Чому з'являються родимки
Невус (вроджений або набутий) формується на шкірі за рахунок пігментних клітин – меланоцитів, які в нормі перебувають між двома шарами шкіри – епідермісом (верхній шар) і дермою (внутрішній шар) – і вже існують там при народженні людини.
Природжені невуси
ПриродженІ невуси (родимки) умовно можна розділити за розмірами на три категорії: дрібні – діаметром від 0,5 до 1,5 см, середні – від 1,5 до 10 см і великі родимки – більші 10 см у діаметрі. Іноді вони можуть займати анатомічні ділянки (наприклад – сідниці). Тоді їх називають гігантськими.
Дрібні невуси не викликають побоювань із приводу їхнього злоякісного переродження, тоді як середні і гігантські небезпечні через велику вірогідність їхньої трансформації в пухлину. Ризик переродження гігантських родимок досягає 10–50 відсотків. Тому носіям середніх і особливо гігантських вроджених невусів слід обстежуватися в лікаря – дерматолога або онколога. Крім того, такі родимки необхідно захищати від дії ультрафіолетових променів.
Набуті невуси
ПриЧинами появи набутих невусів є індивідуальні генетичні особливості людини. Подібні утворення в більшості випадків з'являються на шкірі в перші роки життя (пігментні клітини з глибини шкіри переміщаються ближче до поверхні, де формуються їхні скупчення). Вони поділяються на: внутрішньодермальні невуси (характеризуються скупченням меланоцитів глибоко в шкірі, в її дермальному шарі), епідермальні (характеризуються скупченням меланоцитів у верхньому шарі шкіри – в епідермісі), межові або змішані (скупчення клітин перебувають на межі дерми і епідермісу).
Набуті епідермальні і внутрішньодермальні невуси виглядають, як горошини. Що стосується межового варіанту, вони, як правило, з'являються у вигляді плоских плям коричневих відтінків, що не піднімаються над шкірою.
Чи є привід для тривоги?
Безумовно, є, оскільки окремі невуси (родимки) можуть перероджуватись у злоякісну пухлину шкіри – меланому. При народжені у кожної людини може бути в середньому близько десятка пігментних ознак. З віком їх може ставати більше або менше. Важливо звертати увагу на появу нових родимок. Спочатку вони виглядають як мікроскопічні плямки, що іноді проявляють тенденцію до збільшення, нерідко досягають розмірів більше 0,6 см і, як правило, залишаються плоскими або злегка піднятими над поверхнею шкіри у вигляді світло-коричневих "горошинок", в деяких випадках – на тонких ніжках. Переважна більшість подібних пігментних утворень шкіри зовсім не шкідлива.
У житті люди зазвичай більше уваги звертають на випуклі "горошинки", ніж на плоскі плями. Тим часом особливу увагу слід приділяти саме плоским межовим набутим невусам, особливо якщо вони збільшуються в розмірах або навпаки – зменшуються, тобто перебувають в активному стані. Якщо такий невус має неправильну форму і нерівномірну пігментацію (колір утворення варіюється від світло-коричневого до інтенсивного чорного), то його слід розглядати як диспластичний, тобто здатний до переродження в меланому – злоякісну пухлину, що розвивається з клітин, що продукують меланін (меланоцитів). При цьому злоякісне перетворення в середньому триває від 5 до 10 років. Носій подібної родимки втрачає пильність саме тому, що довгий час із нею нічого не відбувається. Правда, у деяких диспластичних невусів може простежуватися тенденція до повільного збільшення: близько 1–2 мм за 8–12 місяців або навіть більше. Якщо розмір подібного утворення досягне 6–7 мм в діаметрі, слід проконсультуватися у лікаря-дерматолога. У жодному випадку не можна видаляти пігментні утворення самостійно або не у лікаря-дерматолога або онколога.
Останнім часом спостерігається епідемічне зростання захворюваності на злоякісну меланому як в Україні, так і в усьому світі. Меланома – одна з важливих медичних і соціальних проблем у даний час. Незважаючи на те, що меланома складає всього 4–5 відсотків від загальної кількості зареєстрованих випадків раку шкіри, вона є причиною понад 70 відсотків летальних результатів у даній групі захворювань.
З 1980 року кількість зареєстрованих випадків захворювання у рік збільшилася в 3 рази. Щороку захворюваність на меланому у світі зростає на 5 відсотків. Меланома є найчастішою причиною смерті людей у віці 20–30 років.
У Полтавській області з 1995 по 2006 рік було зареєстровано 1012 випадків злоякісної меланоми. Якщо в 1995 році захворюваність складала близько 3,2, то вже в 1999-му – 4,7, а в 2006-му – 5,8 на 100 тисяч жителів. Ці цифри відповідають загальнонаціональним показникам, але значно менші відповідних показників у розвинених Європейських країнах. Ці дані можуть свідчити про недостатню діагностику даного захворювання в Україні.
Основні ознаки переродження невуса в меланому: неправильна форма і нерівні контури пігментного утворення (більшість родимок має правильну овальну форму); поліхромія (колір новоутворення може бути різним, від сірого і рожевого до темно-коричневого і чорного, але головною ознакою є не сам колір, а саме поєднання кількох кольорів одночасно); розміри шкірного утворення понад 5 мм; свербіння у ділянці утворення, тріщини на його поверхні, поява кровоточивості, втрата шкірного малюнка над виступаючими ділянками, почервоніння навколо пігментного утворення.
Причини появи меланоми:
Підступний ультрафіолет
Існує думка, що головною причиною утворення меланоми є сонячне випромінювання, яке призводить до пошкодження генетичного матеріалу меланоцитів і викликає зниження імунітету. Це підвищує ризик безконтрольного розмноження пігментних клітин і розвитку пухлини. Справді, в країнах із жарким кліматом, де високий рівень ультрафіолетового опромінювання, показники захворюваності на цю недугу високі. До того ж, дослідження останніх років свідчать про те, що кожний сонячний опік, одержаний в дитинстві, значно збільшує ризик розвитку меланоми в зрілому віці. Проте відомі випадки виникнення меланоми і у людей, які ніколи не покидали північних широт і не приймали сонячних ванн.
Підвела спадковість
Відсутність генетичної здатності шкіри адаптуватися до агресивної дії навколишнього середовища відіграє важливу роль у розвитку захворювання.
Існує також рідкісна природжена патологія, що йменується синдромом множинних диспластичних невусів в сукупності з сімейною меланомою шкіри, яка виникає внаслідок специфічних генетичних порушень. Вона виявляється в тому, що з покоління в покоління серед близьких родичів передається схильність не тільки до виникнення множинних диспластичних невусів, а й меланоми шкіри. Таким людям необхідна особлива увага фахівців. Потрібне проведення медико-генетичної консультації і головне – постійне, ретельне лікарське спостереження за всіма пігментними об'єктами на шкірі. Проте згідно з даними медичної статистики дві третини випадків виникнення меланоми мають набутий, а не природжений характер.
Травма винна?
Чи може травма спровокувати розвиток меланоми? Нині немає переконливих даних, котрі свідчать про те, що травмування (будь-якого характеру) може стимулювати злоякісне переродження пігментного невуса.