Приватний дендрарій "Три Миколи і Роман" у селі Березоточі Лубенського району – настільки ж особливий, як і його назва. Здавалося б, що в ньому унікального, адже на Полтавщині є й інші дендропарки? Саме те, що закладений він зусиллями кількох поколінь однієї родини: до сімейної дендрологічної справи, започаткованої Миколою Федоровичем Федьком, долучилися і його сини Микола та Роман, а пізніше – й онук Микола (звідси – й назва дендрарію).
Сам Микола Федорович – лісник із діда-прадіда. Він і народився у краю правічних лісів – на Чернігівщині. Ще змалечку полюбилася йому таємнича краса лісових просторів. Вона настільки заполонила його душу, що у подальшому це вплинуло і на вибір професії: як і його предки, став лісником.
У степовому місті Сарата, що на Одещині, Миколу Федька обрали почесним громадянином за його роботу по залісненню цього краю. У місцевості, де й одне дерево виростити проблематично, нині шумлять тисячі гектарів лісу, посадженого під його керівництвом.
Творча людина, як відомо, потребує не стільки нагород і визнання, скільки можливості себе реалізувати. Усе своє трудове життя Микола Федорович віддав улюбленій справі. Вийшовши на заслужений відпочинок, здавалося б, уже можна трохи пригальмувати свій життєвий біг, посидіти десь на березі озера з вудкою в руках або з онуками побавитися. Але не така в Миколи Федька вдача: він заходився закладати власний дендропарк. Саме тоді з'явилася можливість отримати земельну ділянку для ведення фермерського господарства. Однак Микола Федорович уподобав не родючі чорноземи, на яких можна було б отримувати високі врожаї, а неугіддя з піщаними та засоленими грунтами побіля лісу. Нічого дивного, адже не для вирощування пшениці йому потрібна була земельна ділянка. Зовсім скоро господар зі своєю дружиною Вірою Петрівною посадили на супіску перші саджанці дерев – почали закладати дендропарк. Ініціативу батьків підхопили й сини.
Спочатку сусіди підсміювалися над дивацтвом Федьків, а згодом і собі загорілися цією справою і тепер пишаються, що в їхньому селі на шестигектарній ділянці зібрано майже 200 порід дерев. Здебільшого колекція складається з екзотів із колоноподібними, пірамідальними, кулястими кронами, золотистим, сріблястим, біло-облямованим чи пурпуровим забарвленням листя. Є в ній і рідкісні форми ялини, сосни, тиса, туї, ялівцю, ліщини, великоплідний кизил, фундук…
Приватний дендрарій на те й приватний, щоб утримувати його зі своєї власної кишені. Спочатку на придбання нових екземплярів Микола Федорович витрачав  більшість свого часу і пенсії. Щоправда, після того, як заклали видовий розсадник, стало трохи легше. Але збирання рідкісних рослин триває: насіння і живці для Федьківського дендрарію шукають по всій Україні. Зокрема, син Миколи Федоровича, Роман, дендролог за освітою, не обминає жоден ботанічний сад, обов'язково привозить звідти екзоти. Колишньому директору Лубенського держлісгоспу Миколі Федьку допомагають і його колишні студенти, які працюють за спеціальністю в різних куточках країни. Коли дізнаються, що саджанець чи насіння потрібні для поповнення в сільській глибинці дендрологічної колекції, яку збирає Микола Федорович, із радістю відгукуються.
У планах дендрологів із Березоточі – закладання моносадів із сортового бузку, різних видів магнолій, клематисів. Нині ж триває ретельна робота над створенням композиційної основи дендрарію.
Микола Федорович мріє розширити свій дендрарій до 20 га. За його задумом, половину площі займатиме власне дендрологічна колекція, а в іншій частині облаштують сад лікарських рослин. Його проект справді унікальний: розмістити рослини за їхніми лікувальними властивостями. Такого поки що немає в жодному ботанічному саду України.
– Якщо ваш дендрарій приватний, то й вхід у нього платний? – запитав у Миколи Федька. На що він, посміхаючись, відповів:
– Ми ж не якісь новомодні багатії, а звичайні лісники, тому з дендрарію нікого не виганяємо, навпаки – із радістю приймаємо в себе відвідувачів. А згодом, можливо, займемося зеленим туризмом, бо і краєвиди у нас тут живописні, й місця історичні.
 Роман Миколайович розповів, що до них часто звертаються за порадами любителі екзотичних рослин, а також бажаючі придбати щось для себе. А от місцеві дитячі садки, школи, храми отримують від Федьків рослини безплатно, але за однієї умови – якщо за ними ретельно доглядатимуть. З особливою радістю вони дарують саджанці ялинок:
– Робимо це для того, щоб навчити людей ставитися до дерев як справді до живих організмів і не рубати їх, – пояснив Роман Федько.
Організація Об'єднаних Націй у переддень Нового року закликала жителів планети посадити протягом наступного року бодай по одному деревцю. Члени родини Федьків це завдання вже давно перевиконали, причому не задля власної користі, а для спільного добра і процвітання.