З болем у серці повідомив він, що змушений був сам подати до суду на позбавлення материнських прав його безпутньої доньки, аби змогти оформити на себе опікунство над онуками, яких він дуже любить і про яких піклується ось уже четвертий рік, забравши їх до себе. Задля них цей 67-річний дідусь доглядає чималеньке, як для його віку, господарство – корівку, свиню, птицю, обробляє город.
Та все ж його невеликої пенсії при нинішніх цінах на одяг, взуття, щось смачненьке для діток не вистачає. Тож і просив дідусь допомогти йому в оформленні опікунства над онуками, можливо, тоді додалася б хоч якась копієчка до його пенсії.
Одразу на цей тривожний лист відгукнулася моя колега, журналістка Ірина Рогожинська, і 12 вересня "Зоря Полтавщини" надрукувала її хвилюючий матеріал "Коли сорочка мамина не гріє…" Вона ще займатиметься проблемою цієї родини (поки що знаходиться у відпустці), а тим часом у редакцію телефонують, приходять добрі люди, які хочуть хоч чим-небудь допомогти Людочці та Віталику, приносять теплі речі для цих діток. Разом з автором Іриною Рогожинською редакція дякує усім небайдужим нашим читачам, особливо сестрам Наталі Чобітько та Людмилі Гаврилашовій з Полтави, які принесли цілий білосніжний мішок гарно випрасуваних речей їхніх дітей, що вже виросли, і зі сльозами на очах казали, як навіть сон втратили, переживаючи за цих залишених батьками братика і сестричку. Дякуємо молодому подружжю полтавців, яке не назвало свого прізвища, але знаємо, що виховує донечку Софію і синочка Світозара, за невеличку грошову допомогу дідусеві Олексію Олександровичу. Всі ваші подарунки, любі, обов'язково потраплять тим, кому вони адресовані, від ваших добрих і щирих сердець, принісши в їхню оселю теплі промінчики вашої доброти.
Хай не міліє річечка чуйності поміж людьми! Тепла вам і гарної осені.