Основний пасажир тролейбуса вдень – пенсіонер. У цьому й сумніватися не треба – варто лише зайти в тролейбус і озирнутися навколо. У салоні, як правило, – люди похилого віку. Хіба що хтось із студентів заскочить, промовивши кондукторові: "Проїзний".
Чекати тролейбуса людині, яка працює, – невдячна справа. Запізнишся на роботу або в інших справах. Згадую, як одного разу, помінявши книжечку в абонентському відділі "Полтавагазу", рушила в пообідній час до зупинки тролейбуса на розі вулиць Шевченка і Сінної, біля автостанції. Народу на зупинці зібралося багато, всі чекали тролейбусів за маршрутами №№ 3 та 8. Простоявши хвилин сорок і не діждавшись "вісімки", пішла на вул. Жовтневу, де нарешті сіла в маршрутку до Алмазного. А старенькі бабусі й дідусі залишилися чекати – добре, що стояв літній погожий день.
Досліджуючи нині цю проблему, побувала на кількох тролейбусних зупинках, поспілкувалася з багатьма пасажирами. На зупинці "Музей Панаса Мирного" познайомилася з Ганною Антоненко, до речі, давньою передплатницею і прихильницею "Зорі Полтавщини".
– Я живу в Супрунівці, – розповіла жінка. – По місту їжджу тролейбусом, самі розумієте: як пенсіонерка – безплатно. Але чекати транспорт доводиться довго. Таке враження, що тролейбуси в Полтаві перевелися…
Вирішила особисто перевірити це. 19 жовтня на зупинці "Автовокзал" о 14.45 чекала тролейбуса. Його не було 15 хвилин. Нарешті з’явився № 6. І знову пауза. Хоча на покажчику маршрутів їх було перелічено аж сім – "5", "6", "6-а", "7", "8", "10", "11". Розклад руху транспорту відсутній.
– Років з десять тому, – згадує полтавка Ольга Погодіна, – тролейбуси їздили регулярно. А тепер або один за одним їдуть, або годинами їх немає. У центрі, щоб діждатися шостого номера, треба запастися терпінням. А на кінцевій, біля диспетчерської, що по вул. Героїв Сталінграда, тролейбуси гуртом стоять…
Розмова ця відбулася 17 жовтня на зупинці "Мотель". О 16.20 пасажири все виглядали тролейбуса, та лише о 16.45 з’явилася "сімка", а о 16.50 – 8-й маршрут. Потім – знову довга перерва в русі.
– Тролейбуси їздять геть незадовільно, – говорить депутат Полтавської міської ради Руслана Крайнова. – Вранці в годину пік із зупинки "Інститут зв’язку" взагалі неможливо виїхати. Пасажирів набивається – як оселедців у бочці. Неодноразово зверталася з цієї проблеми до керівництва "Полтаваелектроавтотранс", але суттєвого покращення так і не відбулося.
Начальник комунального підприємства "Полтаваелектроавтотранс" (так тепер іменується тролейбусне управління) Анатолій Носатченко не погоджується з тим, що пасажирам довго доводиться чекати тролейбуса.
– Тролейбуси є, і вони їздять, – стверджує Анатолій Сергійович. – Ось дивіться, – він показує схему пасажиропотоків, – інтервал руху тролейбусів не перевищує 6 хвилин.
Хто проводив це дослідження, достеменно дізнатися не вдалося.
– Громадський контроль, – почула від начальника.
Які саме громадські контролери перевіряли рух транспорту, мені не повідомили, зіславшись на те, що це, мовляв, "конфіденційна інформація".
Проблеми ж тролейбусного сполучення Анатолій Носатченко пояснює тим, що нині в обласному центрі є багато приватного та іншого транспорту. Через це тролейбуси їздять зі швидкістю 11,7 км на годину, тоді як передбачена виробником швидкість – 18 км на годину.
– Через це не відчувається і той ефект, який має давати громадський транспорт, – підкреслив керівник.
Другою причиною тролейбусної проблеми Анатолій Носатченко назвав незадовільну організацію руху названого виду транспорту в місті. На його думку, для цього потрібна відповідна структура, яка б розробляла й удосконалювала маршрутні схеми, вивчала б пасажиропотік тощо.
Впливає на проблему, на думку начальника підприємства, й те, що в більшості установ та підприємств міста робочий день починається і закінчується однаково – о 8-й та о 17-й годині. Якби, мовляв, початок робочого дня був диференційованим, наприклад, о 7.30, 7.45, 8.15, то й година пік розвантажилася б, і транспортна проблема полегшилася.
Можна погодитися з аргументами керівника. Але не погоджуся з тим, що ці аргументи для розв’язання транспортної проблеми є головними. Вважаю, найпершою запорукою вирішення транспортного питання є кількість і якість рухомого складу тролейбусів, досвідченість і технічна дисципліна персоналу. Відповіді на це запитання керівник "Полтаваелектроавтотрансу" давав неохоче. І все ж навіть із цих коротких відомостей картина вимальовується невтішна: парк пасажирських тролейбусів рік у рік зменшується, а їхній вік – збільшується. Лише 5 тролейбусів – у експлуатації близько п’яти років. А ось із терміном роботи від 10 до 15 років – аж 43. Невисока й зарплата персоналу, через що і водії, і кондуктори тут не затримуються.
Як з’ясувалося, з нинішнього року діє державна програма фінансування подібних підприємств, згідно з якою кошти на їхній розвиток виділяють і держава, і місцева влада. Стало відомо, що кошти від держави в повному обсязі назване комунальне підприємство нинішнього року ще не отримало. Від цього, мабуть, і брак запчастин, нерегулярний плановий ремонт тролейбусів та інші невирішені технічні питання.
Додамо й те, що 70% пасажирів тролейбусів – пільговики. Чи покриває міська влада повною мірою збитки транспортників, чи закладені кошти на названі цілі в міському бюджеті окремою статтею на розвиток підприємства? Ці запитання залишилися без відповіді.
На моє неодноразове прохання прокоментувати цю ситуацію начальник відділу з питань транспортних перевезень та зв’язку міськвиконкому Петро Карпенко так і не зробив цього, порадивши автору звернутися… до керівника прес-служби міського виконавчого комітету.
А дуже хотілося б, аби влада Полтави впритул, зацікавлено й щиро, зайнялася тролейбусною проблемою. Адже йдеться не тільки про перспективи розвитку підприємства, якому нещодавно виповнилося 45 років, але й про турботу про пересічного полтавця, зокрема й про пенсіонера, інваліда, студента, які належать до категорії соціально вразливих верств населення, про кого належить дбати народним обранцям усіх рівнів…
Р.S. Минулого понеділка, на апаратній нараді в Полтавському міськвиконкомі, було представлено нового начальника КП "Полтаваелектроавтотранс" – Петра Карпенка. Сподіваємося, проблеми, порушені в цій публікації, знайдуть відгук у нового керівництва підприємства й будуть нарешті розв’язані.
Чекати тролейбуса людині, яка працює, – невдячна справа. Запізнишся на роботу або в інших справах. Згадую, як одного разу, помінявши книжечку в абонентському відділі "Полтавагазу", рушила в пообідній час до зупинки тролейбуса на розі вулиць Шевченка і Сінної, біля автостанції. Народу на зупинці зібралося багато, всі чекали тролейбусів за маршрутами №№ 3 та 8. Простоявши хвилин сорок і не діждавшись "вісімки", пішла на вул. Жовтневу, де нарешті сіла в маршрутку до Алмазного. А старенькі бабусі й дідусі залишилися чекати – добре, що стояв літній погожий день.
Досліджуючи нині цю проблему, побувала на кількох тролейбусних зупинках, поспілкувалася з багатьма пасажирами. На зупинці "Музей Панаса Мирного" познайомилася з Ганною Антоненко, до речі, давньою передплатницею і прихильницею "Зорі Полтавщини".
– Я живу в Супрунівці, – розповіла жінка. – По місту їжджу тролейбусом, самі розумієте: як пенсіонерка – безплатно. Але чекати транспорт доводиться довго. Таке враження, що тролейбуси в Полтаві перевелися…
Вирішила особисто перевірити це. 19 жовтня на зупинці "Автовокзал" о 14.45 чекала тролейбуса. Його не було 15 хвилин. Нарешті з’явився № 6. І знову пауза. Хоча на покажчику маршрутів їх було перелічено аж сім – "5", "6", "6-а", "7", "8", "10", "11". Розклад руху транспорту відсутній.
– Років з десять тому, – згадує полтавка Ольга Погодіна, – тролейбуси їздили регулярно. А тепер або один за одним їдуть, або годинами їх немає. У центрі, щоб діждатися шостого номера, треба запастися терпінням. А на кінцевій, біля диспетчерської, що по вул. Героїв Сталінграда, тролейбуси гуртом стоять…
Розмова ця відбулася 17 жовтня на зупинці "Мотель". О 16.20 пасажири все виглядали тролейбуса, та лише о 16.45 з’явилася "сімка", а о 16.50 – 8-й маршрут. Потім – знову довга перерва в русі.
– Тролейбуси їздять геть незадовільно, – говорить депутат Полтавської міської ради Руслана Крайнова. – Вранці в годину пік із зупинки "Інститут зв’язку" взагалі неможливо виїхати. Пасажирів набивається – як оселедців у бочці. Неодноразово зверталася з цієї проблеми до керівництва "Полтаваелектроавтотранс", але суттєвого покращення так і не відбулося.
Начальник комунального підприємства "Полтаваелектроавтотранс" (так тепер іменується тролейбусне управління) Анатолій Носатченко не погоджується з тим, що пасажирам довго доводиться чекати тролейбуса.
– Тролейбуси є, і вони їздять, – стверджує Анатолій Сергійович. – Ось дивіться, – він показує схему пасажиропотоків, – інтервал руху тролейбусів не перевищує 6 хвилин.
Хто проводив це дослідження, достеменно дізнатися не вдалося.
– Громадський контроль, – почула від начальника.
Які саме громадські контролери перевіряли рух транспорту, мені не повідомили, зіславшись на те, що це, мовляв, "конфіденційна інформація".
Проблеми ж тролейбусного сполучення Анатолій Носатченко пояснює тим, що нині в обласному центрі є багато приватного та іншого транспорту. Через це тролейбуси їздять зі швидкістю 11,7 км на годину, тоді як передбачена виробником швидкість – 18 км на годину.
– Через це не відчувається і той ефект, який має давати громадський транспорт, – підкреслив керівник.
Другою причиною тролейбусної проблеми Анатолій Носатченко назвав незадовільну організацію руху названого виду транспорту в місті. На його думку, для цього потрібна відповідна структура, яка б розробляла й удосконалювала маршрутні схеми, вивчала б пасажиропотік тощо.
Впливає на проблему, на думку начальника підприємства, й те, що в більшості установ та підприємств міста робочий день починається і закінчується однаково – о 8-й та о 17-й годині. Якби, мовляв, початок робочого дня був диференційованим, наприклад, о 7.30, 7.45, 8.15, то й година пік розвантажилася б, і транспортна проблема полегшилася.
Можна погодитися з аргументами керівника. Але не погоджуся з тим, що ці аргументи для розв’язання транспортної проблеми є головними. Вважаю, найпершою запорукою вирішення транспортного питання є кількість і якість рухомого складу тролейбусів, досвідченість і технічна дисципліна персоналу. Відповіді на це запитання керівник "Полтаваелектроавтотрансу" давав неохоче. І все ж навіть із цих коротких відомостей картина вимальовується невтішна: парк пасажирських тролейбусів рік у рік зменшується, а їхній вік – збільшується. Лише 5 тролейбусів – у експлуатації близько п’яти років. А ось із терміном роботи від 10 до 15 років – аж 43. Невисока й зарплата персоналу, через що і водії, і кондуктори тут не затримуються.
Як з’ясувалося, з нинішнього року діє державна програма фінансування подібних підприємств, згідно з якою кошти на їхній розвиток виділяють і держава, і місцева влада. Стало відомо, що кошти від держави в повному обсязі назване комунальне підприємство нинішнього року ще не отримало. Від цього, мабуть, і брак запчастин, нерегулярний плановий ремонт тролейбусів та інші невирішені технічні питання.
Додамо й те, що 70% пасажирів тролейбусів – пільговики. Чи покриває міська влада повною мірою збитки транспортників, чи закладені кошти на названі цілі в міському бюджеті окремою статтею на розвиток підприємства? Ці запитання залишилися без відповіді.
На моє неодноразове прохання прокоментувати цю ситуацію начальник відділу з питань транспортних перевезень та зв’язку міськвиконкому Петро Карпенко так і не зробив цього, порадивши автору звернутися… до керівника прес-служби міського виконавчого комітету.
А дуже хотілося б, аби влада Полтави впритул, зацікавлено й щиро, зайнялася тролейбусною проблемою. Адже йдеться не тільки про перспективи розвитку підприємства, якому нещодавно виповнилося 45 років, але й про турботу про пересічного полтавця, зокрема й про пенсіонера, інваліда, студента, які належать до категорії соціально вразливих верств населення, про кого належить дбати народним обранцям усіх рівнів…
Р.S. Минулого понеділка, на апаратній нараді в Полтавському міськвиконкомі, було представлено нового начальника КП "Полтаваелектроавтотранс" – Петра Карпенка. Сподіваємося, проблеми, порушені в цій публікації, знайдуть відгук у нового керівництва підприємства й будуть нарешті розв’язані.