Земляна груша надзвичайно врожайна. Так, якщо максимальна вага бульб картоплі з одного куща (за оптимальних умов вирощування) становить 4 кг, то топінамбура – 8–10 кг. До того ж топінамбур – чемпіон серед кормових культур: його зелена маса, яку залюбки поїдають домашні тварини, надзвичайно багата на цукри.
Бульби цієї культури містять вітаміни С і В. Солей заліза в них утричі більше, ніж у картоплі. Окрім цього, вони містять фосфор, цинк, марганець, калій, кальцій, натрій тощо. Є в бульбах і рослинний інсулін, який добре засвоюється організмом людини.
Бульби земляної груші містять 20–22 відсотки сухих речовин, 18–20 відсотків вуглеводів. У їх білковому комплексі міститься низка амінокислот.
Люди, які регулярно їдять топінамбур або п'ють сік із нього, допомагають своєму організмові боротися з багатьма хворобами, зокрема шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи, а також гіпертонією, порушенням кровообігу. Речовини, які містяться в земляній груші, сприяють зміцненню нервової системи, допомагають долати стреси тощо. Вчені виявили властивість топінамбура очищати організм від радіонуклідів.
Ця культура унікальна і з огляду на її агротехніку. Нині, коли більшість рослин готується до тривалого зимового спокою, він "засинати" не збирається.  Навпаки, інтенсивно росте і навіть квітує.
В осінню пору, коли відбувається інтенсивний приріст бульб, топінамбур неодмінно треба підживлювати розчином коров'яку (з розрахунку одна частина органіки на десять – води), пташиного посліду (1:20). Добре "відгукується" він і на внесення у грунт 350 г сульфату амонію, 200 г суперфосфату, 200 г калійної солі на 10 м2.
Висаджувати земляну грушу і збирати врожай можна як восени, так і весною. Восени бульби топінамбура викопують якомога пізніше. Ця культура – надзвичайно холодостійка, витримує морози до 30ОС. Бульби можуть повністю замерзати, а потім, коли потеплішає, розмерзаються і знову продовжують рости.
Цікаво, що весняний урожай бульб на 20 відсотків більший, ніж осінній.
Зберігати топінамбур треба в підвалі або льоху при температурі 0оС і обов'язково у вологому піску, щоб бульби не прив'яли.
Розмножують культуру теж бульбами (насіння в нашій місцевості визріти не встигає). Проте, якщо посадкового матеріалу виявляється замало, топінамбур можна розмножувати і живцями. Для цього у другій половині вересня або на початку жовтня стебла ріжуть на живці довжиною 20 см. Листки, окрім двох верхніх, обривають, залишаючи пазухові бруньки. Живці висаджують у парник, поливають і накривають. Через місяць із бруньок розвиваються маленькі бульби, які треба зберігати протягом зими, а весною висадити в грядку на глибину 7–10 см. Топінамбур – світлолюбна рослина, тому саджати треба не дуже густо.
Із земляної груші можна готувати салати, пюре тощо.