Головний редактор “Зорі Полтавщини”, голова обласної організації Національної спілки журналістів України Григорій Гринь наголосив: “Ми згадуємо сьогодні тих журналістів, які загинули за правду. І не лише тих, хто віддав життя за трагічних обставин: Бойка, Гонгадзе, Александрова, Шевченка, Процюка… Згадуємо і тих наших колег, які загинули за те, що робили свою справу професійно. Ми дуже потерпаємо від того, що виконуємо свою роботу професійно, вкладаючи у неї душу, а влада зі свого боку постійно робить утиски і, перепрошую, можливо, мстить. Усе це відбивається в наших серцях і наших душах. Покійний редактор нашої газети Леонід Думенко отримав свій перший інфаркт після того, як із нього “знімали стружку”, викликавши до обкому партії, за те, що він зробив “не такою” першу сторінку газети. Ми пам’ятаємо Леоніда Кізя, Анатолія Васецького, Андрія Нанкевича, Леоніда Остапця, Тимофія Пругла, Василя Бакала, Наталію Яворську, багатьох інших. Цього дня ми саджаємо символічне Дерево Пам’яті, а згодом (уже мав про це предметну розмову з міським головою Андрієм Матковським) хотіли б посадити Алею пам’яті журналістів, неподалік, на вулиці Ватутіна, бо тут жили відомі в Полтаві журналісти – Павло Клименко, Павло Пустовіт, Тарас Нікітін, Леонід Думенко, Андрій Нанкевич, Павло Здоровило… А ми, нині сущі журналісти, доглядали б ці дерева і берегли пам’ять про колег”.
– Спілка журналістів правильно робить, започатковуючи таку добру справу, ми повинні залишатися людьми за будь-яких обставин, – переконаний генеральний директор телерадіокомпанії “Лтава” Микола Ляпаненко. – Стихійне лихо під назвою вибори мине, а нам треба жити далі, будувати Україну тут. Без нашої журналістської участі, без нашої цеглини у цій великій будові буде та іржа, яку ми повинні витравлювати своєю роботою. Щоб будова під назвою Україна залишалася міцною.
А полтавська поетеса Людмила Таран-Пономаренко присвятила померлим журналістам такі рядки:
В часи, коли, розпродавши
державу,
Лже-патріоти точать ляси
день при дні,
У журналіста є найвище
право –
За правду в бій у мирний
час, як на війні.