“З 1995 року санаторій планомірно знищували. Люди, які хотіли в нас оздоровитися, не могли дістати путівки в наш санаторій, а ті, які бронювали місця, чомусь не приїжджали. З кожним заїздом відпочивальників ставало все менше і менше… 17 грудня 2004 року постановою Господарського суду Полтавської області санаторій “Лісові поляни” був визнаний банкрутом. Ліквідатором призначили арбітражного керуючого Ларису Півненко…”
Ось так, кількома рядками, в листі описаний багаторічний процес занепаду однієї з найвідоміших здравниць колишнього Союзу.
Санаторій “Лісові поляни” збудували у середині 60-х років минулого століття на кошти міжколгоспбуду для оздоровлення і відпочинку працівників сільського господарства. Були в санаторії, який спеціалізувався на лікуванні захворювань опорно-рухового апарату, унікальні радонові ванни, сюди із Сак доставляли цілющі грязі. Після аварії на Чорнобильській АЕС у “Лісові поляни” почали масово привозити дітей із забрудненої зони. Договори на оздоровлення школярів укладали в Чернігові, Києві й інших містах України. Часто у санаторій приїздили навіть мешканці далекого Мурманська й Камчатки. Люди знали, що у “Лісових полянах” добре лікують суглоби.
– Бажаючих оздоровитися у нас було стільки, що не вистачало ліжко-місць у корпусах, і ми розміщали людей у інших приміщеннях, – згадує Ніна Журавель, яка працювала у санаторії медсестрою від самого його відкриття. – Таким чином за один заїзд ми приймали додатково в середньому п’ятдесят чоловік.
Але з середини 90-х років минулого століття потік відпочивальників почав зменшуватися.
– Хоч ми і їздили по всій Україні, укладали з різними організаціями договори на оздоровлення дітей та дорослих, зокрема чорнобильців, але людей усе одно стало приїжджати менше, – розповів Віталій Плиска, який працював у оздоровниці з 1972 року і до самого її закриття. Спочатку доставляв у санаторій продукти, пізніше пересів на машину “швидкої”. А в останні роки був старшим водієм. Його дружина працювала в санаторії бухгалтером. Вони застали найкращі часи санаторію “Лісові поляни”, а потім – його поступовий занепад і закриття.
За борги – на торги
Останній запис у трудовій книжці Віталія Плиски такий: “30.06.2005 року звільнений із посади водія санітарної машини у зв’язку з ліквідацією санаторію (п.1 ст.40 КЗоТ України)”. Усіх, хто працював у санаторії, звільнили, не виплативши людям заборговану заробітну плату. Наприклад, лише одному Віталію Плисці ТОВ “Санаторій “Лісові поляни” заборгувало більш ніж 9 тисяч гривень, а Наталії Бабич, яка працювала санітаркою, – 2911 гривень. Ніні Журавель збанкрутіле товариство заборгувало понад 6 тис. грн. Усього таким чином без роботи і зарплати залишилося п’ятдесят чоловік.
Відстоювати свої права колишні працівники санаторію вирішили в судовому порядку. Полтавський районний суд Полтавської області виніс рішення про стягнення з ТОВ “ Санаторій “Лісові поляни” повного обсягу заборгованості по заробітній платі на користь кожного з позивачів і зобов’язав виплатити усім по 1000 грн відшкодування моральної шкоди.
Доки трудовий колектив, який є одним із кредиторів ТОВ “Санаторій “Лісові поляни”, у судовому порядку відстоював свої права, Господарським судом Полтавської області товариство було визнане банкрутом. Ліквідатором санаторію згідно з судовим рішенням призначили Ларису Півненко.
У результаті заборгованість перед працівниками по заробітній платі була погашена частково. Віталій Плиска з тієї суми, яку йому завинило товариство, отримав менше половини. Про виплату моральної шкоди мова навіть і не велася. Така сама ситуація склалася і в інших людей. Арбітражний керуючий Лариса Півненко у приватній розмові пояснила їм, що грошей у товариства немає, а відтак розраховуватися нічим.
Автори листа, які живуть поруч із санаторієм, розповіли, що бачили, як із санаторію після його закриття вантажівками вивозили металобрухт. Була розібрана і вивезена частина зовнішніх комунікацій, зокрема опалювальна мережа, теплоколектори. Коли люди знову поцікавилися у ліквідатора, чи отримають вони свої гроші, почули у відповідь, що сума від продажу майна склала всього 9 тисяч гривень.
Після визнання ТОВ “Санаторій “Лісові поляни” банкрутом його нерухоме майно продали на прилюдних торгах “з молотка”. Першим покупцем стала одна з харківських фірм, в якої нерухомість санаторію згодом придбав Полтавський тепловозоремонтний завод. Директор заводу з правових питань Олександр Похил поділився інформацією про те, що згідно з оцінкою незалежних експертів початкова вартість нерухомого майна колишнього санаторію “Лісові поляни” становила понад мільйон гривень. Він розповів і про те, що ПТРЗ придбав нерухоме майно санаторію з метою поступового відродження здравниці. Але втілити в життя ці плани не вдалося, і наприкінці минулого року майно знову було перепродане. Цього разу його придбали харків’яни – ЗАО “Люкс-центр”.
Так звана “ліквідація” товариства-банкрута замість встановлених законом півтора року тривала більше трьох, протягом яких кредитори, себто колишні працівники санаторію, не отримали ні заборгованих грошей, ні своїх майнових паїв. Зрештою за їх клопотанням Лариса Півненко була усунута від виконання своїх службових обов’язків, а замість неї ліквідатором був призначений інший арбітражний керуючий – Володимир Несвіт.
У нього ми й поцікавилися, наскільки вірогідно колишнім працівникам санаторію отримати заборговану зарплату і майнові паї, які їм належать відповідно до документів.
– Наразі я тільки входжу в курс справи і повного пакета документів ще не бачив, тому достеменно сказати, чи є в людей надія отримати гроші, я не можу. За першої ж можливості заборгованість по зарплаті намагатимемося погасити. Але якщо коштів не буде, борги будуть просто списані, – пояснив Володимир Іванович. – Майно, яке належить пайовикам, буде роздане їм у натурі або, за їх спільною згодою, продане, а гроші розділені між ними згідно з оцінкою вартості паїв.
Він запевнив, що за фактом продажу будь-якого майна санаторію буде проведена ретельна перевірка, і те, що продане незаконно, повернуть власникам.
Замість епілога
Якщо новий арбітражний керуючий виявиться сумліннішим за попереднього і доведе справу до логічного завершення, колишні працівники санаторію мають надію отримати нарешті гроші, які їм заборгувало товариство-банкрут. А от чи повернуть їм їхні майнові паї, якщо все, що можна було вивезти із санаторію, за словами самих кредиторів, уже давно вивезли і продали?.. І хто відшкодує людям завдану моральну шкоду?..
Сподіваємось, що ця сумна історія для авторів листа завершиться позитивно, і їхня надія отримати усе, що їм належить, нарешті справдиться. Однак залишається відкритим питання: як і чому збанкрутів один із найкращих санаторіїв? Припустимо, якщо він перестав би бути популярним, це було б цілком зрозуміло. Та ж ні: попит на путівки в санаторій “Лісові поляни” удвічі перевищував пропозицію. Навіть і нині, незважаючи на те, що санаторій уже три роки не діє, на його адресу продовжують надходити листи-запити з різних регіонів України і Росії від тих, хто бажав би в ньому відпочити.
Лікувально-оздоровча база “Лісових полян” довгий час була однією з найкращих, до того ж розташований він у вигідному місці: у сосновому лісі, неподалік від обласного центру. Однак, попри все це, санаторій “Лісові поляни” збанкрутів. Чому? Можливо, спрацював так званий людський фактор: керівництво, яке в останні роки роботи лікувально-оздоровчого закладу постійно змінювалося, не зуміло адекватно і вчасно зреагувати на зміни, які відбувалися в державі на той момент, в тім числі й у економіці, і, залучивши інвестиції в оновлення бази санаторію, розширивши його інфраструктуру, вигідно представити його н
а оздоровчому ринку. А може, справді, комусь було вигідно свідомо довести знамениту оздоровницю до банкрутства… От тільки кому?..
Які плани у нинішніх господарів збанкрутілого санаторію – достеменно невідомо. Але є інформація про те, що вони збираються поступово відроджувати його, зберігши функціональну спрямованість. Говорять, що вже навіть існує проект оновлення оздоровниці. Та навіть якщо санаторій і відродять, відпочити в ньому звичайній доярці чи трактористові вже, певно, буде не по кишені.
Ось так, кількома рядками, в листі описаний багаторічний процес занепаду однієї з найвідоміших здравниць колишнього Союзу.
Санаторій “Лісові поляни” збудували у середині 60-х років минулого століття на кошти міжколгоспбуду для оздоровлення і відпочинку працівників сільського господарства. Були в санаторії, який спеціалізувався на лікуванні захворювань опорно-рухового апарату, унікальні радонові ванни, сюди із Сак доставляли цілющі грязі. Після аварії на Чорнобильській АЕС у “Лісові поляни” почали масово привозити дітей із забрудненої зони. Договори на оздоровлення школярів укладали в Чернігові, Києві й інших містах України. Часто у санаторій приїздили навіть мешканці далекого Мурманська й Камчатки. Люди знали, що у “Лісових полянах” добре лікують суглоби.
– Бажаючих оздоровитися у нас було стільки, що не вистачало ліжко-місць у корпусах, і ми розміщали людей у інших приміщеннях, – згадує Ніна Журавель, яка працювала у санаторії медсестрою від самого його відкриття. – Таким чином за один заїзд ми приймали додатково в середньому п’ятдесят чоловік.
Але з середини 90-х років минулого століття потік відпочивальників почав зменшуватися.
– Хоч ми і їздили по всій Україні, укладали з різними організаціями договори на оздоровлення дітей та дорослих, зокрема чорнобильців, але людей усе одно стало приїжджати менше, – розповів Віталій Плиска, який працював у оздоровниці з 1972 року і до самого її закриття. Спочатку доставляв у санаторій продукти, пізніше пересів на машину “швидкої”. А в останні роки був старшим водієм. Його дружина працювала в санаторії бухгалтером. Вони застали найкращі часи санаторію “Лісові поляни”, а потім – його поступовий занепад і закриття.
За борги – на торги
Останній запис у трудовій книжці Віталія Плиски такий: “30.06.2005 року звільнений із посади водія санітарної машини у зв’язку з ліквідацією санаторію (п.1 ст.40 КЗоТ України)”. Усіх, хто працював у санаторії, звільнили, не виплативши людям заборговану заробітну плату. Наприклад, лише одному Віталію Плисці ТОВ “Санаторій “Лісові поляни” заборгувало більш ніж 9 тисяч гривень, а Наталії Бабич, яка працювала санітаркою, – 2911 гривень. Ніні Журавель збанкрутіле товариство заборгувало понад 6 тис. грн. Усього таким чином без роботи і зарплати залишилося п’ятдесят чоловік.
Відстоювати свої права колишні працівники санаторію вирішили в судовому порядку. Полтавський районний суд Полтавської області виніс рішення про стягнення з ТОВ “ Санаторій “Лісові поляни” повного обсягу заборгованості по заробітній платі на користь кожного з позивачів і зобов’язав виплатити усім по 1000 грн відшкодування моральної шкоди.
Доки трудовий колектив, який є одним із кредиторів ТОВ “Санаторій “Лісові поляни”, у судовому порядку відстоював свої права, Господарським судом Полтавської області товариство було визнане банкрутом. Ліквідатором санаторію згідно з судовим рішенням призначили Ларису Півненко.
У результаті заборгованість перед працівниками по заробітній платі була погашена частково. Віталій Плиска з тієї суми, яку йому завинило товариство, отримав менше половини. Про виплату моральної шкоди мова навіть і не велася. Така сама ситуація склалася і в інших людей. Арбітражний керуючий Лариса Півненко у приватній розмові пояснила їм, що грошей у товариства немає, а відтак розраховуватися нічим.
Автори листа, які живуть поруч із санаторієм, розповіли, що бачили, як із санаторію після його закриття вантажівками вивозили металобрухт. Була розібрана і вивезена частина зовнішніх комунікацій, зокрема опалювальна мережа, теплоколектори. Коли люди знову поцікавилися у ліквідатора, чи отримають вони свої гроші, почули у відповідь, що сума від продажу майна склала всього 9 тисяч гривень.
Після визнання ТОВ “Санаторій “Лісові поляни” банкрутом його нерухоме майно продали на прилюдних торгах “з молотка”. Першим покупцем стала одна з харківських фірм, в якої нерухомість санаторію згодом придбав Полтавський тепловозоремонтний завод. Директор заводу з правових питань Олександр Похил поділився інформацією про те, що згідно з оцінкою незалежних експертів початкова вартість нерухомого майна колишнього санаторію “Лісові поляни” становила понад мільйон гривень. Він розповів і про те, що ПТРЗ придбав нерухоме майно санаторію з метою поступового відродження здравниці. Але втілити в життя ці плани не вдалося, і наприкінці минулого року майно знову було перепродане. Цього разу його придбали харків’яни – ЗАО “Люкс-центр”.
Так звана “ліквідація” товариства-банкрута замість встановлених законом півтора року тривала більше трьох, протягом яких кредитори, себто колишні працівники санаторію, не отримали ні заборгованих грошей, ні своїх майнових паїв. Зрештою за їх клопотанням Лариса Півненко була усунута від виконання своїх службових обов’язків, а замість неї ліквідатором був призначений інший арбітражний керуючий – Володимир Несвіт.
У нього ми й поцікавилися, наскільки вірогідно колишнім працівникам санаторію отримати заборговану зарплату і майнові паї, які їм належать відповідно до документів.
– Наразі я тільки входжу в курс справи і повного пакета документів ще не бачив, тому достеменно сказати, чи є в людей надія отримати гроші, я не можу. За першої ж можливості заборгованість по зарплаті намагатимемося погасити. Але якщо коштів не буде, борги будуть просто списані, – пояснив Володимир Іванович. – Майно, яке належить пайовикам, буде роздане їм у натурі або, за їх спільною згодою, продане, а гроші розділені між ними згідно з оцінкою вартості паїв.
Він запевнив, що за фактом продажу будь-якого майна санаторію буде проведена ретельна перевірка, і те, що продане незаконно, повернуть власникам.
Замість епілога
Якщо новий арбітражний керуючий виявиться сумліннішим за попереднього і доведе справу до логічного завершення, колишні працівники санаторію мають надію отримати нарешті гроші, які їм заборгувало товариство-банкрут. А от чи повернуть їм їхні майнові паї, якщо все, що можна було вивезти із санаторію, за словами самих кредиторів, уже давно вивезли і продали?.. І хто відшкодує людям завдану моральну шкоду?..
Сподіваємось, що ця сумна історія для авторів листа завершиться позитивно, і їхня надія отримати усе, що їм належить, нарешті справдиться. Однак залишається відкритим питання: як і чому збанкрутів один із найкращих санаторіїв? Припустимо, якщо він перестав би бути популярним, це було б цілком зрозуміло. Та ж ні: попит на путівки в санаторій “Лісові поляни” удвічі перевищував пропозицію. Навіть і нині, незважаючи на те, що санаторій уже три роки не діє, на його адресу продовжують надходити листи-запити з різних регіонів України і Росії від тих, хто бажав би в ньому відпочити.
Лікувально-оздоровча база “Лісових полян” довгий час була однією з найкращих, до того ж розташований він у вигідному місці: у сосновому лісі, неподалік від обласного центру. Однак, попри все це, санаторій “Лісові поляни” збанкрутів. Чому? Можливо, спрацював так званий людський фактор: керівництво, яке в останні роки роботи лікувально-оздоровчого закладу постійно змінювалося, не зуміло адекватно і вчасно зреагувати на зміни, які відбувалися в державі на той момент, в тім числі й у економіці, і, залучивши інвестиції в оновлення бази санаторію, розширивши його інфраструктуру, вигідно представити його н
а оздоровчому ринку. А може, справді, комусь було вигідно свідомо довести знамениту оздоровницю до банкрутства… От тільки кому?..
Які плани у нинішніх господарів збанкрутілого санаторію – достеменно невідомо. Але є інформація про те, що вони збираються поступово відроджувати його, зберігши функціональну спрямованість. Говорять, що вже навіть існує проект оновлення оздоровниці. Та навіть якщо санаторій і відродять, відпочити в ньому звичайній доярці чи трактористові вже, певно, буде не по кишені.
Рубрика: 
