Та коли відмінили автобус до райцентру, їздити стало вкрай незручно. Тож і попросили Марія Михайлівна та Катерина Михайлівна – дві сестри – свого молодшого брата Михайла Михайловича Рябця (на той час він обіймав посаду голови ЦВК, а затим – радника Прем’єр-міністра) поклопотатися про автобусне сполучення. Він розсудив інакше: влада міняється, одна погодиться пустити автобус, нова знову відмінить… Краще збудувати церкву в селі.
За дев’ять місяців –  з квітня (почали на Благовіщення Пресвятої Богородиці)  по  листопад 2002 року – в Дрижиній Греблі виріс красивий храм. До слова, на фундаменті старого, збудованого козаком Дригою 1878  року і розібраного чи то 1929-го, чи то 1936-го для будівництва з тих матеріалів сільської школи, розповідає настоятель храму, ієрей Георгій Степаниця. Будівництво вели фахові будівельники-закарпатці, запрошені Михайлом Рябцем з його рідного краю.
Виконробом на будівництві довелося бути благочинному Кобеляцького району протоієрею Василію Сверловичу, до речі, він родом теж із Західної України. І благодійниками виступили українці західних областей.
Поступово провели опалення, зробили позолочений іконостас, запрошені художники нещодавно закінчили розпис стін. “Цей храм – подарунок полтавцям від закарпатців”, – сказав Михайло Рябець, звернувшись до селян Дрижиної Греблі  в день освячення ікон.
Більш ніж за тисячу кілометрів приїхав освятити ікони преосвященніший єпископ Закарпатський і Мукачевський Агапіт. Владика вручив Михайлу Рябцю орден преподобного Ілії Муромця, яким нагородив його за труди во славу Божу Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Предстоятель Української Православної Церкви Володимир.