– До цього часу сільські освітні заклади здійснювали підвезення школярів та забезпечували їх гарячим харчуванням за рахунок бюджетних коштів, які передбачає законодавство, але вони вже закінчуються. (Більш як 50% шкіл станом на 11 лютого уже витратили свої фінансові ресурси). Як далі забезпечувати навчальний процес – невідомо. Найскладніша ситуація – в Краснянській і Канавській ЗОШ. І це в той час, коли на ці потреби ми маємо на рахунку близько 2 млн гривень. Сьогодні вже не йдеться про ті сотні тисяч гривень, які передбачено для ремонту шкіл та закупівлі обладнання і які ми теж не можемо використати до проведення тендерних торгів, – розповідає голова Кобеляцької райдержадміністрації Олег Решетило. – Ми надіслали тендерні пропозиції, але самі торги відбудуться лише 26 лютого. А до того часу якимось чином треба забезпечувати навчальний процес. До речі, тендерні торги за існуючих нині умов, коли для кожної операції із забезпечення продуктами чи надання послуг потрібно не менше трьох учасників, практично приречені на провал, бо, скажімо, які перевізники будуть брати участь у конкурсі (заплативши за це кругленьку суму), аби перевозити школярів? Аналогічна ситуація і щодо забезпечення шкіл продуктами харчування. Підприємці відмовляються від участі в торгах, оскільки тендерні процеси – це досить дороге “задоволення”, до того ж у випадку програшу вкладені за участь у конкурсі кошти не повертаються. Парадокс ще і в тому, що газопостачання здійснює в район одна монопольна організація, але й тут потрібно проводити тендерні торги…
– Люди стали заручниками того, що відбувається у Верховній Раді. Адже тільки цей законодавчий орган може внести зміни до закону  про державні тендерні закупівлі, довівши його до логічної, життєздатної норми, – додав голова Кобеляцької районної ради Володимир Жуков.
Вихід із ситуації, що склалася в районі, шукали учасники засідання, в якому взяли участь керівники бюджетних установ, лікарняних, освітніх закладів, казначейства, структур, причетних до розв’язання проблеми.
Пропозицій щодо вирішення питання звучало чимало – від запровадження в кожній школі посади бухгалтера, що зменшить загальну суму фінансування, до залучення батьківських коштів для співфінансування. Однак усі присутні на зібранні розуміли, що розв’язати ситуацію таким чином вдасться хіба що тимчасово, та й чим це може обернутися, теж відомо. Адже досвід щодо батьківського співфінансування у районі вже мають.
Шкільний автобус
– З початку дії програми “Шкільний автобус” організація підвезення сільських дітей до шкіл покладалася на сільські ради, тобто за рахунок місцевих бюджетів. Однак самотужки вони не в змозі були фінансувати реалізацію програми, тож зверталися з проханням про допомогу до сільгосппідприємств. Останні зазвичай допомагали, але іноді траплялися ситуації, коли керівники агроформувань говорили про те, що цих дітей ми перевозитимемо безкоштовно, бо їхні батьки працюють у господарстві, а інші нехай платять, – розповідає Олег Решетило. – Коли ж дійшла справа до батьківського співфінансування, а платити за проїзд школяра треба було до 1,5 грн на день, тоді до керівників району масово почали надходити листи, а то й приїжджали делегації батьків, обурених необхідністю оплати за проїзд дітей у шкільних автобусах.
– Ситуація потребувала термінового розв’язання. І тоді, починаючи з 2006 року, ми віднайшли в місцевому бюджеті додаткові кошти, повернули ці автобуси в підпорядкування районного відділу освіти, відпрацювали раціональні маршрути й таким чином, за бюджетні кошти, як це передбачає ст. 14 Закону України “Про освіту” в ситуації, коли заклади освіти перебувають у спільній власності територіальних громад району, забезпечили регулярне безкоштовне підвезення до місця навчання і додому учнів та педагогічних працівників. Щоправда, такі нововведення викликали неоднозначну оцінку з боку відповідних обласних служб, але ми вважаємо, що вчинили правильно. Адже тим самим ми розвантажили бюджети сільрад, а вивільнені кошти вони направляють на культурно-масову та спортивно-оздоровчу роботу. Що ж до збільшення витрат районного відділу освіти, то ми відшкодовуємо перевитрачені кошти тими, що отримали від перевиконання надходжень до бюджету району. До того ж, ми організували постійний медогляд водіїв шкільних автобусів і техогляд самих автобусів. Слід також додати, що цими ж автобусами після зміни їхньої, так би мовити, “прописки” здійснюється перевезення дітей на районні та обласні олімпіади, спортивні змагання, культмасові заходи, – розповідали голова райради Володимир Жуков і голова райдержадміністрації Олег Решетило.
Сільська медицина
Варто зазначити, що в аналогічній зі школами ситуації перебувають у Кобеляцькому районі й лікарні та ФАПи. Лише на кілька днів залишилося продуктів харчування в центральній райлікарні, немає коштів, аби придбати пальне для машини “швидкої допомоги”, із дня на день можуть закінчитися ліки. Особливу тривогу викликають інсулінозалежні пацієнти, говорить головний лікар закладу, заслужений лікар України Іван Супруненко. Він розповів, що цьогоріч із бюджету району на потреби медичної галузі виділили 12 млн грн (торік 10 млн). Однак з урахуванням інфляційних процесів і зростання цін на енергоносії та з підвищенням рівня зарплат цих коштів ледве вистачить на енергоносії та заробітну плату медперсоналу. На І квартал буде забезпечено й харчування хворих, але в подальшому потрібно шукати додаткові джерела фінансування.
– Минулого року ми змогли навіть провести капітальний ремонт п’яти відділень центральної райлікарні, до речі, наша лікарня має акредитацію як лікувальний заклад вищої категорії, придбали й деяке медичне обладнання, однак вкрай необхідно замінити рентгенапарат, необхідно й котельню модернізувати, але на все потрібні кошти, а вони відсутні, – говорить Іван Супруненко. – Не менш гострою є і кадрова проблема, особливо в селах. Хоча навіть у райлікарні вакантними залишаються посади двох хірургів, рентгенолога, педіатра, патологоанатома, анестезіолога. Чимало проблем у райлікарні љ 2, що в селі Світлогірське, без лікарів залишилися Орлицька та Чорбівська лікарні. Потрібен сімейний лікар у Бутенки, лікар-педіатр у Озера. Молоді спеціалісти в села взагалі не хочуть їхати, адже заробітна плата в медпрацівників невисока, та й відсутність житла відіграє неабияку роль, додайте до цього соціально-побутові негаразди, от і вимальовується не зовсім приваблива картина сільського буття. І все ж навіть у таких умовах ми працюємо і навіть розширюємо сферу надання лікувальних послуг.
Стосовно ж тендерних закупівель, то, на думку голови Кобеляцької райдержадміністрації Олега Решетила, проблема ця може вирішитися до середини весни. Зараз же в районі намагатимуться залучити до справи підприємців, можливо, доведеться просити допомоги у батьків школярів. Хоча голова районної ради Володимир Жуков переконаний, що вихід не в тому, аби батьки платили, а в тому, щоб закон працював нормально.
9 лютого з робочою поїздкою в Кобеляцькому районі побував голова обласної державної адміністрації Валерій Асадчев. Він зустрівся з господарським активом району та пообіцяв підтримку у вирішенні проблемних питань.