Шановна пані!
Щодо Вашого першого запитання відносно укладення шлюбу в високосний рік, то ми перегорнули десятки різних джерел і не знайшли бодай одного такого застереження. В народі побутують, звичайно, різні забобони. Та чи варто до них прислухатися? Гадаємо, що ні.
Цю ж думку підтвердив і керуючий Полтавською Єпархією УПЦ Київського Патріархату єпископ Полтавський і Кременчуцький Федір, до якого ми також звернулися з Вашим листом. Він люб'язно погодився прокоментувати його для Вас та інших читачів газети. Ось його відповідь:
– З точки зору православ'я церква не вбачає ніяких перепон для шлюбу у високосний рік. І різні перестороги про те, що одруження в цей час не принесе щастя, є звичайними людськими забобонами.
Всі дні, як і роки, послані нам Богом. І головне для віруючої людини – жити за Божими заповідями.
Водночас церква не схвалює укладення шлюбів під час Посту, коли людина повинна очищати душу, проводячи час у молитвах, більше уваги приділяючи духовному життю.
На друге запитання з листа щодо обряду заручин відповідь дає заступник начальника Полтавського міського управління юстиції – начальник Октябрського відділу реєстрації актів цивільного стану Вікторія Володимирівна Беспалько.
Передвесільне свято – заручини!
Сягає воно корінням своїм у глибоку давнину і належить до традиційного обряду українців. Обряд заручин пов'язаний із погодженням двох родин на шлюб молодих, у прилюдній згоді наречених на одруження. До урочистого обряду заручин запрошуються, як правило, наречені та їхні батьки.
За давнім українським звичаєм дівчина пов'язує хлопцеві на руку хустину, що символізує вірність коханню, а хлопець дарує своїй майбутній нареченій обручку – як згоду на шлюб та згадку про щасливий день заручин.
З цього моменту батьки стають сватами: обмінюються хлібом як символом добра, "… аби були щедрими душі, багатими і заможними – оселі, аби в щасті й розумінні назавжди залишилися поміж собою добрими родичами…", і благословляють дітей до весілля та щасливого життя.
За законом наречені стають зарученими. Заручені любов'ю одне до одного, увагою, обов'язком і повагою. Все, що буде в них попереду, залежить тільки від них, від їхнього вміння зберегти своє почуття, від уміння вистояти, дружно долати перші труднощі.
Статтею 31 Сімейного кодексу України відновлена давня українська традиція заручин, додане ще одне свято для обох родин, яке має започаткувати дружні, свояцькі відносини між ними.
Хай вам ніколи горе не болить,
Хай ваші долі будуть не розлучені,
Колись згадайте цю прекрасну мить,
В якій були – щасливі і заручені.
Щодо Вашого першого запитання відносно укладення шлюбу в високосний рік, то ми перегорнули десятки різних джерел і не знайшли бодай одного такого застереження. В народі побутують, звичайно, різні забобони. Та чи варто до них прислухатися? Гадаємо, що ні.
Цю ж думку підтвердив і керуючий Полтавською Єпархією УПЦ Київського Патріархату єпископ Полтавський і Кременчуцький Федір, до якого ми також звернулися з Вашим листом. Він люб'язно погодився прокоментувати його для Вас та інших читачів газети. Ось його відповідь:
– З точки зору православ'я церква не вбачає ніяких перепон для шлюбу у високосний рік. І різні перестороги про те, що одруження в цей час не принесе щастя, є звичайними людськими забобонами.
Всі дні, як і роки, послані нам Богом. І головне для віруючої людини – жити за Божими заповідями.
Водночас церква не схвалює укладення шлюбів під час Посту, коли людина повинна очищати душу, проводячи час у молитвах, більше уваги приділяючи духовному життю.
На друге запитання з листа щодо обряду заручин відповідь дає заступник начальника Полтавського міського управління юстиції – начальник Октябрського відділу реєстрації актів цивільного стану Вікторія Володимирівна Беспалько.
Передвесільне свято – заручини!
Сягає воно корінням своїм у глибоку давнину і належить до традиційного обряду українців. Обряд заручин пов'язаний із погодженням двох родин на шлюб молодих, у прилюдній згоді наречених на одруження. До урочистого обряду заручин запрошуються, як правило, наречені та їхні батьки.
За давнім українським звичаєм дівчина пов'язує хлопцеві на руку хустину, що символізує вірність коханню, а хлопець дарує своїй майбутній нареченій обручку – як згоду на шлюб та згадку про щасливий день заручин.
З цього моменту батьки стають сватами: обмінюються хлібом як символом добра, "… аби були щедрими душі, багатими і заможними – оселі, аби в щасті й розумінні назавжди залишилися поміж собою добрими родичами…", і благословляють дітей до весілля та щасливого життя.
За законом наречені стають зарученими. Заручені любов'ю одне до одного, увагою, обов'язком і повагою. Все, що буде в них попереду, залежить тільки від них, від їхнього вміння зберегти своє почуття, від уміння вистояти, дружно долати перші труднощі.
Статтею 31 Сімейного кодексу України відновлена давня українська традиція заручин, додане ще одне свято для обох родин, яке має започаткувати дружні, свояцькі відносини між ними.
Хай вам ніколи горе не болить,
Хай ваші долі будуть не розлучені,
Колись згадайте цю прекрасну мить,
В якій були – щасливі і заручені.
З повагою К.САМОЙЛЕНКО.