У 30-х роках минулого століття саме за цією адресою знаходився будинок "Торгсіну" (російською "Торговля с иностранцами". – Авт.), де полтавці могли обміняти золото і коштовності на продукти харчування. Але, зрозуміло, що дорогоцінності були не в усіх. Для більшості цей будинок ставав недосяжним острівцем благополуччя в океані тодішньої жорстокої дійсності. Доведені до відчаю, мешканці навколишніх сіл ішли під стіни "Торгсіну" з надією, що заможніші земляки зжаляться і дадуть їм хоч якусь милостиню. Багато хто з них тут чи у сусідніх провулках і знайшли своє останнє пристанище.
Тож щодня, упродовж ста днів, із 17-ї до 18-ї години в обласному центрі до будинку колишнього "Торгсіну" знову приходитимуть люди. Вони запалюватимуть свічки і лампадки, мовчазне полум'я яких нагадуватиме про невинно загиблих від голодомору та буде пересторогою майбутньому.
Організатори сподіваються, що до вахти пам'яті приєднаються всі земляки, не байдужі до трагедії нації.