“Шановні працівники редакції! Звернутися за допомогою до вас змусили такі події. Як відомо, 11 серпня цього року було відкрито мисливський сезон на пернату дичину. Цього дня з нетерпінням чекали всі мисливці. Я добросовісно сплатив внески в сумі майже 200 гривень. Але всі радісні сподівання були спаплюжені мисливцям нашого колективу в один момент.

О 17.45, за 15 хвилин до відкриття полювання, в угіддях з’явився єгер Полтавського району в супроводі працівника міліції і заявив, що полювання в даних угіддях заборонене за розпорядженням голови УТМР Полтавського району Сергія Козлова. Відстрілочні картки мисливці нашого колективу купували в УТМР 9–10 серпня. Ніхто з працівників товариства і словом не обмовився, що в наших угіддях полювання буде заборонене. Навіть не був попереджений голова первинного колективу Федір Подоляка. Єгер сказав: “Полювання заборонене в зв’язку з тим, що в даних угіддях з 10 серпня – відтворювальна зона”. Більшість мисливців нашого колективу не в змозі виїхати на полювання в інші угіддя. Та й знову ж таки – платити немалі гроші. Допоможіть розібратися в даній ситуації”.

Якщо уважно поглянути на карту області, побачимо, що саме поблизу сіл Валка та Очканівки  три райони – Полтавський, Диканський і Решетилівській, – розташовані таким чином, що утворюють своєрідну “кишеню”. Тут, на болотах, гніздиться перната дичина, заплави річки Говтви облюбували кози, кабани та інші копитні, які відпочивають у цих затишних місцях під час міграції. Тож користувач цих мисливських угідь – Полтавське госпрозрахункове мисливсько-рибальське господарство (ГМРГ) Полтавської обласної організації УТМР – виділив цей куточок незайманої природи для відтворення поголів’я копитних тварин, отже, він був оголошений відтворювальною ділянкою. При цьому користувач угідь керувався статтею 27 Закону України “Про мисливське господарство та полювання”, яка передбачає виділення для зазначених цілей не менш як 20 відсотків площ угідь, на яких забороняється полювання.

– Згідно з проектом організації та розвитку нашого мисливського господарства, виготовленого Харківською державною лісовпорядною експедицією, площа відтворювальної ділянки №1, тієї, про яку йдеться в листі мисливців, становить 2401 гектар, – пояснює голова Полтавського ГМРГ Полтавської обласної організації УТМР Сергій Козлов. – Детальні карти з чітким позначенням меж відтворювальних ділянок з’явилися у нас тільки цього року разом із проектом та іншими матеріалами впорядкування мисливських угідь. Втім, ця відтворювальна ділянка, як і чотири інші на території наших угідь, існувала й раніше. Її межі були затверджені наказом від 4.08.2005 року №11 “Про визначення кордонів відтворювальних ділянок на території мисливських угідь Полтавського ГМРГ Полтавської обласної організації УТМР”. Я особисто на зборах довів цей наказ до відома керівників кожного з 61 мисливського колективу, які входять до товариства. А керівники, у свою чергу, повинні були ознайомити з ним членів первинних колективів. До того ж копія наказу розміщена на дошці оголошень у нашому приміщенні, він цілком доступний для всіх бажаючих із ним ознайомитись. І коли мисливці говорять, що їх не попереджали про заборону полювання у цьому місці, вони відкрито лукавлять, бо, бачте, їм не хочеться кудись їхати. Певна річ, що у себе за клунею полювати зручніше…

Годі й сумніватися, що скупчення тварин у межах відтворювальних ділянок не приваблює мисливців. Часто заради мисливського азарту вони свідомо йдуть на конфлікт із законом. Тому зазвичай напередодні відкриття мисливського сезону ці угіддя знаходяться під особливим контролем єгерської служби Полтавського ГМРГ. Свою версію того, що відбувалося в мисливських угіддях поблизу села Валок 11 серпня, має єгер Полтавського району Іван Сакало:

– У межах цієї ділянки не те що полювати, туди навіть заходити зі зброєю не можна, – говорить він. – Уздовж межі відтворювальної ділянки встановлені аншлаги, які сповіщають про заборону полювання. А представників 17-го первинного мисливського колективу (ПМК) я перестрів безпосередньо перед відкриттям полювання на території відтворювальної ділянки №1, побіля води. Зі мною був капітан міліції. Я сказав мисливцям, що полювання тут заборонене, і попросив їх поїхати деінде. Вони одразу ж подзвонили голові колективу Федору Подоляці й передали трубку мені. Коли я почав із ним говорити і пояснювати, чому не дозволяю його мисливцям полювати, наслухався дуже неприємних для себе речей. Він навіть погрожував, мовляв, вважай, що вже не працюєш на своїй посаді. Не знаю, яке він мав право так зі мною говорити, адже він не мій роботодавець. До речі, ми мали право скласти на цих горе-мисливців протоколи про порушення і стягнути з них штрафи у розмірі від 34 до 340 гривень. Утім, ми їх просто попередили.

Голова 17-го ПМК Федір Подоляка та автор листа Анатолій Онищенко при зустрічі наполягали на тому, що не знали про існування відтворювальної ділянки.

– Нас ніхто не попереджав про те, що полювання в цьому місці буде заборонене, – говорить Анатолій Онищенко. – Єгер з міліціонером просто приїхали і поставили нас перед фактом, та ще й за 15 хвилин до відкриття полювання, якого ми чекали й до якого готувалися, як до свята. Крім того, заплатили чималі гроші. Якби ми знали раніше, то купили б в УТМР відстрілочні картки в інший район.

Утім, за словами самого Анатолія Онищенка, він придбав сезонну картку, в якій, на відміну від разової, не вказується точне місце полювання. В його картці був зазначений Полтавський район, що давало йому право поїхати на полювання в будь-які інші угіддя Полтавського ГМРГ, як це зробили інші мисливці колективу.

Відтак, аби розв’язати конфлікт, треба передусім відповісти на одне запитання: хто і коли повинен був повідомити членів 17-го ПМК про заборону полювання на території відтворювальної ділянки?

– Норми, яка б визначала строки, коли саме мисливців мають попередити про заборону полювання, не існує, – коментує ситуацію головний спеціаліст сектора мисливського господарства обласного управління лісового та мисливського господарства Сергій Бунін. – Але попередити своїх людей мав би саме голова первинного мисливського колективу. Він не міг не знати про цю відтворювальну ділянку, адже вона закріплена державними документами.

Справді, логіка підказує, що голова 17-го мисливського колективу Федір Подоляка мав би знати про існування відтворювальної ділянки у цих угіддях. А відтак довести цю інформацію й до рядових мисливців. Та якщо вже формально підходити до проблеми, то незнання закону не звільняє від відповідальності. А закон – він один для всіх, незалежно від прізвища і становища в суспільстві. Саме про це говорили ми з Федором Семеновичем, коли розмова несподівано прийняла зворотний характер: голова 17-го ПМК раптом засумнівався в об’єктивності обласної газети:

– Пишіть, що хочете, якщо ви підтримуєте позицію не тих, хто скаржиться, а позицію чиновника, – безапеляційно заявив він наостанок автору цього матеріалу.

Об’єктивність, Федоре Семеновичу, це коли у статті наводяться точки зору всіх учасників конфлікту, що, власне, я й зробила. Істина зазвичай десь посередині. Але не цього разу. При спілкуванні з вами, автором листа, і з тим “чиновником”, під яким ви, напевно, мали на увазі голову Полтавського ГМРГ Сергія Козлова (у статті я з етичних міркувань умисно не наводжу інших епітетів, якими ви “нагороджували” чоловіка в моєму кабінеті), склалося враження, що насправді протистояння зайшло набагато далі, ніж здається на перший погляд. На цю думку наштовхнули, зокрема, слова голови 17-го ПМК. Цитую: «У нас є 9,5 т
исячі гектарів своїх угідь, і ніхто не завадить нам відокремитися від УТМР, створивши власне мисливське господарство!».

Так ось де собака заритий! Можливо, річ не стільки у зіпсованому святі «першого пострілу», скільки в неприкритому бажанні так званої «місцевої еліти» самим стати господарями мисливських угідь? Угідь, які єгерським службам УТМР поки що вдається боронити від зухвалих хлопців на джипах та снігоходах, ладних стріляти в усе, що рухається. Звичайно, у такій ситуації будь-який негативний сигнал про діяльність (чи бездіяльність) районного УТМР тільки на користь «розкольникам» від мисливства, навіть якщо він і «висмоктаний із пальця».

Справді, за вагомих причин будь-який землевласник чи землекористувач може розірвати договори з Полтавським ГМРГ щодо надання господарству в користування мисливських угідь. Теоретично немає складнощів і створити з відокремлених угідь мисливське господарство, у тому числі й приватної форми власності. Тільки сумнівно, що діяльність такого «кишенькового господарства» буде направлена на користь природі та й, власне, рядових мисливців.

 Втім, це лише припущення, яке, сподіваюсь, не є істиною, яку шукаємо. Та якщо вже такий конфлікт виник, мисливський колектив може звернутися до обласного управління лісового та мисливського господарства як до територіального уповноваженого органу, зокрема, і з питань ведення мисливського господарства. Тоді правду шукатиме спеціальна комісія, створена з представників екологічної інспекції, спеціалістів управління із залученням місцевих органів влади. І, сподіваюся, знайде.