Вам, пане Коряк, лубенчани довірили представляти інтереси громади. Саме Ви, пане Коряк, уособлюєте цю владу. Хоча випадок, який стався у Вашій територіальній громаді, говорить зовсім про протилежне. Ваші вчинки не гідні довіри земляків і посади міського голови. Проте вибір за лубенчанами. Всією душею протестуючи проти Ваших дій, хочемо донести їх суть до небайдужих сердець українців. Ми хочемо, щоб уся Україна дізналася про Ваші ганебні вчинки.
Померла Людина… Наш людський обов'язок – зробити все від нас залежне, щоб провести її в останню путь достойно, можливо, без почестей, але і без паплюження, хто б це не був: чи то двірник, чи то лікар, бомж чи міський голова. Восьмого грудня перестало битися серце Соболєва Анатолія Миколайовича. Його ім'я відоме землякам, бо останні 8 років він чесно і достойно представляв на усіх рівнях інтереси лубенчан, перебуваючи на посаді міського голови. Лубенчани високо оцінили його ділові та людські якості, обираючи міським головою з 1998 по 2006 рр. Уродженець Лубен, чуйна та добра людина, він був і залишиться для більшості взірцем людяності, порядності та чесності. Ми, його колеги, завжди прислухались до виважених порад Анатолія Миколайовича, вчилися, як потрібно працювати на благо рідного міста. Він гідно ніс нелегку ношу своєї посади, віддаючи всі сили задля розвитку рідного міста та покращення добробуту його мешканців.
Про це говорили всі, хто виступав на траурному мітингу. Про це говорили між собою всі присутні на церемонії. Сотні і сотні земляків своєю присутністю доводили авторитет Анатолія Миколайовича, бо з величезним почуттям поваги прощалися з покійним. Такої масової процесії Лубни не бачили давно.
За логікою і совістю очолювати цю процесію мав би діючий міський голова. Які б до цього стосунки не мав зі своїм попередником! На жаль, пане Василю, Ви не вчинили ні за логікою, ні за совістю… Свіжовикопану могилу вночі було засипано землею і навіть навішено замок на ворота цвинтаря. Це на комунальному кладовищі! Керівники комунальних служб, відводячи очі, відмовляли у наданні (за гроші!) ритуальних послуг. Навіть катафалк для транспортування домовини покійного приїхав з міста Кременчук. Оркестр – теж з іншого міста. Чи не за Вашою прямою вказівкою чинились ці неподобства?! Адже ці служби безпосередньо підпорядковані Вам! Ганьба!
Як можна заважати у похованні, як можна відмовити в місці для поховання, заздалегідь залишеному біля могили матері?! Якщо це відбувалося не з Вашої вказівки, чому Ви не втрутились?!
Громадськість на чолі з народними депутатами України, щоб поховати Людину за всіма християнськими звичаями, змушена була нести чергування біля вдруге викопаної могили. Все це на Вашій совісті!
Як відомо, смерть примиряє людей. А з Ваших вчинків цього не видно.
Ми, члени Правління Полтавського регіонального відділення Асоціації міст України, засуджуємо Ваш вчинок і вважаємо, що така людина, як Ви, не гідна представляти владу. Ваші дії по відношенню до родини покійного змусили нас написати цей лист Вам, поки що нашому колезі. Вважаємо, що після того, що сталось, Вам вистачить мужності піти з посади. А якщо ні, то нехай своє слово скажуть Ваші виборці. Ми сподіваємось, що лубенчани правильно оцінять ситуацію. В їх розум ми віримо.
А ще ми вимагаємо від Вас публічного вибачення перед родиною Соболєва А.М. за Ваші не людські, не християнські вчинки.
Померла Людина… Наш людський обов'язок – зробити все від нас залежне, щоб провести її в останню путь достойно, можливо, без почестей, але і без паплюження, хто б це не був: чи то двірник, чи то лікар, бомж чи міський голова. Восьмого грудня перестало битися серце Соболєва Анатолія Миколайовича. Його ім'я відоме землякам, бо останні 8 років він чесно і достойно представляв на усіх рівнях інтереси лубенчан, перебуваючи на посаді міського голови. Лубенчани високо оцінили його ділові та людські якості, обираючи міським головою з 1998 по 2006 рр. Уродженець Лубен, чуйна та добра людина, він був і залишиться для більшості взірцем людяності, порядності та чесності. Ми, його колеги, завжди прислухались до виважених порад Анатолія Миколайовича, вчилися, як потрібно працювати на благо рідного міста. Він гідно ніс нелегку ношу своєї посади, віддаючи всі сили задля розвитку рідного міста та покращення добробуту його мешканців.
Про це говорили всі, хто виступав на траурному мітингу. Про це говорили між собою всі присутні на церемонії. Сотні і сотні земляків своєю присутністю доводили авторитет Анатолія Миколайовича, бо з величезним почуттям поваги прощалися з покійним. Такої масової процесії Лубни не бачили давно.
За логікою і совістю очолювати цю процесію мав би діючий міський голова. Які б до цього стосунки не мав зі своїм попередником! На жаль, пане Василю, Ви не вчинили ні за логікою, ні за совістю… Свіжовикопану могилу вночі було засипано землею і навіть навішено замок на ворота цвинтаря. Це на комунальному кладовищі! Керівники комунальних служб, відводячи очі, відмовляли у наданні (за гроші!) ритуальних послуг. Навіть катафалк для транспортування домовини покійного приїхав з міста Кременчук. Оркестр – теж з іншого міста. Чи не за Вашою прямою вказівкою чинились ці неподобства?! Адже ці служби безпосередньо підпорядковані Вам! Ганьба!
Як можна заважати у похованні, як можна відмовити в місці для поховання, заздалегідь залишеному біля могили матері?! Якщо це відбувалося не з Вашої вказівки, чому Ви не втрутились?!
Громадськість на чолі з народними депутатами України, щоб поховати Людину за всіма християнськими звичаями, змушена була нести чергування біля вдруге викопаної могили. Все це на Вашій совісті!
Як відомо, смерть примиряє людей. А з Ваших вчинків цього не видно.
Ми, члени Правління Полтавського регіонального відділення Асоціації міст України, засуджуємо Ваш вчинок і вважаємо, що така людина, як Ви, не гідна представляти владу. Ваші дії по відношенню до родини покійного змусили нас написати цей лист Вам, поки що нашому колезі. Вважаємо, що після того, що сталось, Вам вистачить мужності піти з посади. А якщо ні, то нехай своє слово скажуть Ваші виборці. Ми сподіваємось, що лубенчани правильно оцінять ситуацію. В їх розум ми віримо.
А ще ми вимагаємо від Вас публічного вибачення перед родиною Соболєва А.М. за Ваші не людські, не християнські вчинки.
Голова Правління Полтавського регіонального відділення Асоціації міст України, міський голова Кременчука М.В.Глухов, народний депутат України, міський голова Комсомольська 1998–2007 років О.П.Попов, заступник голови обласної ради, член Правління Полтавського регіонального відділення Асоціації міст України П.В.Ворона, міський голова Полтави А.В.Матковський, міський голова Комсомольська С.А.Супрун, міський голова Миргорода О.Б.Паутов, виконавчий директор Полтавського регіонального відділення Асоціації міст України, міський голова Хорола 1992–1998 років О.С.Безносик, міський голова Глобиного С.О.Ковнір, міський голова Кобеляк О.М.Ісип, міський голова Гадяча Т.М.Савченко, міський голова Хорола І.В.Свириденко, міський голова Червонозаводського Лохвицького району В.В.Сидоренко, селищний голова Решетилівки В.В.Кузьменко, Новогалещинський селищний голова Козельщинського району Н.М.Ярмолюк, селищний голова Шишак В.І.Магда, селищний голова Гоголевого Великобагачанського району Ю.В.Островерхий, сільський голова Селещини Машівського району О.Д.Кербут, сільський голова Вирішального Лохвицького району Л.М.Разумовська, сільський голова Сенчі Лохвицького району М.А.Заліський, Верхньоланнівський сільський голова Карлівського району В.Ф.Тесленко, сільський голова Білухівки Карлівського району М.І.Іванюта.