли в експлуатацію 16-квартирний будинок у селі Бутова Долина та передали все житло (150 квартир та будинків) згідно з Указом Президента та рішенням селищної ради в комунальну власність. Однак 5 із 6 засновників товариства були проти таких дій. Ситуація в господарстві нагніталася. Аби прояснити обставини, на 1 серпня 2005 року я призначив збори власників майнових і земельних паїв, повідомив людей, а
5 засновників увечері відмінили проведення зборів. Але вони все ж таки відбулися, до того ж – за участю представників районної влади. Після бурхливого та емоційного обговорення учасники зборів прийняли рішення про реорганізацію ТОВ “Довіра” в ПП “Довіра-1”. Здавалося б, “крига скресла”, але всі проблеми тільки-но починалися, бо відтоді приватне підприємство “Довіра-1” безкінечно перевіряли представники різних інстанцій, а мене не менше 10 разів викликали до суду…”
2006 рік був особливо складним для ПП “Довіра-1”. Господарство перебувало на загальних умовах оподаткування, град вибив 100 га ріпака, буревій знищив 350 га посівів кукурудзи та соняшнику, в результаті фінансові збитки сягнули 2 млн гривень. У скрутну хвилину кожен із нас благає Бога про допомогу. І для “Довіри-1” вона обіцяла надійти від ПП “Великобагачанський комбікормовий завод”.
Розповідає О.В.Могильний: “У листопаді 2006 року відбулася моя розмова з директором ПП “Великобагачанський комбікормовий завод” Ігорем Діденком, який на досить-таки джентльменських умовах пообіцяв 200 тис. гривень інвестувати в наше господарство. Ці кошти були повністю повернуті в червні 2007 року”.
Із власної необачності чи під тиском якихось обставин 4 грудня 2006 року О.В.Могильний підписує угоду про складання з себе повноважень засновника ПП “Довіра-1” і передачу корпоративних прав на володіння зазначеним підприємством ПП “Великобагачанський комбікормовий завод”.
Заради справедливості варто зазначити, що після укладення такого договору між цими підприємствами понад рік існували добрі партнерські відносини, хоча Ігор Діденко й пояснив Олексію Могильному, що пільгових кредитів чи коштів від держави отримати не вдалося… А згодом і головні спеціалісти ПП “Довіра-1” вирішили, що спільно з ПП “Великобагачанський комбікормовий завод” господарювати не будуть. До того ж ще й спільний із датчанами проект про вирощування 24–25 тисяч голів свиней за рік на горизонті ПП “Довіра-1” вималювався. У планах – реконструкція свинарників, 1000 племінних свиноматок датської селекції і… 2,5 млн євроінвестицій та 20 нових робочих місць. Можливо, саме це й стало поштовхом до рішучих дій з боку І.Г.Діденка.
Розповідає О.В.Могильний: “25 січня 2008 року приблизно о 16.30 я почув у конторі незрозумілий шум. Хотів вийти, аби дізнатися, що відбувається, але двері мого кабінету виявилися заблокованими… Приміщення контори ПП “Довіра-1” “захопили” охоронці спеціалізованої фірми і представники комбікормового заводу на чолі з директором І.Діденком. Вони силоміць забрали печаті та кутовий штамп у головного бухгалтера, заявивши, що саме І.Діденко є власником “Довіри-1”…”
Далі події розгорталися з блискавичною швидкістю. Уже наступного дня без відома О.В.Могильного вносяться зміни до Статуту ПП “Довіра-1” про те, що його власником є ПП “Великобагачанський комбікормовий завод”, статутні документи реєструє Державний реєстратор Великобагачанського району. Робота ПП “Довіра-1” заблокована.
У відповідь на це О.В.Могильний подав позовну заяву до Великобагачанського районного суду про неправочинність цих дій та звернувся до інших інстанцій із проханням про допомогу, адже працювати потрібно сьогодні, зараз.
– Силовий захват підприємства з метою дестабілізації його роботи – це беззаконня. Ми не можемо купити ліки, виплатити зарплату людям… – обурюється головний ветлікар господарства Ігор Марченко.
– Наше тваринництво “пустять під ніж”, адже комбікормовий завод його не триматиме. У нас своє нормальне господарство, й ми самі можемо йому дати лад, – говорить завідуюча МТФ љ 1 Людмила Григор’єва.
Аналогічної думки дотримуються й механізатори ПП “Довіра-1”, із якими вдалося поспілкуватися в ремонтних майстернях.
Голова Великобагачанської районної ради Юрій Саковський прокоментував ситуацію так: “У цивілізованій країні не може бути подібних господарських відносин і влада не може стояти осторонь, бо на нас дивляться люди…
Усе має бути підпорядковане закону і правовим відносинам. Я взагалі не розумію таких дій, вони не підлягають коментарю”.
Я неодноразово намагалася зустрітися з керівником ПП “Великобагачанський комбікормовий завод” Ігорем Діденком, але він не знаходив можливості безпосередньо поспілкуватися із кореспондентом “Зорі Полтавщини”. Тож і довелося поспілкуватися тільки в телефонному режимі.
Кор.: – Ігоре Григоровичу, ПП “Довіра-1” має борги перед комбікормовим заводом?
І.Діденко: – Так, має. А взагалі, до чого тут це? Є такі комерційні питання, про які в газетах не пишуть.
Кор.: – А ви вважаєте, що силові методи щодо відібрання печаті – це нормально?
І.Діденко: – Ми силових методів не застосовували. Ми прийшли, забрали печаті й пред’явили наказ про звільнення, адже я власник. Є договір передачі корпоративних прав.
Голова Великобагачанської райдержадміністрації Олег Діденко так прокоментував ситуацію довкола ПП “Довіра-1” і ПП “Великобагачанський комбікормовий завод&
rdquo;: “Були два добрих друга, один із яких зі смітників і бур’янів створив потужне господарство – це комбікормовий завод, а інший – потужне підприємство довів до банкрутства, де зарплата і все інше – на позичках. Вирізували худобу і так далі… Щодо силового чи не силового захвату ПП “Довіра-1”, то є угода від
4 грудня 2006 року про передачу корпоративних прав. Про що і як вони домовлялися, це не моя компетенція, а їхні господарські відносини. У цій угоді, затвердженій нотаріусом, записано, що О.Могильний складає з себе повноваження засновника і передає ПП “Довіра-1” у власність комбікормового заводу, який зараз і є власником ПП “Довіра-1”. Але якщо між ними виникають невирішені питання, то вони мають звернутися до Господарського суду”.
Такі різні коментарі, оцінки цієї триво
жної події. Хто правий, хто ні у цій ситуації – визначатиме суд.
На жаль, майнові суперечки задовго до судових засідань все частіше вирішуються за допомогою спеціалізованих фірм. Чи не стане така тенденція загальною практикою? У тому, щоб цього не трапилося, напевне, зацікавлені усі. Тому передвиборне гасло “Закон один для всіх” повинне врешті стати повсякденною практикою.
Минулий рік сільгосппідприємство “Довіра-1” завершило з хорошими прибутками, заклавши при цьому непогану базу під майбутній урожай. За словами головного агронома господарства Григорія Савенка, з осені на більшості площ проведено основний обробіток грунту, посіяно 600 га озимої пшениці та 100 га озимого ріпака. Посіви перебувають у хорошому та відмінному станах. Механізатори готують техніку до весняно-польових робіт.
Здавалося б, можна працювати та радіти життю. Але, коли б не оте “але”…
Проблеми та негаразди почали переслідувати Олексія Могильного щойно він очолив сільгосппідприємство. (До цього він не один десяток років працював головним економістом господарства, удостоєний почесного звання “Заслужений економіст України”).
Розповідає О.В.Могильний: “У І кварталі 2005 року економічна ситуація тоді ще в ТОВ “Довіра” була складна, господарство невпинно наближалося до повного розвалу. Виникло питання про переобрання директора. Очолити товариство запропонували мені. Два місяці я вагався, нарешті погодився.
Серед перших моїх кроків стало підвищення заробітної плати працівникам ТОВ, наведення порядку з житловим фондом. Зокрема ми прийняли в експлуатацію 16-квартирний будинок у селі Бутова Долина та передали все житло (150 квартир та будинків) згідно з Указом Президента та рішенням селищної ради в комунальну власність. Однак 5 із 6 засновників товариства були проти таких дій. Ситуація в господарстві нагніталася. Аби прояснити обставини, на 1 серпня 2005 року я призначив збори власників майнових і земельних паїв, повідомив людей, а
5 засновників увечері відмінили проведення зборів. Але вони все ж таки відбулися, до того ж – за участю представників районної влади. Після бурхливого та емоційного обговорення учасники зборів прийняли рішення про реорганізацію ТОВ “Довіра” в ПП “Довіра-1”. Здавалося б, “крига скресла”, але всі проблеми тільки-но починалися, бо відтоді приватне підприємство “Довіра-1” безкінечно перевіряли представники різних інстанцій, а мене не менше 10 разів викликали до суду…”
2006 рік був особливо складним для ПП “Довіра-1”. Господарство перебувало на загальних умовах оподаткування, град вибив 100 га ріпака, буревій знищив 350 га посівів кукурудзи та соняшнику, в результаті фінансові збитки сягнули 2 млн гривень. У скрутну хвилину кожен із нас благає Бога про допомогу. І для “Довіри-1” вона обіцяла надійти від ПП “Великобагачанський комбікормовий завод”.
Розповідає О.В.Могильний: “У листопаді 2006 року відбулася моя розмова з директором ПП “Великобагачанський комбікормовий завод” Ігорем Діденком, який на досить-таки джентльменських умовах пообіцяв 200 тис. гривень інвестувати в наше господарство. Ці кошти були повністю повернуті в червні 2007 року”.
Із власної необачності чи під тиском якихось обставин 4 грудня 2006 року О.В.Могильний підписує угоду про складання з себе повноважень засновника ПП “Довіра-1” і передачу корпоративних прав на володіння зазначеним підприємством ПП “Великобагачанський комбікормовий завод”.
Заради справедливості варто зазначити, що після укладення такого договору між цими підприємствами понад рік існували добрі партнерські відносини, хоча Ігор Діденко й пояснив Олексію Могильному, що пільгових кредитів чи коштів від держави отримати не вдалося… А згодом і головні спеціалісти ПП “Довіра-1” вирішили, що спільно з ПП “Великобагачанський комбікормовий завод” господарювати не будуть. До того ж ще й спільний із датчанами проект про вирощування 24–25 тисяч голів свиней за рік на горизонті ПП “Довіра-1” вималювався. У планах – реконструкція свинарників, 1000 племінних свиноматок датської селекції і… 2,5 млн євроінвестицій та 20 нових робочих місць. Можливо, саме це й стало поштовхом до рішучих дій з боку І.Г.Діденка.
Розповідає О.В.Могильний: “25 січня 2008 року приблизно о 16.30 я почув у конторі незрозумілий шум. Хотів вийти, аби дізнатися, що відбувається, але двері мого кабінету виявилися заблокованими… Приміщення контори ПП “Довіра-1” “захопили” охоронці спеціалізованої фірми і представники комбікормового заводу на чолі з директором І.Діденком. Вони силоміць забрали печаті та кутовий штамп у головного бухгалтера, заявивши, що саме І.Діденко є власником “Довіри-1”…”
Далі події розгорталися з блискавичною швидкістю. Уже наступного дня без відома О.В.Могильного вносяться зміни до Статуту ПП “Довіра-1” про те, що його власником є ПП “Великобагачанський комбікормовий завод”, статутні документи реєструє Державний реєстратор Великобагачанського району. Робота ПП “Довіра-1” заблокована.
У відповідь на це О.В.Могильний подав позовну заяву до Великобагачанського районного суду про неправочинність цих дій та звернувся до інших інстанцій із проханням про допомогу, адже працювати потрібно сьогодні, зараз.
– Силовий захват підприємства з метою дестабілізації його роботи – це беззаконня. Ми не можемо купити ліки, виплатити зарплату людям… – обурюється головний ветлікар господарства Ігор Марченко.
– Наше тваринництво “пустять під ніж”, адже комбікормовий завод його не триматиме. У нас своє нормальне господарство, й ми самі можемо йому дати лад, – говорить завідуюча МТФ љ 1 Людмила Григор’єва.
Аналогічної думки дотримуються й механізатори ПП “Довіра-1”, із якими вдалося поспілкуватися в ремонтних майстернях.
Голова Великобагачанської районної ради Юрій Саковський прокоментував ситуацію так: “У цивілізованій країні не може бути подібних господарських відносин і влада не може стояти осторонь, бо на нас дивляться люди…
Усе має бути підпорядковане закону і правовим відносинам. Я взагалі не розумію таких дій, вони не підлягають коментарю”.
Я неодноразово намагалася зустрітися з керівником ПП “Великобагачанський комбікормовий завод” Ігорем Діденком, але він не знаходив можливості безпосередньо поспілкуватися із кореспондентом “Зорі Полтавщини”. Тож і довелося поспілкуватися тільки в телефонному режимі.
Кор.: – Ігоре Григоровичу, ПП “Довіра-1” має борги перед комбікормовим заводом?
І.Діденко: – Так, має. А взагалі, до чого тут це? Є такі комерційні питання, про які в газетах не пишуть.
Кор.: – А ви вважаєте, що силові методи щодо відібрання печаті – це нормально?
І.Діденко: – Ми силових методів не застосовували. Ми прийшли, забрали печаті й пред’явили наказ про звільнення, адже я власник. Є договір передачі корпоративних прав.
Голова Великобагачанської райдержадміністрації Олег Діденко так прокоментував ситуацію довкола ПП “Довіра-1” і ПП “Великобагачанський комбікормовий завод&
rdquo;: “Були два добрих друга, один із яких зі смітників і бур’янів створив потужне господарство – це комбікормовий завод, а інший – потужне підприємство довів до банкрутства, де зарплата і все інше – на позичках. Вирізували худобу і так далі… Щодо силового чи не силового захвату ПП “Довіра-1”, то є угода від
4 грудня 2006 року про передачу корпоративних прав. Про що і як вони домовлялися, це не моя компетенція, а їхні господарські відносини. У цій угоді, затвердженій нотаріусом, записано, що О.Могильний складає з себе повноваження засновника і передає ПП “Довіра-1” у власність комбікормового заводу, який зараз і є власником ПП “Довіра-1”. Але якщо між ними виникають невирішені питання, то вони мають звернутися до Господарського суду”.
Такі різні коментарі, оцінки цієї триво
жної події. Хто правий, хто ні у цій ситуації – визначатиме суд.
На жаль, майнові суперечки задовго до судових засідань все частіше вирішуються за допомогою спеціалізованих фірм. Чи не стане така тенденція загальною практикою? У тому, щоб цього не трапилося, напевне, зацікавлені усі. Тому передвиборне гасло “Закон один для всіх” повинне врешті стати повсякденною практикою.
Рубрика: 
