«Почули в прямому ефірі місцевого радіо від міського голови Кременчука Миколи Глухова, що це буде аж у серпні, – йдеться в листі. – Таке повідомлення нас глибоко хвилює, бо ж маємо дітей, які працюють і вчаться на іншому березі Дніпра. Та й самим щодня доводиться їздити на лівобережжя й повертатися додому. Повідомлення про те, що міст розпочнуть ремонтувати з 15 червня ми сприйняли з розумінням, адже він давно перебуває в аварійному стані, через що ним вже небезпечно користуватися. Інколи, коли на мосту трапляються аварії, доводиться пішки долати майже два кілометри. Якщо в цей час залізницею, що знаходиться внизу під автотранспортною частиною, рухається потяг – стає страшно, бо все навкруги так тремтить, ніби починається землетрус. Недаремно у деяких мешканців нашого міста з’являється так звана фобія пересування мостом.
Міська влада запевняла, що ремонт моста розпочнеться вчасно й завершиться до першого вересня. Тепер нам говорять, що тендер на проведення ремонтних робіт визнали недійсним, а його результати скасували. Кому потрібні такі тендери, що ставлять інтереси тисяч людей нижче бюрократичних формальностей? Зараз багато говорять про їх непрозорість і про те, скільки додаткового клопоту вони додають, відбираючи в учасників ще й власні кошти. Невже не можна спростити цю нікому не потрібну процедуру, адже раніше якось обходилися без тендерів, і корупції такої не було, як зараз? Складається враження, що у нашій країні роблять не те, що покращить життя простих громадян, а те, що дозволить комусь із нічого заробити купу грошей. Нині ми мріємо лише про одне: щоб хтось із найвищих осіб держави хоча б годинку постояв на нашому мосту під час чергової аварії. Можливо, тоді б розпочали будувати новий».
Читачі нашої газети мають рацію: справді, коли, як не влітку, варто розпочинати ремонт, особливо, якщо йдеться про об’єкт майже шістдесятирічного віку? Ще в 1987 році фахівці Південної залізниці зробили висновок про його незадовільний технічний стан. Вже тоді йшлося, що через десяток літ міст може стати непридатним для проїзду автотранспорту. Минуло цілих двадцять, і Кременчук потрапив у ситуацію, коли є гроші, але нікому ремонтувати. Вірніше, ремонтувати є кому, але мало хто з будівельних організацій має бажання вступати в ділові стосунки з тендерним комітетом.
Ось як пояснив ситуацію міський голова Кременчука Микола Глухов: «Із власниками мостового переходу, яким є Південна залізниця, нам вдалося досягти домовленості щодо виділення коштів на проведення капітального ремонту. На початку року наявність таких коштів підтвердило й керівництво «Укрзалізниці». Та оскільки це державне підприємство, то в обов’язковому порядку повинен відбутися тендер на проведення ремонтних робіт. А ця процедура, як виявилося, дуже ускладнена. Спочатку термін першого тендера декілька разів переносили через внесення змін до законодавства. Тільки в середині травня відкрили пакети поданих документів, виявивши при цьому неповний їх перелік. Тож тендер знову продовжили, щоб його учасники могли зібрати ці документи. Але будівельники взагалі відмовилися їх надавати. А оскільки не надали, тендер не відбувся. Втрачено дорогоцінний час. Ми вкотре зустрілися з керівництвом Південної залізниці й прийняли рішення про оголошення другого тендера на залучення будівельних організацій до ремонту. Сьогодні до його підготовки залучилася й Південна залізниця, і ми, щоб максимально забезпечити виконання умов тендера, тобто забезпечити якомога активнішу участь організацій, які погодяться подати документи».
Днями стало відомо, що дату другого тендера, призначеного на 25 червня, перенесли на друге липня. Таке рішення на момент написання цієї публікації оприлюднили ЗМІ. Отже, пакет нових документів комітет відкриє рівно через місяць. На оголошення переможця законодавство передбачає два тижні, ще п’ять днів додається на остаточне завершення процедури. Якщо цього разу фортуна посміхнеться Кременчуку, то ремонт мосту розпочнуть якраз напередодні першого вересня.
Реакцію на подібну тендеріаду вже зараз можна почути, проїхавши у громадському транспорті. «Махрова бюрократія», – обурюються кременчужани. 234 тисячам мешканців наддніпрянського міста доведеться несолодко, якщо розпочатий восени ремонт затягнеться до зими. Хоча без ремонту ще гірше, адже старий міст в аварійному стані, на будівництво нового держава коштів не дає, рекомендуючи шукати інвесторів. До речі, при підготовці до футбольного чемпіонату «Євро- 2012» Кабміну України не завадило б звернути увагу на Кременчук. Адже задля якісної транспортної розв’язки та організації безперебійного автомобільного руху на трасі Харків– Одеса, що входить у схему організації чемпіонату, новий міст (на який техніко-економічне обгрунтування й проектна документація вже виготовлені) конче необхідний. Та чи зглянуться? Допоки ж Кременчук – в очікуванні. Його проблема, як той анекдот, вже обросла бородою.