Копії листа-скарги, під яким поставили підписи Наталія Мефодіївна Курило та ще більш ніж тридцять жителів вулиць Щорса, Кащука, Пушкіна, Димитрова та провулка Енергетиків смт Диканьки, були направлені ними головному державному санітарному лікарю області, Полтавському міжрайонному природоохоронному прокурору та прокурору Полтавської області. Ці інстанції, безумовно, зроблять свої висновки щодо порушеної проблеми. Ми ж провели власне журналістське розслідування.
Виріс у селищі завод…
“Попередити екологічне лихо, аби не розсьорбувати його наслідки протягом наступних десятиліть” – такою, за словами Наталії Мефодіївни Курило, є мета протесту авторів листа проти розміщення нового виробництва у Диканьці. Зрештою, аргументи люди мають доволі-таки серйозні.
– Влітку минулого року на заводі продтоварів “Промінь”, поруч із яким знаходиться мій будинок, у приміщенні цеху з виробництва харчових продуктів почали монтувати обладнання, – розказує Наталія Курило. – Серед людей пішли чутки, що тут перероблятимуть якісь відходи. І справді, згодом мешканці довколишніх вулиць відчули запах гару. Ми буквально задихалися, неможливо було навіть відкрити кватирку. Згодом дізналися, що заїжджі інвестори відкрили у колишньому цеху харчових продуктів виробництво пресованих брикетів, тобто біопалива із відходів сільського господарства.
Наталія Курило, яка працює санітарним лікарем райСЕС, переконана: підприємці діяли самочинно і незаконно, адже налагодили виробництво без погодження санітарної та інших районних служб. Це підтвердилося, коли на звернення мешканців у селищну раду та райдержадміністрацію з проханням перенести екологічно шкідливе, на їхню думку, виробництво за межі населеного пункту були проведені перевірки заводу продтоварів “Промінь”. Проте, доки люди намагалися привернути увагу влади до фактично нового підприємства, яке раптово з’явилося у селищі, на території заводу закипіли роботи з реконструкції колишнього винного підвалу та монтажу в ньому обладнання для ще одного цеху з виробництва біопалива. За словами очевидців, роботи велися дуже жваво.
У результаті перевірок директор заводу продтоварів “Промінь” Сергій Лазько отримав численні постанови та приписи відповідних служб про припинення робіт. Наводимо цитату з постанови головного державного санітарного лікаря Диканського району Тетяни Барабаш љ 39 від 27.07.2007 року.
“…Самовільна реконструкція винного підвалу під виробництво пресованих гранул розпочата без погодження санслужби та інших районних служб. На момент огляду монтувався металевий каркас майбутнього цеху, проводилися зварювальні роботи, що є порушенням ст.15 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідблагополуччя населення”.
На підставі ст. 42 вищевказаного закону головний державний санітарний лікар Диканського району постановила припинити переобладнання приміщення до отримання позитивного висновку санепідслужби на розробку проекту реконструкції. Порушення діючого законодавства, зокрема ст. 39 Закону України “Про планування і забудову територій”, було встановлено й у результаті перевірки заводу районною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю. За недотримання природоохоронного законодавства припис про заборону експлуатації обладнання та реконструкцію підвалу директору “Променя” видала державна екологічна інспекція в Полтавській області.
“Ми підемо іншим
шляхом”
Чи насправді підприємці ігнорували думку громадськості й районної влади, намагались непомітно, в обхід закону, відкрити у Диканьці виробництво, яке (і це зрозуміло) будь-що викликало б підозру, що воно екологічно шкідливе? Диканський селищний голова Олександр Ус розповідає, що у липні минулого року директор ЗАТ “Промінь” Сергій Лазько звернувся у селищну раду з проханням надати дозвіл на перепрофілювання частини приміщення консервного цеху під виробництво пресованих брикетів із відходів сільського господарства та деревини, а також винного підвалу під виробництво пресованих гранул. Селищна рада звернулася у відділ містобудування, архітектури та ЖКГ райдержадміністрації з тим, щоб отримати комплексний висновок по цій заяві. Він був негативним. У ньому зокрема говориться: “Згідно з генеральним планом забудови смт Диканьки земельна ділянка, на якій розміщені будівлі колишнього консервного цеху та винного підвалу ЗАТ “Промінь”, віднесена до промислової території для розміщення підприємств харчової промисловості. Переробка та складування відходів будь-яких інших виробництв на вказаній ділянці не передбачається…” На підставі цього документа виконавчий комітет Диканської селищної ради прийняв рішення від 23 жовтня 2007 року, яким відмовив ЗАТ “Промінь” у наданні дозволу на розміщення виробництва пресованих брикетів та гранул. Про що селищний голова і поінформував мешканців, які поставили підписи під зверненням. Аналогічну відповідь про відмову підприємцям у розміщенні виробництва надала Наталії Мефодіївні Курило й голова райдержадміністрації Любов Лелюк.
– Директор заводу “Промінь” Сергій Лазько разом із представником інвестора, київської компанії “Енергія XXII”, – принаймні так цей чоловік назвався і заявив, що він є помічником народного депутата, – прийшли до мене на прийом лише після того, як нашою службою був виданий припис про призупинення будівництва до одержання відповідних документів, – говорить голова Диканської райдержадміністрації Любов Лелюк. – Моя відповідь була однозначною: ким би ви не були, дійте у передбаченому законом порядку. Ми пояснили підприємцям, які дозвільні документи вони повинні надати у райдержадміністрацію для розгляду та погодження. Але й донині таких документів від них не отримали.
Нове виробництво, тим паче таке сучасне, було б дуже корисним для району. Це й робочі місця, й інвестиції в економіку, і зрештою – його імідж. Інвестори, які приїздять у район із певними проектами та задумами, мають можливість обирати з тринадцяти інвестиційних паспортизованих земельних ділянок. У райдержадміністрації були дуже здивовані тим, що бізнесмени з “Енергії XXII” навіть не поцікавилися наявністю земельних ділянок для розміщення свого виробництва і не розглянули інших варіантів реалізації свого проекту в районі.
– Ми раді інвесторам, але у цьому випадку цілком підтримуємо позицію людей, – говорить Любов Лелюк. – Адже це виробництво, де проходитиме утилізація певних відходів, нехай навіть і без шкідливих викидів. Утім, на сьогоднішній день ми навіть не знаємо точно, що вироблятиме це підприємство, не бачили висновків щодо дотримання ним санітарних норм та проектно-технічної документації. А відтак, поки що немає й предмета для самої розмови.
Тим часом роботи на території заводу припинилися. Точніше, призупинилися. Але підприємці, котрі не зважали на такі “умовності”, як отримання дозвільних документів, наприкінці грудня минулого року відновили монтаж обладнання. За невиконання постанови райСЕС љ39 від 27.07.07р. на директора заводу Сергія Лазька санітарною службою був накладений штраф у розмірі 51 гривні. Та, напевно, платити копійчані штрафи власникам несанкціонованого бізнесу здалося набагато простішим, аніж “заморозити” вкладені в обладнання кошти до врегулювання всіх організаційних питань.
Тому місцева влада змушена була направити подання щодо незаконних дій правління ЗАТ “Диканський завод продтоварів “Промінь” прокурору Диканського району. З листом до районного прокурора звернувся й колектив мешканців селища.
Найшла коса на камінь?
Підприємці, у свою чергу, звинувачують місцеву владу в упередженому ставленні та зволіканні з оформленням документів. Принаймні такі заяви прозвучали від директора заводу “Промінь” Сергія Лазька та представника інвестора (як він відрекомендувався) Андрія Миколюка під час розмови з автором цих рядків безпосередньо на тери
торії підприємства.
– На своє звернення у селищну раду в липні 2007 року з проханням надати дозвіл на перепрофілювання виробничих приміщень заводу я не отримав офіційної відповіді, – стверджує Сергій Лазько. – Про те, що виконком селищної ради ще у жовтні прийняв рішення відмовити мені, я дізнався лише на початку цього року, на моє прохання цей документ роздрукували з комп’ютера. Що це, як не затягування питання з боку райдержадміністрації, точніше – відділу містобудування, архітектури та ЖКГ, який, на мою думку, видав некоректний висновок, чим увів в оману селищну раду. В райдержадміністрації, куди ми приїхали у другій половині січня з проектом, у якому, зокрема, є розділ і про вплив майбутнього виробництва на навколишнє середовище, нас і слухати не захотіли. Бо ми не маємо позитивних висновків санстанції та інших дозвільних документів. Але ж ми їх не маємо тому, що вони не можуть з’явитися без дозволу на проведення проектних робіт з боку місцевої адміністрації, який ми не могли отримати протягом півроку з незрозумілих причин. Тож виходить замкнене коло…
Головний державний санітарний лікар Диканського району Тетяна Барабаш пояснила, чому санітарна служба не надала висновку. За її словами, у Державних санітарних правилах планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом љ173 від 19.06.96 р. МОЗ України, не передбачено санітарно-захисних зон для підприємства по виготовленню біопалива з відходів сільського господарства та деревини. Тож за її рекомендацією підприємці відправили проект у Київський інститут екології та токсикології ім. Марзєєва з тим, щоб провести його експертизу.
Поцікавилися ми, власне, і самим виробництвом. Як стверджує директор Диканського філіалу ТОВ “Енергія XXII” Олексій Осипенко, воно не завдаватиме шкоди навколишньому середовищу та не забруднюватиме атмосферне повітря. Цех вироблятиме не брикети, як планувалося спочатку, а лише так звані пелети, тобто пресовані гранули. Готова продукція відправлятиметься на експорт. З часом планується сертифікувати підприємство за міжнародними стандартами. Технологія виробництва, за словами Олексія Осипенка, передбачає холодне пресування, при якому для пом’якшення структури сировини нагріватиметься лише вода. Планова потужність цеху – 70–80 тонн на добу, сировина – лушпиння соняшнику. Із відкриттям виробництва підприємці обіцяють створити у Диканьці 19 робочих місць. А ще – продавати готову продукцію, тобто біопаливо, місцевому населенню, якщо те побажає його використовувати. Вартість однієї тонни пресованих гранул – близько 600 гривень, після їх згоряння, на відміну від вугілля, залишається лише попіл, який використовується як мінеральне добриво.
Окрім цього, бізнесмени розповіли чимало пізнавального і про користь переходу на біопаливо, очищення в такий спосіб території області від “екологічного сміття” та позитивний світовий досвід щодо цього. Ніхто не приховував і факту самовільної реконструкції, навіть провели екскурсію у колишній винний підвал, де нині вже змонтовано вітчизняну технологічну лінію з виробництва пресованих гранул. Щодо запаху гару, який дошкуляв мешканцям прилеглих вулиць, то його походження підприємці скромно пояснили “експериментальним пуском” брикетної установки, від роботи якої вони вже вирішили відмовитися.
Отже, чи запрацює нове виробництво у Диканьці? Це питання поки що залишається відкритим. Але те, що підприємцям доведеться добре постаратися, аби переконати громадськість у доцільності його розміщення в селищі, це точно. У цьому впевнений і Диканський селищний голова Олександр Ус:
– Безумовно, у селищі повинна розвиватися промисловість, – говорить він. – Це – додаткові робочі місця, відрахування до бюджету. Хоча, якщо брати конкретне підприємство, воно зареєстроване у Київській області, тож основні податки йтимуть туди. Але навіть не це головне. Люди, які проживають поблизу заводу, і без того мають вдосталь проблем, адже ця територія знаходиться у зоні підтоплення грунтовими водами. Тому, навіть у разі отримання підприємцями відповідних дозволів, ми обов’язково проведемо громадські слухання.
Виріс у селищі завод…
“Попередити екологічне лихо, аби не розсьорбувати його наслідки протягом наступних десятиліть” – такою, за словами Наталії Мефодіївни Курило, є мета протесту авторів листа проти розміщення нового виробництва у Диканьці. Зрештою, аргументи люди мають доволі-таки серйозні.
– Влітку минулого року на заводі продтоварів “Промінь”, поруч із яким знаходиться мій будинок, у приміщенні цеху з виробництва харчових продуктів почали монтувати обладнання, – розказує Наталія Курило. – Серед людей пішли чутки, що тут перероблятимуть якісь відходи. І справді, згодом мешканці довколишніх вулиць відчули запах гару. Ми буквально задихалися, неможливо було навіть відкрити кватирку. Згодом дізналися, що заїжджі інвестори відкрили у колишньому цеху харчових продуктів виробництво пресованих брикетів, тобто біопалива із відходів сільського господарства.
Наталія Курило, яка працює санітарним лікарем райСЕС, переконана: підприємці діяли самочинно і незаконно, адже налагодили виробництво без погодження санітарної та інших районних служб. Це підтвердилося, коли на звернення мешканців у селищну раду та райдержадміністрацію з проханням перенести екологічно шкідливе, на їхню думку, виробництво за межі населеного пункту були проведені перевірки заводу продтоварів “Промінь”. Проте, доки люди намагалися привернути увагу влади до фактично нового підприємства, яке раптово з’явилося у селищі, на території заводу закипіли роботи з реконструкції колишнього винного підвалу та монтажу в ньому обладнання для ще одного цеху з виробництва біопалива. За словами очевидців, роботи велися дуже жваво.
У результаті перевірок директор заводу продтоварів “Промінь” Сергій Лазько отримав численні постанови та приписи відповідних служб про припинення робіт. Наводимо цитату з постанови головного державного санітарного лікаря Диканського району Тетяни Барабаш љ 39 від 27.07.2007 року.
“…Самовільна реконструкція винного підвалу під виробництво пресованих гранул розпочата без погодження санслужби та інших районних служб. На момент огляду монтувався металевий каркас майбутнього цеху, проводилися зварювальні роботи, що є порушенням ст.15 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідблагополуччя населення”.
На підставі ст. 42 вищевказаного закону головний державний санітарний лікар Диканського району постановила припинити переобладнання приміщення до отримання позитивного висновку санепідслужби на розробку проекту реконструкції. Порушення діючого законодавства, зокрема ст. 39 Закону України “Про планування і забудову територій”, було встановлено й у результаті перевірки заводу районною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю. За недотримання природоохоронного законодавства припис про заборону експлуатації обладнання та реконструкцію підвалу директору “Променя” видала державна екологічна інспекція в Полтавській області.
“Ми підемо іншим
шляхом”
Чи насправді підприємці ігнорували думку громадськості й районної влади, намагались непомітно, в обхід закону, відкрити у Диканьці виробництво, яке (і це зрозуміло) будь-що викликало б підозру, що воно екологічно шкідливе? Диканський селищний голова Олександр Ус розповідає, що у липні минулого року директор ЗАТ “Промінь” Сергій Лазько звернувся у селищну раду з проханням надати дозвіл на перепрофілювання частини приміщення консервного цеху під виробництво пресованих брикетів із відходів сільського господарства та деревини, а також винного підвалу під виробництво пресованих гранул. Селищна рада звернулася у відділ містобудування, архітектури та ЖКГ райдержадміністрації з тим, щоб отримати комплексний висновок по цій заяві. Він був негативним. У ньому зокрема говориться: “Згідно з генеральним планом забудови смт Диканьки земельна ділянка, на якій розміщені будівлі колишнього консервного цеху та винного підвалу ЗАТ “Промінь”, віднесена до промислової території для розміщення підприємств харчової промисловості. Переробка та складування відходів будь-яких інших виробництв на вказаній ділянці не передбачається…” На підставі цього документа виконавчий комітет Диканської селищної ради прийняв рішення від 23 жовтня 2007 року, яким відмовив ЗАТ “Промінь” у наданні дозволу на розміщення виробництва пресованих брикетів та гранул. Про що селищний голова і поінформував мешканців, які поставили підписи під зверненням. Аналогічну відповідь про відмову підприємцям у розміщенні виробництва надала Наталії Мефодіївні Курило й голова райдержадміністрації Любов Лелюк.
– Директор заводу “Промінь” Сергій Лазько разом із представником інвестора, київської компанії “Енергія XXII”, – принаймні так цей чоловік назвався і заявив, що він є помічником народного депутата, – прийшли до мене на прийом лише після того, як нашою службою був виданий припис про призупинення будівництва до одержання відповідних документів, – говорить голова Диканської райдержадміністрації Любов Лелюк. – Моя відповідь була однозначною: ким би ви не були, дійте у передбаченому законом порядку. Ми пояснили підприємцям, які дозвільні документи вони повинні надати у райдержадміністрацію для розгляду та погодження. Але й донині таких документів від них не отримали.
Нове виробництво, тим паче таке сучасне, було б дуже корисним для району. Це й робочі місця, й інвестиції в економіку, і зрештою – його імідж. Інвестори, які приїздять у район із певними проектами та задумами, мають можливість обирати з тринадцяти інвестиційних паспортизованих земельних ділянок. У райдержадміністрації були дуже здивовані тим, що бізнесмени з “Енергії XXII” навіть не поцікавилися наявністю земельних ділянок для розміщення свого виробництва і не розглянули інших варіантів реалізації свого проекту в районі.
– Ми раді інвесторам, але у цьому випадку цілком підтримуємо позицію людей, – говорить Любов Лелюк. – Адже це виробництво, де проходитиме утилізація певних відходів, нехай навіть і без шкідливих викидів. Утім, на сьогоднішній день ми навіть не знаємо точно, що вироблятиме це підприємство, не бачили висновків щодо дотримання ним санітарних норм та проектно-технічної документації. А відтак, поки що немає й предмета для самої розмови.
Тим часом роботи на території заводу припинилися. Точніше, призупинилися. Але підприємці, котрі не зважали на такі “умовності”, як отримання дозвільних документів, наприкінці грудня минулого року відновили монтаж обладнання. За невиконання постанови райСЕС љ39 від 27.07.07р. на директора заводу Сергія Лазька санітарною службою був накладений штраф у розмірі 51 гривні. Та, напевно, платити копійчані штрафи власникам несанкціонованого бізнесу здалося набагато простішим, аніж “заморозити” вкладені в обладнання кошти до врегулювання всіх організаційних питань.
Тому місцева влада змушена була направити подання щодо незаконних дій правління ЗАТ “Диканський завод продтоварів “Промінь” прокурору Диканського району. З листом до районного прокурора звернувся й колектив мешканців селища.
Найшла коса на камінь?
Підприємці, у свою чергу, звинувачують місцеву владу в упередженому ставленні та зволіканні з оформленням документів. Принаймні такі заяви прозвучали від директора заводу “Промінь” Сергія Лазька та представника інвестора (як він відрекомендувався) Андрія Миколюка під час розмови з автором цих рядків безпосередньо на тери
торії підприємства.
– На своє звернення у селищну раду в липні 2007 року з проханням надати дозвіл на перепрофілювання виробничих приміщень заводу я не отримав офіційної відповіді, – стверджує Сергій Лазько. – Про те, що виконком селищної ради ще у жовтні прийняв рішення відмовити мені, я дізнався лише на початку цього року, на моє прохання цей документ роздрукували з комп’ютера. Що це, як не затягування питання з боку райдержадміністрації, точніше – відділу містобудування, архітектури та ЖКГ, який, на мою думку, видав некоректний висновок, чим увів в оману селищну раду. В райдержадміністрації, куди ми приїхали у другій половині січня з проектом, у якому, зокрема, є розділ і про вплив майбутнього виробництва на навколишнє середовище, нас і слухати не захотіли. Бо ми не маємо позитивних висновків санстанції та інших дозвільних документів. Але ж ми їх не маємо тому, що вони не можуть з’явитися без дозволу на проведення проектних робіт з боку місцевої адміністрації, який ми не могли отримати протягом півроку з незрозумілих причин. Тож виходить замкнене коло…
Головний державний санітарний лікар Диканського району Тетяна Барабаш пояснила, чому санітарна служба не надала висновку. За її словами, у Державних санітарних правилах планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом љ173 від 19.06.96 р. МОЗ України, не передбачено санітарно-захисних зон для підприємства по виготовленню біопалива з відходів сільського господарства та деревини. Тож за її рекомендацією підприємці відправили проект у Київський інститут екології та токсикології ім. Марзєєва з тим, щоб провести його експертизу.
Поцікавилися ми, власне, і самим виробництвом. Як стверджує директор Диканського філіалу ТОВ “Енергія XXII” Олексій Осипенко, воно не завдаватиме шкоди навколишньому середовищу та не забруднюватиме атмосферне повітря. Цех вироблятиме не брикети, як планувалося спочатку, а лише так звані пелети, тобто пресовані гранули. Готова продукція відправлятиметься на експорт. З часом планується сертифікувати підприємство за міжнародними стандартами. Технологія виробництва, за словами Олексія Осипенка, передбачає холодне пресування, при якому для пом’якшення структури сировини нагріватиметься лише вода. Планова потужність цеху – 70–80 тонн на добу, сировина – лушпиння соняшнику. Із відкриттям виробництва підприємці обіцяють створити у Диканьці 19 робочих місць. А ще – продавати готову продукцію, тобто біопаливо, місцевому населенню, якщо те побажає його використовувати. Вартість однієї тонни пресованих гранул – близько 600 гривень, після їх згоряння, на відміну від вугілля, залишається лише попіл, який використовується як мінеральне добриво.
Окрім цього, бізнесмени розповіли чимало пізнавального і про користь переходу на біопаливо, очищення в такий спосіб території області від “екологічного сміття” та позитивний світовий досвід щодо цього. Ніхто не приховував і факту самовільної реконструкції, навіть провели екскурсію у колишній винний підвал, де нині вже змонтовано вітчизняну технологічну лінію з виробництва пресованих гранул. Щодо запаху гару, який дошкуляв мешканцям прилеглих вулиць, то його походження підприємці скромно пояснили “експериментальним пуском” брикетної установки, від роботи якої вони вже вирішили відмовитися.
Отже, чи запрацює нове виробництво у Диканьці? Це питання поки що залишається відкритим. Але те, що підприємцям доведеться добре постаратися, аби переконати громадськість у доцільності його розміщення в селищі, це точно. У цьому впевнений і Диканський селищний голова Олександр Ус:
– Безумовно, у селищі повинна розвиватися промисловість, – говорить він. – Це – додаткові робочі місця, відрахування до бюджету. Хоча, якщо брати конкретне підприємство, воно зареєстроване у Київській області, тож основні податки йтимуть туди. Але навіть не це головне. Люди, які проживають поблизу заводу, і без того мають вдосталь проблем, адже ця територія знаходиться у зоні підтоплення грунтовими водами. Тому, навіть у разі отримання підприємцями відповідних дозволів, ми обов’язково проведемо громадські слухання.
Рубрика: 
