– Віталію Іларіоновичу, досить популярною в суспільстві нині є теза про те, що, мовляв, судова система є таємницею “за сімома печатками”. Яка ваша точка зору з цього приводу?
– Не можу погодитися з цим. І ось чому. У 2006 році загальна кількість усіх справ і матеріалів, розглянутих апеляційними та місцевими судами України в першій інстанції, склала понад 7 мільйонів. Місцеві суди області за цей період розглянули близько 250 тисяч справ. Якщо в кожній справі, зокрема у цивільній, беруть участь щонайменше дві особи, а буває й більше, то можна уявити кількість людей, задіяних у судових процесах, яким судовий процес відомий не з книжок. Щодо “семи печаток”. Якраз суд є найбільш відкритим у процесуальному сенсі. Це закріплено і Законом “Про судоустрій України”, який передбачає розгляд справ у відкритому судовому засіданні, крім випадків, передбачених процесуальним законом. Перелік таких випадків досить обмежений.
А тепер коротко про апеляційний суд Полтавської області. Він входить до системи судів України, і його діяльність визначена низкою законів України. За штатним розписом до його складу входить 59 суддів та інших працівників суду. До повноважень апеляційного суду входить розгляд справ у апеляційному порядку, відповідно до процесуального закону.
– Доводилося чути немало висловлювань з приводу того, що апеляційний суд скасовує суворі рішення місцевих судів. Чи так це?
– Якщо говорити окремо щодо цивільних і кримінальних справ, то статистичні дані такі: протягом 2006 року закінчено провадження 47709 цивільних справ. В апеляційному порядку було скасовано 1,9 відсотка рішень, тобто без змін залишилося 98,1 відсотка від розглянутих судами справ. За такий же період судами області розглянуто 7215 кримінальних справ стосовно 8558 осіб. Залишено без змін вироки стосовно 6186 осіб, або 93,1 відсотка.
Основними причинами скасування рішень у цивільних справах є розгляд справи за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального права тощо.
У кримінальних справах основною причиною є поверховість у дослідженні обставин справи.
Але до цього доречним буде такий коментар.
Перше. Закони не завжди чіткі та ясні. Величезне значення для ефективної діяльності суду має застосовуваний закон, його чіткість і ясність, логічна послідовність та узгодженість з іншими нормативними актами. На жаль, багато законів, які приймаються, не завжди відповідають цим якостям.
Друге. Перевантаження місцевих судів не сприяє якості та розумним строкам розгляду судових справ. Достатньо сказати, що в середньому кожний суддя області щомісячно розглядає майже 129 судових справ, а судді Октябрського районного суду Полтави розглядають по 224 справи щомісяця, судді Автозаводського районного суду Кременчука – по 210 справ. За такого навантаження важко говорити про якість та розумні строки.
Незважаючи на всі проблеми, суди області в цілому виконують свої обов’язки. Про це, до речі, свідчать результати опитування громадян Полтавщини з приводу захищеності їхніх прав та інтересів, 89,5 відсотка яких відповіли, що за захистом своїх прав вони звертаються саме до суду.
– І все ж частина громадян не задоволена роботою судів…
– Справа в тому, що немає на землі країни, в якій би всі були задоволені судом. Адже у судовому змаганні не кожний виходить переможцем. До суду, як правило, приходять дві сторони. І кожна вважає, що саме на її бік повинен стати суд. Але ж це неможливо в принципі. Тому й виникають невдоволення судом і всілякі плітки та нісенітниці про суддів.
Чи ідеальна судова система? Аналізи діяльності судів області, перевірки стану організацій, їх діяльності, узагальнення судової практики та статистики свідчать, що судова система не ідеальна і недоліки в її діяльності є.
Окремим суддям бракує професійних знань, досвіду, вихованості, об’єктивності при прийнятті рішень. Не кожний суддя має добрі організаторські здібності та високе почуття відповідальності. Хотілося, аби наше правосуддя було бездоганним. Але реалії життя такі, що протягом 2006 року до дисциплінарної відповідальності притягнуто шість суддів за порушення обов’язків судді, передбачених Законом України “Про статус суддів”.
Кримінальних же справ або адміністративних, які б порушувалися на підставі Закону України “Про боротьбу з корупцією” щодо судів місцевих, судів загальної юрисдикції або апеляційного суду, протягом більш як 10 років не було.
– На авторитет суду впливає і те, як виконуються його рішення. На жаль, тут маємо певні проблеми, зокрема, це стосується рішень щодо цивільних справ. Як ви вважаєте?
– Питання виконання судових рішень покладене на відповідні органи Міністерства юстиції України. Незмінною залишається одна з основних засад судочинства – обов’язковість рішень суду. Це конституційна норма (ст.129 Конституції України). Свій розвиток вона знаходить у ст.2 Закону України “Про судоустрій України”, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об’єднаннями громадян й іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. З точки зору закону тут не повинно бути проблем. Маю надію, що колись не буде проблем і на практиці.
– Чи складно це – стати суддею?
– Як і в кожній професії – стати висококласним фахівцем не так просто. На посаду професійного судді кваліфікаційною комісією суддів може бути рекомендований громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, котрий проживає в Україні не менше десяти років та володіє державною мовою.
Додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та їх професійного рівня встановлюються законом. Робота ця – непроста й нелегка. А тому, користуючись нагодою, вітаю своїх колег із професійним святом і бажаю бути справедливими й рішучими, чесними і доброзичливими, стриманими й наполегливими. Добра вам і вашим сім’ям.