На зборах 5 лютого перший заступник голови облдержадміністрації, депутат обласної ради Іван Близнюк та начальник управління культури Володимир Годзенко повідомили, що за розпорядженням голови обласної ради Олександра Удовіченка виконуючим обов'язки директора театру призначено Олексія Андрієнка (до цього працював заступником директора) – до остаточного вирішення цього питання сесією обласної ради (театр – обласна комунальна власність, тож процедура призначення керівника не порушувалася). Іван Близнюк підкреслив, що керівництво області знає позицію частини колективу, яка виступає за об'єднання посад директора і художнього керівника в особі Олександра Любченка, але вважає, що більше користі в роботі театру складе тандем двох досвідчених керівників, обов'язки яких суттєво відрізняються один від одного. Своє слово сказали обидва: Олексій Андрієнко розповів про найближчі плани в роботі (ремонт приміщення, підготовка до ювілею М.В.Гоголя, до 300-річчя Полтавської битви, налагодження гастрольної діяльності), а Олександр Любченко закликав колектив "не розвалювати театр – не писати заяв про звільнення до проведення сесії обласної ради", до остаточного вирішення питання, зазначивши при тому, що всі його зусилля щодо згуртування колективу можна відтепер вважати марними.
Чому? Чого побоюється колектив? З окремих виступів, із численних занадто емоційних реплік випливало: ширяться чутки, що новий директор звільнить з роботи пенсіонерів, ліквідує профспілкову організацію, не знайде спільної мови з художнім керівником, і той, врешті, піде з театру. Написати заяви про звільнення погрожували й актори. На зборах лунали репліки, що весь колектив проти призначення директора театру, а до його думки не прислухалися, "розіграли спектакль про демократію", прийняли "політичне" рішення, врешті, "кинули" колектив і керівника, який "зробив театр".
Одначе не все так однозначно: лунали й інші виступи авторитетних гоголівців, котрі запевняли колег, що неможливо поєднати дві абсолютно різні за своїми напрямками діяльності посади – директора і художнього керівника. І ще багато треба докласти спільних зусиль, щоб справді "зробити театр".
Здавалося б, для цього є шанс: пора гаряча, роботи багато, на своїх місцях – професіонали. І над усім – віртуальні страхи… Справді, залишається одне: чекати остаточного розв'язання конфлікту. Цілком можливо, мирним шляхом.