Історія ж храму справді багата.
Промислом Божим уперше його було врятовано від зруйнування в 1930-х, коли місцеві безбожники, скинувши масивного дзвона, викинувши іконостас, усе ж не розібрали церкву, а пристосували під зерносховище. Вдруге – у часи Великої Вітчизняної війни, коли величезний снаряд, упавши поряд із храмом, так і не вибухнув. Утретє – у 1960-х роках, коли хвиля руйнації церков, на щастя, оминула Малі Будища.
Цими спогадами малобудищанин Віктор Міщанин поділився не лише з нами, а й відобразив їх у своїй книзі “Храми землі нашої. Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Малих Будищечках”, презентація якої відбулася раніше.
А на свято Покрови Пресвятої Богородиці було проведено урочистості, присвячені 120-річчю церкви. Високопреосвященніший архієпископ Полтавський і Кременчуцький Филип звершив у цьому старовинному храмі Божественну літургію. З нагоди ювілею владика Филип нагородив настоятеля Різдво-Богородичного храму священика Сергія Кошака наперсним хрестом. Архієрейські благословенні грамоти отримали небайдужі до долі храму люди, які допомогли в його оновленні, – голова райдержадміністрації Володимир Паламаренко, начальник Солохівського промислу ГПУ “Полтавагазвидобування” Василь Хмілевський, нагороди будуть передані депутатам обласної ради Володимиру Гришку, Олегу Кулінічу, Андрію Козероду, директору Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішні Олесю Пошивайлу. Віктор Міщанин був нагороджений Грамотою Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви Володимира.
До свята церкву відремонтували, придбали дзвони, упорядкували могили священиків, збудували дорогу до храму. Колектив місцевої школи придбав для церкви килим, землячка з Кубані Віра Мордіна надіслала в дарунок вишитий рушник, були й інші подарунки. Та найціннішим, певно, все ж є відродження духовності на селі. На урочистості зійшлося та з’їхалося стільки люду, що навіть такий чималенький храм ледве вмістив усіх.
Промислом Божим уперше його було врятовано від зруйнування в 1930-х, коли місцеві безбожники, скинувши масивного дзвона, викинувши іконостас, усе ж не розібрали церкву, а пристосували під зерносховище. Вдруге – у часи Великої Вітчизняної війни, коли величезний снаряд, упавши поряд із храмом, так і не вибухнув. Утретє – у 1960-х роках, коли хвиля руйнації церков, на щастя, оминула Малі Будища.
Цими спогадами малобудищанин Віктор Міщанин поділився не лише з нами, а й відобразив їх у своїй книзі “Храми землі нашої. Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Малих Будищечках”, презентація якої відбулася раніше.
А на свято Покрови Пресвятої Богородиці було проведено урочистості, присвячені 120-річчю церкви. Високопреосвященніший архієпископ Полтавський і Кременчуцький Филип звершив у цьому старовинному храмі Божественну літургію. З нагоди ювілею владика Филип нагородив настоятеля Різдво-Богородичного храму священика Сергія Кошака наперсним хрестом. Архієрейські благословенні грамоти отримали небайдужі до долі храму люди, які допомогли в його оновленні, – голова райдержадміністрації Володимир Паламаренко, начальник Солохівського промислу ГПУ “Полтавагазвидобування” Василь Хмілевський, нагороди будуть передані депутатам обласної ради Володимиру Гришку, Олегу Кулінічу, Андрію Козероду, директору Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішні Олесю Пошивайлу. Віктор Міщанин був нагороджений Грамотою Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви Володимира.
До свята церкву відремонтували, придбали дзвони, упорядкували могили священиків, збудували дорогу до храму. Колектив місцевої школи придбав для церкви килим, землячка з Кубані Віра Мордіна надіслала в дарунок вишитий рушник, були й інші подарунки. Та найціннішим, певно, все ж є відродження духовності на селі. На урочистості зійшлося та з’їхалося стільки люду, що навіть такий чималенький храм ледве вмістив усіх.
Рубрика: 
