Ще донедавна ми захоплено зустрічали благодіяння багатих дядь, які дарували шкільні автобуси. Але селяни тепер не в захваті від тих "троянських коней". Чому? А тому, що з їх "допомогою" вимре решта хуторів і малих сіл. Бо що для сільця школа? Це вогник життя, це ниточка, що поєднує з майбутнім. Той, хто придумав таку оптимізацію і таке ущільнення, може, й прагматична людина, але чи має любов до України?..
Двадцять років жила початкова школа в селі Світанок Гребінківського району. Село маленьке – близько триста мешканців та менше ста дворів. Колись тут був відділок багатого радгоспу, тут набудували квартир, відкрили початкову школу, щоб показати розвиток і ріст. Щоправда, школа містилася в одному з помешкань. Спочатку було три кімнати, в одній знаходився спортзал, але згодом його віддали під квартиру. Навчалися на 50 квадратних метрах, тобто у двох невеликих кімнатах. У тому спортзалі лишився газовий котел, яким опалювали цю школку.
2000-го початкову відключили від опалення. Але школа не здалася! Там поставили дві груби та й рушили далі длубати скалу знань. Вчительки Валентина Острянська та Ганна Левченко навчали писати, читати та рахувати, робили школярикам бутерброди, гріли чай.
Там було затишно, по-сімейному.
Чим далі рухався вперед час, тим діток меншало. І ось настав нинішній рік, коли постало питання про закриття початкової. За словами Ганни Левченко, дітей цього року мало б бути шістнадцять, а сільський голова нарахувала одинадцять. До всього є ще й грізний припис інспектора з пожежного нагляду, зокрема про те, що пічне опалення розміщене безпосередньо в класі й не відділене протипожежною перегородкою від основного приміщення, горище не відокремлене протипожежною перегородкою від горища житлового будинку, що розташоване в одній будівлі, приміщення не забезпечене іншим евакуаційним виходом…
Усе правильно. 2004 року ситуація була така ж, опалення пічне, але інспектор з пожежного нагляду при огляді школи у приписі про перегородки та запасний вихід ані словом не згадав, зауваження були іншого характеру. Хіба вимоги змінилися?
У лютому санітарний лікар висловив свої претензії щодо відсутності у Світанківській початковій школі проточної холодної та гарячої води, холодильного обладнання…
Ці документи стали основним аргументом закриття школи, коли у Світанку проводилися збори громади. Сільський голова Тетяна Баранюк розповіла, що на збори прийшло чоловік тридцять. Були й незгодні з тим, щоб школу закрили. Голосування не проводилося, вирішили питання винести на сесію Тополівської сільської ради, до якої входить і Світанок. Там депутати були одностайними – школу закрити.
А мешканці Світанка написали листа до голови Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України Катерини Самойлик, в якому, зокрема, зазначали: "Клуб у селі закрили й розвалили, дитячий садок закрили, а тепер ще й школу хочуть відібрати. На дитячі ранки до школи спішать не тільки батьки учнів, а й дошкільнята з мамами та бабусями, інші жителі села… Допоможіть зберегти школу!" Під листом двадцять підписів.
Лист "відфутболили" до міністра освіти та науки Станіслава Ніколаєнка. Далі його послали на розгляд до Полтавської облдержадміністрації та Гребінківської райдержадміністрації. І ось після такого детальнокабінетного вивчення проблеми надійшло повідомлення, підписане заступником міністра В.В.Тесленком. Посилаючись на вердикти інспектора з пожежного нагляду та санітарного лікаря, Валентин Вікторович пише, що "заборонено подальшу експлуатацію приміщень під Світанківську ЗОШ І ступеня, як непридатних для здійснення навчально-виховного процесу". Ось коли спливла на поверхню істина. Виявляється, двадцять років поспіль тут порушували закон і тільки тепер це помітили!
Тополівський сільський голова Тетяна Баранюк говорить, що сільська рада не в змозі заново провести газ у початкову школу. Начальник відділу освіти Гребінківської райдержадміністрації Неля Бондаренко повідомила, що нині дітей підвозять шкільним автобусом до міста, вони тут навчаються в кращих умовах, мали можливість вибирати школу. Голова райдержадміністрації Вадим Федоренко констатує, що в Світанківській школі дітей було мало і що сільські педагоги не змогли б дітям дати більше, ніж міські.
Отже, немає школи, немає проблем? Невже їх поменшає і тоді, коли з карти України зникне маленьке степове село Світанок, де немає роботи, немає переспективи?
* * *
Але школа поки що стоїть. Маленька фортеця здивованими вікнами дивиться на своїх учнів, які приїздять автобусом і йдуть мимо неї…
Двадцять років жила початкова школа в селі Світанок Гребінківського району. Село маленьке – близько триста мешканців та менше ста дворів. Колись тут був відділок багатого радгоспу, тут набудували квартир, відкрили початкову школу, щоб показати розвиток і ріст. Щоправда, школа містилася в одному з помешкань. Спочатку було три кімнати, в одній знаходився спортзал, але згодом його віддали під квартиру. Навчалися на 50 квадратних метрах, тобто у двох невеликих кімнатах. У тому спортзалі лишився газовий котел, яким опалювали цю школку.
2000-го початкову відключили від опалення. Але школа не здалася! Там поставили дві груби та й рушили далі длубати скалу знань. Вчительки Валентина Острянська та Ганна Левченко навчали писати, читати та рахувати, робили школярикам бутерброди, гріли чай.
Там було затишно, по-сімейному.
Чим далі рухався вперед час, тим діток меншало. І ось настав нинішній рік, коли постало питання про закриття початкової. За словами Ганни Левченко, дітей цього року мало б бути шістнадцять, а сільський голова нарахувала одинадцять. До всього є ще й грізний припис інспектора з пожежного нагляду, зокрема про те, що пічне опалення розміщене безпосередньо в класі й не відділене протипожежною перегородкою від основного приміщення, горище не відокремлене протипожежною перегородкою від горища житлового будинку, що розташоване в одній будівлі, приміщення не забезпечене іншим евакуаційним виходом…
Усе правильно. 2004 року ситуація була така ж, опалення пічне, але інспектор з пожежного нагляду при огляді школи у приписі про перегородки та запасний вихід ані словом не згадав, зауваження були іншого характеру. Хіба вимоги змінилися?
У лютому санітарний лікар висловив свої претензії щодо відсутності у Світанківській початковій школі проточної холодної та гарячої води, холодильного обладнання…
Ці документи стали основним аргументом закриття школи, коли у Світанку проводилися збори громади. Сільський голова Тетяна Баранюк розповіла, що на збори прийшло чоловік тридцять. Були й незгодні з тим, щоб школу закрили. Голосування не проводилося, вирішили питання винести на сесію Тополівської сільської ради, до якої входить і Світанок. Там депутати були одностайними – школу закрити.
А мешканці Світанка написали листа до голови Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України Катерини Самойлик, в якому, зокрема, зазначали: "Клуб у селі закрили й розвалили, дитячий садок закрили, а тепер ще й школу хочуть відібрати. На дитячі ранки до школи спішать не тільки батьки учнів, а й дошкільнята з мамами та бабусями, інші жителі села… Допоможіть зберегти школу!" Під листом двадцять підписів.
Лист "відфутболили" до міністра освіти та науки Станіслава Ніколаєнка. Далі його послали на розгляд до Полтавської облдержадміністрації та Гребінківської райдержадміністрації. І ось після такого детальнокабінетного вивчення проблеми надійшло повідомлення, підписане заступником міністра В.В.Тесленком. Посилаючись на вердикти інспектора з пожежного нагляду та санітарного лікаря, Валентин Вікторович пише, що "заборонено подальшу експлуатацію приміщень під Світанківську ЗОШ І ступеня, як непридатних для здійснення навчально-виховного процесу". Ось коли спливла на поверхню істина. Виявляється, двадцять років поспіль тут порушували закон і тільки тепер це помітили!
Тополівський сільський голова Тетяна Баранюк говорить, що сільська рада не в змозі заново провести газ у початкову школу. Начальник відділу освіти Гребінківської райдержадміністрації Неля Бондаренко повідомила, що нині дітей підвозять шкільним автобусом до міста, вони тут навчаються в кращих умовах, мали можливість вибирати школу. Голова райдержадміністрації Вадим Федоренко констатує, що в Світанківській школі дітей було мало і що сільські педагоги не змогли б дітям дати більше, ніж міські.
Отже, немає школи, немає проблем? Невже їх поменшає і тоді, коли з карти України зникне маленьке степове село Світанок, де немає роботи, немає переспективи?
* * *
Але школа поки що стоїть. Маленька фортеця здивованими вікнами дивиться на своїх учнів, які приїздять автобусом і йдуть мимо неї…
Рубрика: 
