"Усе своє життя пропрацював у рідному селі, у рідному колгоспі, 20 років – трактористом і 10 – на різних роботах. А що маю на старості, що я заробив? Земельного паю не дали, а моя убога хатинка – то майже курінь із земляною підлогою. Коли йдуть дощі, не знаю, куди подітися, бо дірявий дах протікає. Скільки не звертався за допомогою до сільського голови, віз і нині там.
На своєму віку зазнав усього – війну, голод і холод, а як дожити віку – не знаю. Від того і гірко, і боляче.
Цьогоріч люди отримали скільки зерна на паї, а мені – нічого, ні краплиночки, отака несправедливість. Хоча б трішки совісті та співчуття, як гірко, як боляче…" – читаємо в листі Івана Макаровича до редакції.
Наш дописувач також надіслав копії документів, які підтверджують, що, починаючи з 2002 року, Іван Зигун з метою отримання земельного паю неодноразово звертався до різних установ. Серед них – Гадяцька районна державна адміністрація, прокуратура Гадяцького району, обласне управління земельних ресурсів, головне управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації.
Із тих же документів з'ясувалося, що Іван Макарович із 1957 по 1988 рік справді працював у колгоспі "Радянська Україна", але в 1988 році без підтверджуючих це документів звільнився з колгоспу, мотивуючи тим, що потрібен догляд за батьками. І це (відсутність документів) була велика помилка, адже пенсійного віку наш дописувач на той час ще не досяг. Оскільки в подальшому І.М.Зигун (як видно з документів) більше не виходив на роботу в колгосп, то в 1995 році на загальних зборах колгоспників, при затвердженні списків членів колгоспу, які мали право на земельний пай, його прізвище не було занесено до цих списків.
З огляду на рішення установ, куди звертався наш дописувач, у нього все-таки була можливість позитивно вирішити питання отримання земельної ділянки. Приміром, відповідаючи на звернення І.Зигуна, прокурор Гадяцького району Д.Ходатенко 30.09.2004 року дає відповідь: "…рішенням виконкому Сватківської сільської ради від 28.05.2004 року надано згоду на отримання Вами земельної частки (паю), як такому, що не був внесений до списків членів КСП "Радянська Україна", які мали право на отримання паю". Однак у вересні того ж таки 2004 року у відповіді на звернення І.Зигуна Гадяцька райдержадміністрація (за підписом тодішнього голови райдержадміністрації В.Васківського) рекомендує йому для отримання земельної частки (паю) звернутися з позовною заявою в Гадяцький районний суд. Аналогічна рекомендація була від райдержадміністрації і в червні 2005 року. Щоправда, у 2005 році у відповіді головного управління земельних ресурсів знову жевріє іскорка надії: "…Відповідно до п. б). ст. 121 Земельного кодексу України Ви маєте право на безоплатну передачу земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара". Така ділянка, як випливає із відповіді головного управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації за
№3-18/146 від 19.05.2004 року, може бути надана: "…заявнику необхідно звернутись із відповідною заявою до сільської ради. При непозитивному вирішенні даного питання сільською радою заявник має право звернутися до суду".
Чи то міцно "наскочила коса на камінь" між депутатами, головою сільської ради та Іваном Макаровичем Зигуном, чи, можливо, не вистачає сили йти "до кінця", а можливо, є ще якісь інші причини, що не дозволили до цього часу вирішити проблему земельної ділянки. Для того ж, аби остаточно поставити крапку над "і", я звернулася за коментарем до начальника відділу врегулювання відносин власності головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації Івана Реви: "Оскільки І.М.Зигун втратив будь-який зв'язок із сільгосппідприємством і не був пенсіонером та не звернувся до зборів членів КСП з проханням про внесення його до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), до 1995 року, то можливість отримати земельний пай він втратив. Адже в 1995 році землі КСП були розпайовані й на них виготовлена технічна документація. Однак Іван Макарович має право на отримання земельної ділянки з числа земель запасу, розмір якої в сукупності з присадибною ділянкою не перевищуватиме 2,0 гектара. Для отримання такої земельної ділянки І.Зигуну необхідно подати клопотання до сільської ради. Узгодивши це питання територіально, сільська рада має звернутися до райдержадміністрації". Решта, як мовиться, – справа технічна. Отже, в принципі, питання можна вирішити, якщо на шляху не виникнуть нові "підводні рифи".
На своєму віку зазнав усього – війну, голод і холод, а як дожити віку – не знаю. Від того і гірко, і боляче.
Цьогоріч люди отримали скільки зерна на паї, а мені – нічого, ні краплиночки, отака несправедливість. Хоча б трішки совісті та співчуття, як гірко, як боляче…" – читаємо в листі Івана Макаровича до редакції.
Наш дописувач також надіслав копії документів, які підтверджують, що, починаючи з 2002 року, Іван Зигун з метою отримання земельного паю неодноразово звертався до різних установ. Серед них – Гадяцька районна державна адміністрація, прокуратура Гадяцького району, обласне управління земельних ресурсів, головне управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації.
Із тих же документів з'ясувалося, що Іван Макарович із 1957 по 1988 рік справді працював у колгоспі "Радянська Україна", але в 1988 році без підтверджуючих це документів звільнився з колгоспу, мотивуючи тим, що потрібен догляд за батьками. І це (відсутність документів) була велика помилка, адже пенсійного віку наш дописувач на той час ще не досяг. Оскільки в подальшому І.М.Зигун (як видно з документів) більше не виходив на роботу в колгосп, то в 1995 році на загальних зборах колгоспників, при затвердженні списків членів колгоспу, які мали право на земельний пай, його прізвище не було занесено до цих списків.
З огляду на рішення установ, куди звертався наш дописувач, у нього все-таки була можливість позитивно вирішити питання отримання земельної ділянки. Приміром, відповідаючи на звернення І.Зигуна, прокурор Гадяцького району Д.Ходатенко 30.09.2004 року дає відповідь: "…рішенням виконкому Сватківської сільської ради від 28.05.2004 року надано згоду на отримання Вами земельної частки (паю), як такому, що не був внесений до списків членів КСП "Радянська Україна", які мали право на отримання паю". Однак у вересні того ж таки 2004 року у відповіді на звернення І.Зигуна Гадяцька райдержадміністрація (за підписом тодішнього голови райдержадміністрації В.Васківського) рекомендує йому для отримання земельної частки (паю) звернутися з позовною заявою в Гадяцький районний суд. Аналогічна рекомендація була від райдержадміністрації і в червні 2005 року. Щоправда, у 2005 році у відповіді головного управління земельних ресурсів знову жевріє іскорка надії: "…Відповідно до п. б). ст. 121 Земельного кодексу України Ви маєте право на безоплатну передачу земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара". Така ділянка, як випливає із відповіді головного управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації за
№3-18/146 від 19.05.2004 року, може бути надана: "…заявнику необхідно звернутись із відповідною заявою до сільської ради. При непозитивному вирішенні даного питання сільською радою заявник має право звернутися до суду".
Чи то міцно "наскочила коса на камінь" між депутатами, головою сільської ради та Іваном Макаровичем Зигуном, чи, можливо, не вистачає сили йти "до кінця", а можливо, є ще якісь інші причини, що не дозволили до цього часу вирішити проблему земельної ділянки. Для того ж, аби остаточно поставити крапку над "і", я звернулася за коментарем до начальника відділу врегулювання відносин власності головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації Івана Реви: "Оскільки І.М.Зигун втратив будь-який зв'язок із сільгосппідприємством і не був пенсіонером та не звернувся до зборів членів КСП з проханням про внесення його до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), до 1995 року, то можливість отримати земельний пай він втратив. Адже в 1995 році землі КСП були розпайовані й на них виготовлена технічна документація. Однак Іван Макарович має право на отримання земельної ділянки з числа земель запасу, розмір якої в сукупності з присадибною ділянкою не перевищуватиме 2,0 гектара. Для отримання такої земельної ділянки І.Зигуну необхідно подати клопотання до сільської ради. Узгодивши це питання територіально, сільська рада має звернутися до райдержадміністрації". Решта, як мовиться, – справа технічна. Отже, в принципі, питання можна вирішити, якщо на шляху не виникнуть нові "підводні рифи".
Рубрика: 
