Щодо останнього – тут відповісти може тільки сам Віктор, і то після особистого контакту. А ось для тих, хто просить розповідати про цілителя і зцілених ним людей, маємо кілька таких свідчень у редакційній пошті. Нагадаємо, що редакція зі свого боку також зверталася до наших читачів із проханням повідомляти про випадки зцілення: нас так само цікавить цей феномен – Віктор Громов, і оскільки випала нагода познайомитися з ним ближче і розповісти про це знайомство читачам, то хотілося б якщо й не розгадати до кінця природу його таланту, то хоч би трішки наблизитися до розгадки. А коли б ще й науковців залучити… Щоправда, науковці залучалися. І – відступали перед невідомим, не знаходячи, як і чим пояснити вміння цілителя. Бо ж доведено на практиці: він діагностує без будь-яких приладів, лікує. І – бачить. Бачить те, чого не побачить жоден із новітніх пристроїв. А тому дає поради людям щодо певних життєвих ситуацій, а комусь може й дорікнути за свідомо здійснені не найкращі вчинки. І той, хто опинився сам на сам із цілителем, знає, про що йдеться. Одне слово, Віктор Громов уміє "читати" людину на її фізичному й інформаційному рівні. Щодо інформаційного – наука давно не заперечує його існування і вже має в цій царині свої набутки.
Подивимося, як вивчають феномен Віктора Громова наші дописувачі. Один із найцікавіших листів належить жінці, котра має серйозні визнання ( і навіть звання) та 44 роки стажу роботи в медицині на досить високій посаді. З роботи звільнена через хворобу і перехід на інвалідність – все це й спричинене постійною перевтомою і відданістю своїм пацієнтам, за яких завжди вболівала, як за рідних людей. "За практичною роботою у мене не вистачило часу захистити дисертацію", – пише жінка. Але звання заслуженого лікаря одержала, побувала на урочистостях у Маріїнському палаці. "З того часу – одна хвороба за другою… 4 місяці не рухалась…". Не будемо перелічувати хвороби, описані в листі, – їх чимало, бо головне – пацієнткою цілителя стала досвідчена лікарка. Вона розповідає, що, прочитавши кілька розповідей у нашій газеті про Віктора Громова, звернулася до нього через водія – Василя Ілліча: передала своє фото і листа. "Я до цього часу відносилась скептично до всякого роду цілителів, магів. Але відсутність ефекту від традиційного лікування змусила мене це зробити". Жінка спілкувалась із Громовим телефоном – двічі на тиждень. Коли не могла додзвонитися, він телефонував сам. "За місяць спілкування мені стало краще… Після розмови з ним стаю спокійна і сплю цілу ніч без болю… Ще рано робити висновки, бо минуло мало часу, але віру я не втратила, а вона допомагає мені жити…"
"Вже після першого прийому відчула значне полегшення, а після повного курсу зовсім забула про біль. Низький уклін вам, Вікторе Анатолійовичу! Дякуючи вам, мої недуги розтанули і звільнили дорогу новому, світлому і сяючому щастю", – пише Галина Петрівна з Полтавського району, котра мала проблеми із суглобами.
Вчителька-пенсіонерка Олександра Григорівна з Гадяцького району розповідає: "Після першого прийому перестала боліти голова, спокійно можу спати, після третього відвідування перестали боліти шлунок і печінка. Слава Богу, що є ще така людина, яка не байдужа до людського горя…"
"Завдяки йому я перестала хворіти на хронічний риніт, який намагалася лікувати протягом декількох років. До того ж, відчула значне полегшення щодо болів у суглобах, які дошкуляли мені тривалий час. Тому намагаюсь періодично проходити лікувальні сеанси у В.Громова… З повагою і вдячністю – А.Д. Нестеренко".
"В 2004 році після великих стресів почалося загострення хвороб нервової системи, порушився тиск, остеохондроз, почала відмовляти ліва сторона тіла. Гроші, ліки, а стан не покращувався… В газеті прочитала про Віктора Громова із Верхньодніпровська… Виявилось, що у Полтаві є чоловік, Калініченко В.І., котрий сам пройшов лікування у В. Громова, а тепер допомагає іншим… Після кількох сеансів лікування відчула зміни на краще в своєму організмі. З того часу навесні і восени їду до нього за підтримкою… З повагою – М.".
"Шановний Вікторе Анатолійовичу! Дуже вдячна за вашу допомогу у лікуванні моєї мами. Лише завдяки вам вона набирається сили для життя. Коли Василь Ілліч (водій, котрий возить людей із Полтави у Верхньодніпровськ) показує фотографію моєї мами Віктору Громову, через 20 – 30 хвилин вона із немічної дитини перетворюється, набираючись сили й енергії, на милу бабусю. І коли лікарі винесли моїй мамі вирок: рак жіночих органів, Віктор по фотографії спростував цей діагноз, визначивши доброякісну пухлину… Мене Віктор Громов позбавив від печії у шлунку за кілька сеансів. А його добре слово допомогло мені побороти нервовий стрес після звільнення з роботи і знайти кращу роботу…З повагою Наташа Крилова".
"Періодично буваю на прийомі у Віті, він зупинив розвиток хвороби кісток чи уповільнив її розвиток. Але я, маючи інвалідність ІІІ групи з 1996 року, ще працюю і ходжу сам, хоч жінка, з якою ми разом одержували інвалідність за однаковим діагнозом, уже не встає з ліжка. Часто мене прихоплюють і нирки, Вітя знімає біль, і запалення минає швидше. Так і живу, оздоровлюючись у Віктора Громова. Дуже вдячний йому за його добре серце…"
"Обираючи золоті прикраси, більшість людей в першу чергу звертає увагу на пробу, щоб вона була високої якості. Людину ж просто називають: хороша, порядна. А якою ж мірою оцінити людину, яка присвятила своє життя, нелегке життя, спасінню людей – хворих? Хочу розповісти читачам про Людину, якій можна дати пробу найвищої якості, Людину найвищого гатунку. Це – Віктор Анатолійович Громов", – так починає свого листа старший лаборант кафедри української літератури Криворізького державного педуніверситету Валентина Дернова. За ним – ще одна дивовижна історія зцілення. "Цей день запам'ятаю назавжди. Як доїхала до Верхньодніпровська, бачили люди та сердечна жінка Валентина Миколаївна, яка навіть боялася, що не довезе мене, бо я "висіла" на поручнях і стискувала зуби від болю, щоб не кричати. Дві години здались мені вічністю. Перша зустріч з Віктором Анатолійовичем – уважний погляд, заспокійливі рухи руками, якась виваженість і… спокій. Всього кілька рухів руками! Я вийшла від нього і відчула, що біль зник. Коли їхала назад, плакала від щастя: за довгі п'ять місяців я вперше не відчувала болю, прислухалася до себе – неначе всередині щось відбувалося таємне, щемне. Наступних зустрічей вже чекала, як свята, і щоразу почувала себе все краще і краще. Зараз я працюю, як себе почуваю – можуть розповісти друзі, колеги… Думаю, що згодом відмовлюсь від групи інвалідності, бо відчула сили в собі, смак до життя…"
"Більше 8 років тому в лікарні маленькій доньці поставили діагноз: відмовляють нирки. Найстрашніше, коли не можеш нічим допомогти. Бог почув мої молитви. Принесли статтю, яка мене просто вразила… І яким було моє здивування, коли, подзвонивши Віктору Громову, я почула той самий діагноз! Віктор сказав: "Не плачте, я допоможу. Приїздіть якомога швидше". Після чотирьох зустрічей аналізи були хорошими – на подив лікарів… Минуло багато часу. Донька завжди запитує, коли поїдемо ще до Віктора, і цілує його фотографію… Час багато чого змінив, але Віктор зовсім не змінився у ставленні до людей. Дуже йому вдячні, хай береже його Бог! З повагою сім'я Путрів".
А ось лист-роздум Юлії Сєрової з Полтави, в якому вона, зокрема, пише: "Два роки тому через вашу газету мені вдалося дізнатися про цю людину. Я тяжко хворіла, а лікування в лікарнях не давало позитивного результату… Через кілька сеансів моє здоров'я поліпшилося… Цілитель допомагає також і моїм рідним…
Вітя лікує і біополем (воно в нього надзвичайно сильне)
, і словом. Адже недарма класик сказав: "Словом можно убить, словом можно спасти, словом можно полки за собой повести". Уся справа у вірі. Якщо людина вірить і в Бога, і в свої сили, то можна все здійснити…
Їдучи до цілителя, мені не раз доводилося чути нарікання на те, що він хворим приділяє дуже мало часу. Справді, сеанс триває менше хвилини (з кожним Вітя спілкується індивідуально). Чому це так? Теоретично біополем вилікувати людину можна за один сеанс. Але організм, ослаблений хворобою, не зможе витримати великого впливу енергії, це веде до погіршення самопочуття і загострення недугів. Для прикладу скажу: коли лікар призначає пацієнту ліки, то це не означає, що, випивши все відразу, людина стане здоровою. Так і з біополем. Вітя сам "дозує" кожному енергію, бачить, скільки її потрібно організму в цей момент.
Ще одне дуже цікаве питання: де Віктор бере стільки енергії? Перш за все, він вірить у Бога, вірить, що Той його не покине і допоможе, дасть сили прийняти всіх бажаючих. А по-друге, Вітя вміє (а точніше, йому це дано) заряджатися із Космосу. Всесвіт має колосальний запас енергії – досі не відомо, чи є у нього межі, на це питання сучасна наука не в змозі дати відповідь. Віті це було дано з дитинства, після того випадку, коли в інтернаті помирав його друг, а він переніс страшний стрес. А людина, яка переживе щось невимовно тяжке, може або втратити розум, або відкрити в собі надзвичайні здібності. Так сталося і в цьому випадку. Вітя почав бачити наскрізь людей, читати думки, зрештою – лікувати… Вітя є дуже цікавою особистістю, з ним завжди є про що поговорити. Він і про таємниці людської психіки та людського буття розкаже. Спілкуючись з ним, духовно збагачуєшся…
Найбільше й найпочесніше звання на Землі – бути Людиною. А Вітя саме нею і є… У нього доброти стільки, що вистачає на всіх…
А до вас, шановна редакціє, звертаюся з проханням запросити в Полтаву Віктора Громова, бо, на жаль, уже два роки він не був у нашому місті. Дуже багато людей хотіли б поставити йому різні запитання, як це було в попередні рази його приїзду в редакцію, і просто подякувати за лікування…".
Отож, маємо не лише конкретні розповіді наших читачів, а й спробу "пояснити" феномен Віктора Громова. Те саме продовжують робити й наші колеги-журналісти. Щойно з'явився документальний кінофільм про цілителя Кіровоградської ОТРК "Вже не ніч, ще не ранок", автор – Оксана Чіканчі. Заслужений журналіст України Геннадій Цурканов також пише: "Справжніх цілителів дійсно мало. Але, слава Богу, вони все-таки є. Я щасливий, що знаю такого чоловіка. Звати його Віктор Громов…". І розповідає, що "звістка про нього докотилася навіть до Америки й туманного Альбіона. Англійці… запросили його до себе на постійне місце проживання. Віктор Громов подякував за звабливу пропозицію, але відповів, що завжди готовий допомогти будь-кому із жителів Великобританії, якщо той приїде на Україну, до нього, у Верхньодніпровськ". І їдуть до Віктора з усіх усюд!
"Щоправда, останнім часом легкові автомобілі все частіше везуть його в Київ, де від нього чекають зцілення – і одержують його – відомі люди в державі. Побував і за кордоном. У одного видатного українського дипломата несподівано почало різко здавати серце, з'явилась фатальна миготлива аритмія. Зарубіжні лікарі заборонили транспортування хворого на батьківщину й наполягали на негайній операції. Але його київські друзі, котрі чули про чудодійну силу молодого верхньодніпровця, відразу ж звернулися до Громова. Довелося тому летіти за кордон. Всього через кілька його сеансів болі у дипломата як рукою зняло…
Шкода, думаю я, що спеціалісти досі не знайшли часу разібратися у феномені Громова. Якщо, звичайно, це можливо в принципі. Те, що він має потужне біополе, беззаперечний факт. Його цілющі біотоки, точно спрямовані на побачений крізь оболонку тіла вражений недугом орган, мобілізують захисні сили людини, концентрують їх на його регенерацію. Чи це не істинний Божий дар!
Багато пацієнтів небезпідставно порівнюють верхньодніпровського цілителя з нині покійною сліпою ясновидицею Вангою, і йдеться, перш за все, про силу Божественного дару. Загальновідомо, що кожна людина – то цілий світ. Якщо ж говорити про Громова, то він – Всесвіт, реальний і одночасно віртуальний Космос. Сам він вважає, що талант лікувати людей одержав від Бога, посланець якого одного разу з'явився перед ним у білому одязі. Основа цього даного згори дару – духовна чистота, моральна сила і глибока віра в Бога. Без цього, запевняє він, жодне диво неможливе…".
До речі, журналіст також запрошує читачів до обговорення запропонованої теми в мережі Інтернету, де розміщено матеріал. І яким було моє здивування, коли там же, в Інтернеті, на сайті "Атлас Закарпаття" (електронна пошта – redact@ua.fm) я знайшла публікацію "Зорі Полтавщини" за травень 2003 року! Без посилання на нашу газету, без імені автора, зі зміненим заголовком, але – слово в слово передруковану! До того ж – зі схвальним обговоренням користувачів Інтернету. Що ж, феномен Віктора Громова багатьох цікавить. Тому тему не закриваємо: чекаємо нових розповідей від наших читачів. А може, і нових зустрічей із цілителем, як пропонує одна з дописувачок: тут ми орієнтуватимемося на побажання читачів "Зорі Полтавщини".
Подивимося, як вивчають феномен Віктора Громова наші дописувачі. Один із найцікавіших листів належить жінці, котра має серйозні визнання ( і навіть звання) та 44 роки стажу роботи в медицині на досить високій посаді. З роботи звільнена через хворобу і перехід на інвалідність – все це й спричинене постійною перевтомою і відданістю своїм пацієнтам, за яких завжди вболівала, як за рідних людей. "За практичною роботою у мене не вистачило часу захистити дисертацію", – пише жінка. Але звання заслуженого лікаря одержала, побувала на урочистостях у Маріїнському палаці. "З того часу – одна хвороба за другою… 4 місяці не рухалась…". Не будемо перелічувати хвороби, описані в листі, – їх чимало, бо головне – пацієнткою цілителя стала досвідчена лікарка. Вона розповідає, що, прочитавши кілька розповідей у нашій газеті про Віктора Громова, звернулася до нього через водія – Василя Ілліча: передала своє фото і листа. "Я до цього часу відносилась скептично до всякого роду цілителів, магів. Але відсутність ефекту від традиційного лікування змусила мене це зробити". Жінка спілкувалась із Громовим телефоном – двічі на тиждень. Коли не могла додзвонитися, він телефонував сам. "За місяць спілкування мені стало краще… Після розмови з ним стаю спокійна і сплю цілу ніч без болю… Ще рано робити висновки, бо минуло мало часу, але віру я не втратила, а вона допомагає мені жити…"
"Вже після першого прийому відчула значне полегшення, а після повного курсу зовсім забула про біль. Низький уклін вам, Вікторе Анатолійовичу! Дякуючи вам, мої недуги розтанули і звільнили дорогу новому, світлому і сяючому щастю", – пише Галина Петрівна з Полтавського району, котра мала проблеми із суглобами.
Вчителька-пенсіонерка Олександра Григорівна з Гадяцького району розповідає: "Після першого прийому перестала боліти голова, спокійно можу спати, після третього відвідування перестали боліти шлунок і печінка. Слава Богу, що є ще така людина, яка не байдужа до людського горя…"
"Завдяки йому я перестала хворіти на хронічний риніт, який намагалася лікувати протягом декількох років. До того ж, відчула значне полегшення щодо болів у суглобах, які дошкуляли мені тривалий час. Тому намагаюсь періодично проходити лікувальні сеанси у В.Громова… З повагою і вдячністю – А.Д. Нестеренко".
"В 2004 році після великих стресів почалося загострення хвороб нервової системи, порушився тиск, остеохондроз, почала відмовляти ліва сторона тіла. Гроші, ліки, а стан не покращувався… В газеті прочитала про Віктора Громова із Верхньодніпровська… Виявилось, що у Полтаві є чоловік, Калініченко В.І., котрий сам пройшов лікування у В. Громова, а тепер допомагає іншим… Після кількох сеансів лікування відчула зміни на краще в своєму організмі. З того часу навесні і восени їду до нього за підтримкою… З повагою – М.".
"Шановний Вікторе Анатолійовичу! Дуже вдячна за вашу допомогу у лікуванні моєї мами. Лише завдяки вам вона набирається сили для життя. Коли Василь Ілліч (водій, котрий возить людей із Полтави у Верхньодніпровськ) показує фотографію моєї мами Віктору Громову, через 20 – 30 хвилин вона із немічної дитини перетворюється, набираючись сили й енергії, на милу бабусю. І коли лікарі винесли моїй мамі вирок: рак жіночих органів, Віктор по фотографії спростував цей діагноз, визначивши доброякісну пухлину… Мене Віктор Громов позбавив від печії у шлунку за кілька сеансів. А його добре слово допомогло мені побороти нервовий стрес після звільнення з роботи і знайти кращу роботу…З повагою Наташа Крилова".
"Періодично буваю на прийомі у Віті, він зупинив розвиток хвороби кісток чи уповільнив її розвиток. Але я, маючи інвалідність ІІІ групи з 1996 року, ще працюю і ходжу сам, хоч жінка, з якою ми разом одержували інвалідність за однаковим діагнозом, уже не встає з ліжка. Часто мене прихоплюють і нирки, Вітя знімає біль, і запалення минає швидше. Так і живу, оздоровлюючись у Віктора Громова. Дуже вдячний йому за його добре серце…"
"Обираючи золоті прикраси, більшість людей в першу чергу звертає увагу на пробу, щоб вона була високої якості. Людину ж просто називають: хороша, порядна. А якою ж мірою оцінити людину, яка присвятила своє життя, нелегке життя, спасінню людей – хворих? Хочу розповісти читачам про Людину, якій можна дати пробу найвищої якості, Людину найвищого гатунку. Це – Віктор Анатолійович Громов", – так починає свого листа старший лаборант кафедри української літератури Криворізького державного педуніверситету Валентина Дернова. За ним – ще одна дивовижна історія зцілення. "Цей день запам'ятаю назавжди. Як доїхала до Верхньодніпровська, бачили люди та сердечна жінка Валентина Миколаївна, яка навіть боялася, що не довезе мене, бо я "висіла" на поручнях і стискувала зуби від болю, щоб не кричати. Дві години здались мені вічністю. Перша зустріч з Віктором Анатолійовичем – уважний погляд, заспокійливі рухи руками, якась виваженість і… спокій. Всього кілька рухів руками! Я вийшла від нього і відчула, що біль зник. Коли їхала назад, плакала від щастя: за довгі п'ять місяців я вперше не відчувала болю, прислухалася до себе – неначе всередині щось відбувалося таємне, щемне. Наступних зустрічей вже чекала, як свята, і щоразу почувала себе все краще і краще. Зараз я працюю, як себе почуваю – можуть розповісти друзі, колеги… Думаю, що згодом відмовлюсь від групи інвалідності, бо відчула сили в собі, смак до життя…"
"Більше 8 років тому в лікарні маленькій доньці поставили діагноз: відмовляють нирки. Найстрашніше, коли не можеш нічим допомогти. Бог почув мої молитви. Принесли статтю, яка мене просто вразила… І яким було моє здивування, коли, подзвонивши Віктору Громову, я почула той самий діагноз! Віктор сказав: "Не плачте, я допоможу. Приїздіть якомога швидше". Після чотирьох зустрічей аналізи були хорошими – на подив лікарів… Минуло багато часу. Донька завжди запитує, коли поїдемо ще до Віктора, і цілує його фотографію… Час багато чого змінив, але Віктор зовсім не змінився у ставленні до людей. Дуже йому вдячні, хай береже його Бог! З повагою сім'я Путрів".
А ось лист-роздум Юлії Сєрової з Полтави, в якому вона, зокрема, пише: "Два роки тому через вашу газету мені вдалося дізнатися про цю людину. Я тяжко хворіла, а лікування в лікарнях не давало позитивного результату… Через кілька сеансів моє здоров'я поліпшилося… Цілитель допомагає також і моїм рідним…
Вітя лікує і біополем (воно в нього надзвичайно сильне)
, і словом. Адже недарма класик сказав: "Словом можно убить, словом можно спасти, словом можно полки за собой повести". Уся справа у вірі. Якщо людина вірить і в Бога, і в свої сили, то можна все здійснити…
Їдучи до цілителя, мені не раз доводилося чути нарікання на те, що він хворим приділяє дуже мало часу. Справді, сеанс триває менше хвилини (з кожним Вітя спілкується індивідуально). Чому це так? Теоретично біополем вилікувати людину можна за один сеанс. Але організм, ослаблений хворобою, не зможе витримати великого впливу енергії, це веде до погіршення самопочуття і загострення недугів. Для прикладу скажу: коли лікар призначає пацієнту ліки, то це не означає, що, випивши все відразу, людина стане здоровою. Так і з біополем. Вітя сам "дозує" кожному енергію, бачить, скільки її потрібно організму в цей момент.
Ще одне дуже цікаве питання: де Віктор бере стільки енергії? Перш за все, він вірить у Бога, вірить, що Той його не покине і допоможе, дасть сили прийняти всіх бажаючих. А по-друге, Вітя вміє (а точніше, йому це дано) заряджатися із Космосу. Всесвіт має колосальний запас енергії – досі не відомо, чи є у нього межі, на це питання сучасна наука не в змозі дати відповідь. Віті це було дано з дитинства, після того випадку, коли в інтернаті помирав його друг, а він переніс страшний стрес. А людина, яка переживе щось невимовно тяжке, може або втратити розум, або відкрити в собі надзвичайні здібності. Так сталося і в цьому випадку. Вітя почав бачити наскрізь людей, читати думки, зрештою – лікувати… Вітя є дуже цікавою особистістю, з ним завжди є про що поговорити. Він і про таємниці людської психіки та людського буття розкаже. Спілкуючись з ним, духовно збагачуєшся…
Найбільше й найпочесніше звання на Землі – бути Людиною. А Вітя саме нею і є… У нього доброти стільки, що вистачає на всіх…
А до вас, шановна редакціє, звертаюся з проханням запросити в Полтаву Віктора Громова, бо, на жаль, уже два роки він не був у нашому місті. Дуже багато людей хотіли б поставити йому різні запитання, як це було в попередні рази його приїзду в редакцію, і просто подякувати за лікування…".
Отож, маємо не лише конкретні розповіді наших читачів, а й спробу "пояснити" феномен Віктора Громова. Те саме продовжують робити й наші колеги-журналісти. Щойно з'явився документальний кінофільм про цілителя Кіровоградської ОТРК "Вже не ніч, ще не ранок", автор – Оксана Чіканчі. Заслужений журналіст України Геннадій Цурканов також пише: "Справжніх цілителів дійсно мало. Але, слава Богу, вони все-таки є. Я щасливий, що знаю такого чоловіка. Звати його Віктор Громов…". І розповідає, що "звістка про нього докотилася навіть до Америки й туманного Альбіона. Англійці… запросили його до себе на постійне місце проживання. Віктор Громов подякував за звабливу пропозицію, але відповів, що завжди готовий допомогти будь-кому із жителів Великобританії, якщо той приїде на Україну, до нього, у Верхньодніпровськ". І їдуть до Віктора з усіх усюд!
"Щоправда, останнім часом легкові автомобілі все частіше везуть його в Київ, де від нього чекають зцілення – і одержують його – відомі люди в державі. Побував і за кордоном. У одного видатного українського дипломата несподівано почало різко здавати серце, з'явилась фатальна миготлива аритмія. Зарубіжні лікарі заборонили транспортування хворого на батьківщину й наполягали на негайній операції. Але його київські друзі, котрі чули про чудодійну силу молодого верхньодніпровця, відразу ж звернулися до Громова. Довелося тому летіти за кордон. Всього через кілька його сеансів болі у дипломата як рукою зняло…
Шкода, думаю я, що спеціалісти досі не знайшли часу разібратися у феномені Громова. Якщо, звичайно, це можливо в принципі. Те, що він має потужне біополе, беззаперечний факт. Його цілющі біотоки, точно спрямовані на побачений крізь оболонку тіла вражений недугом орган, мобілізують захисні сили людини, концентрують їх на його регенерацію. Чи це не істинний Божий дар!
Багато пацієнтів небезпідставно порівнюють верхньодніпровського цілителя з нині покійною сліпою ясновидицею Вангою, і йдеться, перш за все, про силу Божественного дару. Загальновідомо, що кожна людина – то цілий світ. Якщо ж говорити про Громова, то він – Всесвіт, реальний і одночасно віртуальний Космос. Сам він вважає, що талант лікувати людей одержав від Бога, посланець якого одного разу з'явився перед ним у білому одязі. Основа цього даного згори дару – духовна чистота, моральна сила і глибока віра в Бога. Без цього, запевняє він, жодне диво неможливе…".
До речі, журналіст також запрошує читачів до обговорення запропонованої теми в мережі Інтернету, де розміщено матеріал. І яким було моє здивування, коли там же, в Інтернеті, на сайті "Атлас Закарпаття" (електронна пошта – redact@ua.fm) я знайшла публікацію "Зорі Полтавщини" за травень 2003 року! Без посилання на нашу газету, без імені автора, зі зміненим заголовком, але – слово в слово передруковану! До того ж – зі схвальним обговоренням користувачів Інтернету. Що ж, феномен Віктора Громова багатьох цікавить. Тому тему не закриваємо: чекаємо нових розповідей від наших читачів. А може, і нових зустрічей із цілителем, як пропонує одна з дописувачок: тут ми орієнтуватимемося на побажання читачів "Зорі Полтавщини".
Рубрика: 
