НародивсЯ майбутній академік в оспіваному Пушкіним і Гоголем селищі Диканька 28 листопада 1927 р. Батько майбутнього вченого Володимир Олександрович працював головою колгоспу "Іскра комунізму", а мама трудилася на різних роботах, ростила трьох діток. Але коли найстаршому Миколі ще не виповнилося і дванадцяти років, вона трагічно загинула, а через два роки по тому фашисти розстріляли батька за підпільно-партизанську боротьбу…
Село ще лежало в руїнах, ще вмивалося слізьми від отриманих похоронок, а діти знову сіли за шкільні парти. Микола, якому тоді вже виповнилося 16 років, у своєму дев'ятому класі був найменшим і до того ж єдиним хлопцем. Сімнадцять однокласниць були старші за нього на рік чи два. У перші місяці учні більше працювали, ніж навчалися. Лише після Нового року в уцілілих селянських хатах та в колгоспному корівнику розпочалися повноцінні шкільні заняття.
У таких непростих умовах розвивалися здібності й талант майбутнього вченого, формувався його характер. Хлопець був середнього зросту, рум'янощокий, але характер мав твердий, відзначався наполегливістю. Микола підтримував своїх менших сестричок, яким замінив і батька, і матір.
Вчився він лише "на відмінно", всі дисципліни давалися йому легко, але особливо захоплювався фізикою, алгеброю і тригонометрією. Він нерідко дивував учительку математики, пропонуючи розв'язувати задачі простішим способом.
Після закінчення школи його, золотого медаліста, без екзаменів прийняли на фізичний факультет Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка.
– Часи тоді були голодні, 1945–1946 роки, – пригадує вчений. – Тому доводилося шукати якусь роботу, щоб заробити на харчі. Якось мені запропонували розчистити завали в спаленому під час війни будинку, що належав м'ясокомбінату, і пообіцяли розплатитися субпродуктами. Ми організували групу з п'яти чоловік. Після роботи отримали по півмішка, чи навіть більше, коров'ячих губів і вух. Ми лякали дівчат, притуляючи ті вуха до голови, а потім наварили з них холодцю й супу. Тоді то були делікатеси, які врятували на певний час від голоду.
У ті скрутні часи в нього з'явилося життєве правило – не цуратися ніякої роботи. Маючи на утриманні дев'ятирічну сестру Тоню, яку забрав до себе в Київ, він потурбувався про її освіту. Сам же обрав спеціалізацію астрофізика, якій присвятив усе своє подальше життя.
По закінченні університету в 1950 році Микола Стешенко вступив до аспірантури, де темою своїх наукових досліджень обрав фізичні процеси на Сонці. У 28 років молодий учений захистив кандидатську дисертацію у Пулково під Ленінградом (у 1973 р. він так само успішно захистив докторську дисертацію).
У 1957 році Микола Стешенко перейшов працювати науковим співробітником у Кримську астрофізичну обсерваторію, три роки поспіль виконував обов'язки заступника директора обсерваторії з наукової частини.
Уже будучи провідним ученим-астрофізиком колишнього Радянського Союзу, в 1988 році Микола Володимирович очолив Симеїзьке відділення Пулковської обсерваторії, підпорядкованої Кримській астрофізичній обсерваторії Академії наук СРСР.
Нині Микола Володимирович Стешенко – професор кафедри астрономії і методики фізики Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського, член редакційної колегії журналу "Космічна наука і технологія". Він – автор понад 85 наукових публікацій. За космічні дослідження академік Стешенко нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, "За трудові досягнення" IV ступеня, а також дипломом Всеукраїнської акції "Золота Фортуна". На честь всесвітньо відомого академіка названа одна з малих планет Сонячної системи.
Сьогодні очолювана Миколою Стешенком Кримська астрофізична обсерваторія (КрАО) – найбільша наукова астрономічна установа України, що здійснює астрофізичні дослідження найрізноманітніших об'єктів Всесвіту – від штучних супутників Землі й малих тіл Сонячної системи до позагалактичних утворень. У КрАО конструюють і виготовляють унікальну астрофізичну апаратуру як для наземних, так і для космічних спостережень. Зокрема під науковим керівництвом Миколи Стешенка була створена оптика першого в нашій країні багатоелементного телескопа діаметром 1,2 м, розроблено принципове рішення багатоелементного оптичного телескопа діаметром 25 м.
Робота науковців КрАО увінчалася багатьма важливими результатами, зокрема в дослідженні будови нашої Галактики та інших зоряних систем. Під безпосереднім керівництвом професора Миколи Стешенка були підготовлені до польотів космонавти В.Волков, Г.Гречко, О.Губарєв, Г.Добровольський, П.Климук та багато інших. Ім'я видатного вченого відоме далеко за межами нашої країни: в Болівії він навіть удостоєний звання "Почесний громадянин міста Тарійя".
Але ніякі наукові відкриття, високі нагороди і почесні звання Миколи Стешенка не здатні затьмарити його любові до рідного диканського краю, землі, де він народився, виріс, зустрів справжнє кохання, здобув освіту, яка дала змогу піднятися до наукових висот.
Село ще лежало в руїнах, ще вмивалося слізьми від отриманих похоронок, а діти знову сіли за шкільні парти. Микола, якому тоді вже виповнилося 16 років, у своєму дев'ятому класі був найменшим і до того ж єдиним хлопцем. Сімнадцять однокласниць були старші за нього на рік чи два. У перші місяці учні більше працювали, ніж навчалися. Лише після Нового року в уцілілих селянських хатах та в колгоспному корівнику розпочалися повноцінні шкільні заняття.
У таких непростих умовах розвивалися здібності й талант майбутнього вченого, формувався його характер. Хлопець був середнього зросту, рум'янощокий, але характер мав твердий, відзначався наполегливістю. Микола підтримував своїх менших сестричок, яким замінив і батька, і матір.
Вчився він лише "на відмінно", всі дисципліни давалися йому легко, але особливо захоплювався фізикою, алгеброю і тригонометрією. Він нерідко дивував учительку математики, пропонуючи розв'язувати задачі простішим способом.
Після закінчення школи його, золотого медаліста, без екзаменів прийняли на фізичний факультет Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка.
– Часи тоді були голодні, 1945–1946 роки, – пригадує вчений. – Тому доводилося шукати якусь роботу, щоб заробити на харчі. Якось мені запропонували розчистити завали в спаленому під час війни будинку, що належав м'ясокомбінату, і пообіцяли розплатитися субпродуктами. Ми організували групу з п'яти чоловік. Після роботи отримали по півмішка, чи навіть більше, коров'ячих губів і вух. Ми лякали дівчат, притуляючи ті вуха до голови, а потім наварили з них холодцю й супу. Тоді то були делікатеси, які врятували на певний час від голоду.
У ті скрутні часи в нього з'явилося життєве правило – не цуратися ніякої роботи. Маючи на утриманні дев'ятирічну сестру Тоню, яку забрав до себе в Київ, він потурбувався про її освіту. Сам же обрав спеціалізацію астрофізика, якій присвятив усе своє подальше життя.
По закінченні університету в 1950 році Микола Стешенко вступив до аспірантури, де темою своїх наукових досліджень обрав фізичні процеси на Сонці. У 28 років молодий учений захистив кандидатську дисертацію у Пулково під Ленінградом (у 1973 р. він так само успішно захистив докторську дисертацію).
У 1957 році Микола Стешенко перейшов працювати науковим співробітником у Кримську астрофізичну обсерваторію, три роки поспіль виконував обов'язки заступника директора обсерваторії з наукової частини.
Уже будучи провідним ученим-астрофізиком колишнього Радянського Союзу, в 1988 році Микола Володимирович очолив Симеїзьке відділення Пулковської обсерваторії, підпорядкованої Кримській астрофізичній обсерваторії Академії наук СРСР.
Нині Микола Володимирович Стешенко – професор кафедри астрономії і методики фізики Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського, член редакційної колегії журналу "Космічна наука і технологія". Він – автор понад 85 наукових публікацій. За космічні дослідження академік Стешенко нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, "За трудові досягнення" IV ступеня, а також дипломом Всеукраїнської акції "Золота Фортуна". На честь всесвітньо відомого академіка названа одна з малих планет Сонячної системи.
Сьогодні очолювана Миколою Стешенком Кримська астрофізична обсерваторія (КрАО) – найбільша наукова астрономічна установа України, що здійснює астрофізичні дослідження найрізноманітніших об'єктів Всесвіту – від штучних супутників Землі й малих тіл Сонячної системи до позагалактичних утворень. У КрАО конструюють і виготовляють унікальну астрофізичну апаратуру як для наземних, так і для космічних спостережень. Зокрема під науковим керівництвом Миколи Стешенка була створена оптика першого в нашій країні багатоелементного телескопа діаметром 1,2 м, розроблено принципове рішення багатоелементного оптичного телескопа діаметром 25 м.
Робота науковців КрАО увінчалася багатьма важливими результатами, зокрема в дослідженні будови нашої Галактики та інших зоряних систем. Під безпосереднім керівництвом професора Миколи Стешенка були підготовлені до польотів космонавти В.Волков, Г.Гречко, О.Губарєв, Г.Добровольський, П.Климук та багато інших. Ім'я видатного вченого відоме далеко за межами нашої країни: в Болівії він навіть удостоєний звання "Почесний громадянин міста Тарійя".
Але ніякі наукові відкриття, високі нагороди і почесні звання Миколи Стешенка не здатні затьмарити його любові до рідного диканського краю, землі, де він народився, виріс, зустрів справжнє кохання, здобув освіту, яка дала змогу піднятися до наукових висот.
Рубрика: 
