Коли спеціалісти відповідної служби контролю проводили черговий огляд названого магістрального нафтопроводу в районі 111-го кілометра, вони побачили несанкціоновану врізку в трубу й забили на сполох. Адже злочинці, котрі скоїли крадіжку нафти, не тільки завдали збитків ВАТ “Укртранснафта”, якому належав нафтопровід, але й створили небезпеку навколишньому середовищу: магістраль пролягала на території сільгоспугідь неподалік населеного пункту. Хтозна, що могло б трапитися, якби врізку не було виявлено вчасно…
Злочинна група у складі семи молодиків, серед яких були нині засуджені Сергій Бульбаха, Василь Кравець, Сергій Челебій та інші, розгорнула справу – крадіжки нафти з нафтопроводів Полтавської області – на широку ногу. Кожному в ній відводилася певна роль. Наприклад, Богдан Шпигун мав супроводжувати крадіїв на легковому автомобілі до місця врізки, Сергій Челебій – керувати вантажівкою з цистерною, Василь Кравець особисто здійснював врізку в нафтопровід і завантажував викрадену нафту. На Володимира Моцара покладався обов’язок інформувати про розташування та специфіку нафтопроводів, повідомляти маршрути пересування охорони тощо.
Організатори цього злочинного “нафтоконцерну”, здавалося б, продумали все до дрібниць – де будуть зберігати вкрадену нафту, як знайти транспорт для її транспортування тощо. Якось в одне приватне підприємство Решетилівського району приїхали Сергій Бульбаха і Олександр Попов.
– У вас тут є нежилі приміщення, які б ми хотіли орендувати, – заявили директору з порога. – Здайте їх нам, а ми сплачуватимемо за оренду пальним – по 300 літрів на місяць…
Вдарили по руках, і невдовзі на дверях порожнього приміщення з’явилися нові замки й засуви. Про те, де взяти транспорт, теж подумали заздалегідь. На одному з підприємств Міноборони, що дислокувалося на території області, за підробленим бланком отримали кілька потужних автомобілів “Урал”. До речі, передоплата – 2400 грн – була здійснена за касовим ордером… без номера.
Потім машини переобладнали під цистерни і встановили на них інші номерні знаки. В одному з сіл Решетилівського району знайшли ще одне місце для зберігання краденого. Там вручили керівникові ПСП “документ” – договір оренди, в якому за підписом неіснуючого директора неіснуючої фірми Шишкіна було викладено права та обов’язки сторін.
Першим об’єктом нападу злочинців став нафтопровід “Решетняки–Ліщинівка”, що належав НГДУ “Полтаванафтогаз” ВАТ “Укрнафта”. Увечері злочинці під’їхали до 15-го кілометра, обережно озираючись навколо. Сергій Бульбаха залишився неподалік – “на варті”. Зв’язок із виконавцями тримав по мобільному телефону.
– Все тихо, – нарешті повідомив спостерігач.
Василь Кравець дістав із машини інструменти для виконання врізки. Цистерна “Урала” поволі наповнювалася нафтою… Накачали її, як потім встановить слідство, 21358 кубометр на суму 15731,9 грн.
Невдовзі ще одну таку “операцію” було здійснено на 124-му кілометрі магістрального нафтопроводу “Глинсько-Розбишівське–Кременчук”. Проводили її вночі, під прикриттям темряви. Там “націдили” нафти на суму 34138 гривень.
Та ось одного разу трапився “прокол” – замість нафтопроводу злочинці встановили врізку на газопровід – відвід поблизу селища Білики Кобеляцького району. Коли ж з труби замість темної рідини вирвався газ, Кравець закричав у трубку Бульбасі:
– Та це ж газ, треба “звалювати” звідси!
Невдовзі несанкціоноване втручання в газопровід виявила охорона. Як потім встановить слідство, “було не тільки порушено постачання газу споживачам, але й завдано збитків НАК “Нафтогаз України”.
Небезпечний “нафтоконцерн” мисливців за цінною сировиною на території нашої області діяв майже п’ять місяців. За цей час злочинна група викрала 158341 кубометр нафти на суму 149367 гривень. Але, як кажуть, скільки мотузці не витися, а кінець все одно буде.
Порушену кримінальну справу після ретельного слідства розглядав Полтавський районний суд. Остаточний вердикт крадіям нафти винесла колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області. Відповідно до її ухвали винуватцям винесені терміни покарання від трьох до чотирьох з половиною років позбавлення волі.”
Злочинна група у складі семи молодиків, серед яких були нині засуджені Сергій Бульбаха, Василь Кравець, Сергій Челебій та інші, розгорнула справу – крадіжки нафти з нафтопроводів Полтавської області – на широку ногу. Кожному в ній відводилася певна роль. Наприклад, Богдан Шпигун мав супроводжувати крадіїв на легковому автомобілі до місця врізки, Сергій Челебій – керувати вантажівкою з цистерною, Василь Кравець особисто здійснював врізку в нафтопровід і завантажував викрадену нафту. На Володимира Моцара покладався обов’язок інформувати про розташування та специфіку нафтопроводів, повідомляти маршрути пересування охорони тощо.
Організатори цього злочинного “нафтоконцерну”, здавалося б, продумали все до дрібниць – де будуть зберігати вкрадену нафту, як знайти транспорт для її транспортування тощо. Якось в одне приватне підприємство Решетилівського району приїхали Сергій Бульбаха і Олександр Попов.
– У вас тут є нежилі приміщення, які б ми хотіли орендувати, – заявили директору з порога. – Здайте їх нам, а ми сплачуватимемо за оренду пальним – по 300 літрів на місяць…
Вдарили по руках, і невдовзі на дверях порожнього приміщення з’явилися нові замки й засуви. Про те, де взяти транспорт, теж подумали заздалегідь. На одному з підприємств Міноборони, що дислокувалося на території області, за підробленим бланком отримали кілька потужних автомобілів “Урал”. До речі, передоплата – 2400 грн – була здійснена за касовим ордером… без номера.
Потім машини переобладнали під цистерни і встановили на них інші номерні знаки. В одному з сіл Решетилівського району знайшли ще одне місце для зберігання краденого. Там вручили керівникові ПСП “документ” – договір оренди, в якому за підписом неіснуючого директора неіснуючої фірми Шишкіна було викладено права та обов’язки сторін.
Першим об’єктом нападу злочинців став нафтопровід “Решетняки–Ліщинівка”, що належав НГДУ “Полтаванафтогаз” ВАТ “Укрнафта”. Увечері злочинці під’їхали до 15-го кілометра, обережно озираючись навколо. Сергій Бульбаха залишився неподалік – “на варті”. Зв’язок із виконавцями тримав по мобільному телефону.
– Все тихо, – нарешті повідомив спостерігач.
Василь Кравець дістав із машини інструменти для виконання врізки. Цистерна “Урала” поволі наповнювалася нафтою… Накачали її, як потім встановить слідство, 21358 кубометр на суму 15731,9 грн.
Невдовзі ще одну таку “операцію” було здійснено на 124-му кілометрі магістрального нафтопроводу “Глинсько-Розбишівське–Кременчук”. Проводили її вночі, під прикриттям темряви. Там “націдили” нафти на суму 34138 гривень.
Та ось одного разу трапився “прокол” – замість нафтопроводу злочинці встановили врізку на газопровід – відвід поблизу селища Білики Кобеляцького району. Коли ж з труби замість темної рідини вирвався газ, Кравець закричав у трубку Бульбасі:
– Та це ж газ, треба “звалювати” звідси!
Невдовзі несанкціоноване втручання в газопровід виявила охорона. Як потім встановить слідство, “було не тільки порушено постачання газу споживачам, але й завдано збитків НАК “Нафтогаз України”.
Небезпечний “нафтоконцерн” мисливців за цінною сировиною на території нашої області діяв майже п’ять місяців. За цей час злочинна група викрала 158341 кубометр нафти на суму 149367 гривень. Але, як кажуть, скільки мотузці не витися, а кінець все одно буде.
Порушену кримінальну справу після ретельного слідства розглядав Полтавський районний суд. Остаточний вердикт крадіям нафти винесла колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області. Відповідно до її ухвали винуватцям винесені терміни покарання від трьох до чотирьох з половиною років позбавлення волі.”
Рубрика: 
